Теми статей
Обрати теми

Вказівка прокурора: до уваги місцевого самоврядування

Я. Брусенцова, директор Департамента видань для публічно-правової сфери ВБ «Фактор», шеф- редактор, юрист
Підставою для написання зазначеної статті стала ситуація, яка виникла на практиці в одній з об’єднаних територіальних громад. На ім’я голови місцевої ради місцевою прокуратурою було направлено вказівку про усунення порушень Кодексу України про адміністративні правопорушення1 щодо здійснення контролю та порядку відбування покарання у виді громадських робіт. У вказівці представник місцевої прокуратури вимагав вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності старости. Заінтриговані? Ми, до слова сказати, дуже... Зазначимо, що така практика є нетиповою, але водночас цікавою. Ми вирішили розібратися із вказаним питанням. Тож читайте, аналізуйте та беріть до уваги.

1 Далі за текстом — КпАП.

Одразу хочемо попередити: не можна говорити про однозначну відповідь на ті запитання, які ми розглянемо нижче, вся складність полягає в першу чергу в наявності прогалин в нашому законодавстві. Ті ж правові норми, які є, в більшості випадків кожен читає, розуміє та застосовує так, як вбачає правильним. Але про все по черзі.

Спочатку були громадські роботи...

Отже, як було анонсовано, вся історія почалася з того, що на ім’я голови місцевої ради представником місцевої прокуратури було надіслано вказівку, в якій зазначалося про виявлене порушення вимог КпАП щодо здійснення контролю та порядку відбування покарання у виді громадських робіт. У ній вказувалося на те, що згідно з вимогами ст. 3213 КпАП на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником покарання у виді громадських робіт покладається ведення обліку та інформування органів, що відають виконанням даного стягнення, про кількість відпрацьованих порушником годин і його ставлення до праці.

Одразу хочемо звернути увагу на те, що представник місцевої прокуратури у вказівці некоректно вказав на громадські роботи як вид покарання, при цьому посилаючись на відповідну статтю КпАП.

Пояснимо: громадські роботи можуть застосовуватися як вид адміністративного стягнення або як вид покарання. Все залежить від того, до якої відповідальності притягається особа, що, в свою чергу, залежить від того, що вчинила особа і яким законодавчим актом передбачена відповідальність за такий «вчинок».

Це дуже важливо розуміти, коли ми говоримо про різні сфери права: в даному випадку ми говоримо про громадські роботи як у сфері адміністративного, так і в сфері кримінального права відповідно.

Згідно зі ст. 23 КпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У ст. 24 КпАП зазначається, що за вчинення адміністративних правопорушень може застосовуватись такий вид адміністративного стягнення, як громадські роботи.

В свою чергу в ст. 50 Кримінального кодексу України2 дається визначення поняття покарання та його мета, а саме, вказується, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У ст. 51 КК зазначається, що до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом може бути застосовано такий вид покарання, як громадські роботи.

2 Далі за текстом — КК.

Враховуючи зазначене вище, в нас виникає запитання: які ж саме громадські роботи мав на увазі представник місцевого прокуратури — як вид покарання (що застосовується у сфері кримінального права) чи як вид адміністративного стягнення (що застосовується в сфері адміністративного права)? Чому це важливо розуміти? Все просто: відповідаючи на це запитання, ми можемо говорити про повноваження та функції прокуратури, а точніше, чи не було їх взагалі перевищено, адже з деяких пір функції (а відповідно і повноваження) прокуратури було дещо звужено (з набуттям чинності Законом України від 14.10.14 р. № 1697-VII «Про прокуратуру»3).

3 Далі за текстом — Закон № 1697.

Аби відповісти на це запитання, звернемося щонайменше до Закону № 1697. Отже, ч. 1 ст. 2 вказаного законодавчого акта передбачено, що на прокуратуру покладаються такі функції:

1

підтримання державного обвинувачення в суді

2

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

3

нагляд за додержанням законів:

органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Увага! Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 1697 на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

А що ж у Конституції? У ст. 1311 Основного Закону зазначається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1

підтримання публічного обвинувачення в суді

2

організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку

3

представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом

Крім іншого, у вказаній статті прямо визначено, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Тепер повернемося до функцій прокуратури, перелічених у ст. 2 Закону № 1697, нас цікавлять наглядові (їх всього дві). Якщо їх проаналізувати, то можна поставити під сумнів можливість здійснення нагляду прокуратурою за виконанням громадських робіт, які було «призначено» порушнику в межах адміністративного права. Спробуємо обґрунтувати свою думку. Громадські роботи, які застосовуються як вид адміністративного стягнення, не є по своїй природі заходом примусового характеру, пов’язаним з обмеженням особистої свободи громадян (власне, як у сфері кримінального права).

Разом з тим, як ми вже з’ясували, громадські роботи, призначені порушнику в межах адміністративного провадження, не можуть бути предметом судових рішень у кримінальних справах, нагляд за додержанням законів за виконанням яких покладено на прокуратуру. Отже, виходить, що прокуратура виконувала не притаманну їй функцію? Ми більше схиляємося до думки, що так. Чим же тоді керувалася прокуратура, коли складалася вказівка? І взагалі, що таке вказівка?

Змушені констатувати: Закон № 1697 не містить визначення «вказівка». Але в цьому законодавчому акті є ст. 26, на яку, до слова сказати, посилався представник місцевої прокуратури складаючи вказівку. Розглянемо її. Отже, вказана стаття регламентує питання здійснення нагляду за додержанням законів при:

1

виконанні судових рішень у кримінальних справах

2

застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1697 передбачається, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право, зокрема, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення чи в яких особи примусово тримаються згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Звертаємо вашу увагу на перелік місць, про які йдеться в ч. 1 ст. 26 Закону № 1697. Він є, знову ж таки на нашу думку, підтвердженням того, що громадські роботи, «призначені» в межах адміністративного провадження, не є заходом примусового характеру, пов’язаного з обмеженням особистої свободи громадян.

Такими заходами у сфері адміністративного права є (що видно зі змісту тієї ж ч. 1 ст. 26 Закону № 1697) місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, або місця, в яких особи примусово тримаються згідно із судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.

Погодьтеся, важкувато буде примусово тримати особу на громадських роботах. Особа взагалі може безвідповідально поставитися до виконання громадських робіт та не з’являтися на об’єкти, на яких вона має виконувати такі роботи. У разі настання такого випадку в дію вступить ст. 3214 КпАП. Вказаною нормою передбачається, що у разі ухилення порушника від відбування громадських робіт постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, невідбутий строк громадських робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом.

При цьому уточнено, що заміна громадських робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян.

Заміна громадських робіт арештом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п’яти годинам невідбутