Теми статей
Обрати теми

«Ручний» квиток: відшкодувати не можна відшкодувати

О. Ковшова, економіст-аналітик ВБ «Фактор»
Квитки, які водії заповнюють від руки, наводять галасу й цього року. Бухгалтери ставлять багато питань з приводу правомірності відшкодування таких квитків відрядженому працівнику. На прохання читачів газети та форумчан порталу «Бухгалтер» спробуємо розібратись у ситуації навколо квитка, що заповнюється водієм ручним способом з огляду на лист Державної фіскальної служби України від 01.12.16 р. № 26059/6/99-99-08-02-01-15 «Про розгляд звернення [щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій]»1. Багатьох цікавить, як саме тлумачити цей Лист, чи дійсно у випадку, коли квиток заповнений вручну, обов’язково має бути розрахункова квитанція та що робити, коли такої квитанції немає. Із усіма питаннями спробуємо розібратись разом із вами.
img 1

1 Далі за текстом — Лист.

Про цей «загадковий» Лист

У Листі фіскали нарешті висловили свою думку з приводу квитків, які заповнюються ручним способом, але, на нашу думку, надана відповідь не знімає проблемні питання з приводу «ручних» квитків.

Нагадаємо: про «ручний» квиток ми писали у № 6 газети за червень 2016 року на с. 14. У статті ми розглядали питання про те, чи відшкодовують відрядженому працівнику витрати на проїзд у випадку подання квитка, який водій заповнив від руки.

На щастя, фіскали підтвердили нашу думку — квитки, заповнені ручним способом, дійсно мають право на відшкодування, якщо їх видають автоперевізники. Але фіскали наголосили, що якщо в автотранспорті, який здійснює міжміські перевезення, пасажирам видаються квитки, форма яких не відповідає вимогам чинного законодавства, то одночасно з таким квитком пасажиру має видаватись і розрахункова квитанція.

Висновок компетентного органу процитуємо дослівно:

<...> Враховуючи викладене, для підтвердження витрат на проїзд працівника підприємства, що перебував у відрядженні, якщо у квитку на міжміські перевезення реквізити, передбачені пунктом 2 наказу № 503, вписані від руки або не вказані, необхідно долучити також і відповідну розрахункову квитанцію, видану перевізником. <...>

Зрозуміло, що йдеться про наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.06 р. № 503 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування» (далі — наказ № 503).

Зазначеним документом затверджені типові форми квитків на проїзд пасажирів на маршрутах загального користування, зокрема, міжміських автобусах (тип I, II, III, IV). І як ми вже говорили, такі форми квитків мають свої вимоги. Зокрема, вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму вносяться у квитки друкованим способом. Саме це визначає п. 2 наказу № 503.

На нашу думку, фіскали мають на увазі те, що «ручний» квиток за реквізитами не відповідає типовим формам квитків, затвердженим наказом № 503. Оскільки запис про вартість квитка вноситься до типової форми квитка не друкованим, а ручним способом. Виходить, відрядженому працівнику, аби отримати відшкодування за проїзд, необхідно по поверненню до основного місця роботи додати до авансового звіту не лише квиток, заповнений водієм вручну, але й розрахункову квитанцію.

Тож давайте з’ясуємо, що таке розрахункова квитанція, де її взяти та чи дійсно вона потрібна.

Про розрахункову квитанцію

Щоб визначитись із застосуванням розрахункової квитанції, треба звернутись за допомогою до Закону України від 01.06.00 р. № 1776-III «Про внесення змін до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»2.

2 Далі за текстом — Закон № 1776.

Розрахункова квитанція є розрахунковим документом. Підставою є сам термін «розрахунковий документ», який міститься у ст. 2 Закону № 1776.

Розрахунковий документ — документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом № 1776, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова квитанція — розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проставлення штампа при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках.

Таке визначення містить наказ Мінфіну від 21.01.16 р. № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)».

Увага! Форма № РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку зазначеного документа.

При використанні розрахункових квитанцій знадобиться й розрахункова книжка.

Розрахункова книжка — це належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах Державної фіскальної служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом № 1776 випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій. Й таку норму можна знайти у ст. 2 Закону № 1776.

Для того щоб розрахункові квитанції мали силу розрахункового документа, треба зареєструвати розрахункову книжку, вести її та відзвітовуватись за нею, як того вимагає ст. 3 Закону № 1776.

Що у Листі твоєму?

У Листі фіскали розглядають дві ситуації. Перша — це випадок видачі пасажиру квитка від руки разом з розрахунковою квитанцією. Другий — це випадок видачі письмового документа (квитка) за формою, затвердженою наказом № 503.

На нашу думку, перша частина Листа стосується тих автоперевізників, які не є фізичними особами — підприємцями. Саме для них фіскали наголошують на обов’язку використання розрахункових квитанцій у випадку заповнення квитка «ручним» способом.

Але звернемо увагу, що суб’єкти господарювання, які працюють з готівкою, мають виконувати вимоги Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»3.

3 Далі за текстом — Закон № 265.

Зокрема, відповідно до:

ст. 3 Закону № 265

суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок

ст. 9 Закону № 265

реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів

Як бачимо, при готівкових розрахунках суб’єкти господарювання мають застосовувати реєстратори розрахункових операцій. Виняток становить лише продаж проїзних квитків із заздалегідь надрукованою вартістю і серією. Тобто квиток має відповідати типовій формі квитка, що затверджена наказом № 503.

Одночасно відповідно до п. 10 Переліку4 дозволено, зокрема, проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книги обліку розрахункових операцій (КОРО) при продажу квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міському, приміському та міжміському електротранспорті, міжміському автотранспорті, на морських і річкових суднах.

4 Затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на цю норму фіскали й говорять у Листі про видачу розрахункової квитанції разом з квитком, який заповнений від руки або реквізити в ньому взагалі не вказані.

Зауважимо: висновки, викладені у Листі, майже слово в слово повторюють лист Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 08.02.17 р. №1011/10/10-36-14-06-22.

Надаємо витяг з нього:

<...> Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 265 РРО та розрахункові книжки (далі — РК) не застосовуються, зокрема, при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю. <...>

Отже, під час продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю РРО та РК не застосовуються.

Якщо квитки, що видаються пасажирам, не відповідають вказаним вимогам або якщо такі документи не видаються, то розрахунки мають проводитися на загальних підставах.

<...> Згідно з пунктом 10 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням РК та КОРО, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336, продаж квитків у кіосках та салонах транспортних засобів для проїзду в міському, приміському та міжміському електротранспорті, міжміському автотранспорті дозволено проводити без застосування РРО з використанням РК та КОРО.

Таким чином, якщо в автотранспорті, що здійснює міжміські перевезення, пасажирам видаються квитки, форма яких не відповідає вимогам чинного законодавства, то одночасно з таким квитком пасажиру має видаватись і розрахункова квитанція.

<...> Щодо здійснення автоперевезень фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку слід зазначити, що фізичні особи — підприємці, які є платниками єдиного податку, відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 265 не застосовують РРО та РК.

Отже, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють міжміські перевезення, зобов’язані на вимогу пасажира видавати письмовий документ (квиток) за формою, затвердженою наказом № 503.

Водночас зазначаємо, що згідно з пунктом 15 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, при наданні послуг зобов’язані надавати покупцю послуг на його вимогу чек або інший письмовий документ, що засвідчує надання послуг, з метою виконання вимог Закону про захист прав споживачів.

Враховуючи вищевикладене та вимоги норм чинного законодавства, станом на дату розгляду листа, в наданій ксерокопії квитка на проїзд в автобусі друкованим способом нанесені не всі обов’язкові дані, тому вказаний квиток додатково потребує розрахунковий документ встановленої форми.

Як бачимо, це податкова консультація, на чому фіскали зробили окремий наголос. А тому застосувати її може лише той, хто її отримав. На щастя, у Листі фіскали дотримуються такої ж думки.

Друга частина Листа чомусь окремо стосується саме фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку. Як бачимо, фіскали говорять про достатність видачі такими особами лише квитка, якій відповідає типовій формі за наказом № 503. Але про внесення даних від руки у такому квитку фіскали чомусь замовчують. І не зрозуміло, чому усі інші, хто не відноситься до таких осіб, мають право заповнювати типові квитки від руки, а фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку такого права відповідно до тексту Листа не мають.

На нашу думку, ці особи також мають повне право вписати вартість квитка від руки, оскільки вони знаходяться на спрощеній системі оподаткування за умови використання типової форми квитка відповідно до наказу № 503. Ще раз повторимо, що більш детально про це ми писали у № 6 газети за 2016 рік.

Зауважимо й таке: у роз’ясненні за категорією 109.15, розміщеному на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», фіскали зазначали, що приватні підприємці — платники єдиного податку, які здійснюють готівкові розрахунки з покупцями на вимогу покупця надають касовий чек, товарний чек, розрахункову квитанцію, що підтверджує факт продажу товарів. За аналогією це застосовується й при наданні такою особою робіт чи послуг.

Виходячи з цього, фізична особа — підприємець за бажанням теж може видавати таку квитанцію. Але наголосимо: це лише роз’яснення, а чинним законодавством чітко не визначений перелік розрахункових документів, які має видавати підприємець-єдинник у разі отримання плати за товари (роботи, послуги).

Одночасно звернемо увагу на ст. 9 Закону № 265. Норма, закріплена зазначеною статтею, дозволяє не застосовувати фізичним особам — підприємцям, які є платниками єдиного податку, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки. Однак якщо буде застосовуватись розрахункова квитанція, має бути й розрахункова книжка.

Важливо пам’ятати й про ст. 10 Закону № 265. Відповідно до неї розрахункові книжки не застосовують у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених ст. 9 Закону № 265. Під це підпадає й продаж проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.

Тепер що стосується відсилання у Листі до Закону України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів»5:

5 Далі за текстом — Закон № 1023.

Водночас зазначаємо, що згідно з пунктом 15 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, при наданні послуг зобов’язані надавати покупцю послуг на його вимогу чек або інший письмовий документ, що засвідчує надання послуг, з метою виконання вимог Закону про захист прав споживачів.

Напевно, фіскали мають на увазі п. 11 ст. 8 та п. 8 ст. 10 Закону № 1023. Відповідно до цих норм виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги), а вимоги споживача розглядаються лише після пред’явлення споживачем розрахункового документа. А якщо ми згадаємо визначення розрахункового документа (термін наведено на початку статті), то сам квиток і є розрахунковим документом. Що це означає?

Вважаємо, що фізичній особі — підприємцю, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, достатньо надати пасажиру квиток типової форми, у якому окремі його реквізити заповнені від руки. А відтак і для відрядженого працівника саме цього документа буде достатньо для того, аби отримати відшкодування витрат на проїзд по поверненню. Як підстраховку відрядженому працівнику доцільно взяти ще й довідку на автостанції. Чому?

Рекомендації керівнику, бухгалтеру та відрядженому працівнику

По-перше. Отримати відшкодування витрат на проїзд після повернення з відрядження важливо саме для відрядженого працівника, а не для перевізника. Тому саме відряджений має бути зацікавлений у поданні до бухгалтерії оригіналів підтвердних документів з витрат на проїзд. І зовсім інше питання з приводу їх оформлення. Адже ці документи він не виготовляє, а отримує від сторонніх осіб, підприємств та організацій і слідкувати за тим, чи дотримуються вони вимог чинного законодавства при їх створенні, не повинен.

По-друге. Відповідальність за ненадання необхідних розрахункових документів згідно із вимогами чинного законодавства несе саме перевізник. І якщо перевізник з якихось причин не видає відрядженому працівнику квиток, то й законодавчих підстав для відшкодування останньому витрат на проїзд, понесених у відрядженні, немає.

Звичайно, можна оскаржувати дії перевізника, але це дуже довго та і задоволення не з дешевих. Адже ненадання розрахункового документа перевізником дійсно порушує права пасажира (тобто споживача) відповідно до вимог Закону № 1023. Але враховуйте, що Закон № 265 говорить, що порушення прав споживача не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.

По-третє. Про типові форми квитків та їх заповнення висловилось й Мінінфраструктури у своєму листі від 06.01.17 р. № 62/25/10-17 «Щодо типових форм квитків та їх заповнення».

Зокрема, компетентний орган посилається на Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою КМУ від 18.02.97 р. № 1766. Вони є обов’язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг, автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

6 Далі за текстом — Правила.

Згідно з п. 115 Правил перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно. Примірну форму договору про продаж квитків затверджує Мінінфраструктури.

Компетентний орган наголосив, що продаж квитків може здійснюватись водієм автобуса в разі відсутності у населеному пункті автостанції або агентства з продажу квитків, а також після закриття квитково-касової відомості на автостанції.

Висновок Мінінфраструктури процитуємо дослівно:

Враховуючи викладене, на думку Мініфраструктури, у разі якщо придбаний у водія квиток відповідає типовій формі, містить інформацію про перевізника, страховика, страхову суму, а вартість проїзду, відстань проїзду, пункти відправки та прибуття, вписані у квиток вручну друкарськими літерами, це не буде порушенням вимог наказу7.

7 Йдеться про наказ № 503.

Як бачимо, Мінінфраструктури не вбачає порушень вимог наказу № 503 у випадку «ручного» заповнення реквізитів квитка типової форми. Але одразу висуває вимогу: дані до квитка мають бути внесені друкарськими літерами.

На нашу думку, при придбанні квитка у водія відрядженому працівнику варто звернути увагу на те, як вписана вартість та інші реквізити до квитка (бажано за рекомендацією Мінінфраструктури друкарськими літерами). Звернути на це увагу повинен і бухгалтер, який буде приймати такий квиток разом із авансовим звітом працівника, що повернувся з відрядження. Та з іншого боку, відряджений працівник не має жодного відношення до оформлення квитка перевізником і не несе за це відповідальність, про що ми вже говорили.

По-четверте. При плануванні відрядження, аби вберегти себе від спірних ситуацій навколо «ручних» квитків через протилежні думки фіскалів та Мінінфраструктури, краще підібрати такі маршрути до місця відрядження і назад, де відряджений працівник зможе отримати підтвердні документи на автостанціях.

Одночасно нагадуємо вам, що листи-роз’яснення, які видають компетентні органи, мають лише рекомендаційний характер та не встановлюють нових правових норм. І до кого саме відрядженому працівнику та бухгалтеру треба прислухатись, наразі не зрозуміло.

На думку редакції, якщо відряджений отримав «ручний» квиток за типовою формою та подає його разом з авансовим звітом, бухгалтер має повне право відшкодувати йому витрати на проїзд.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі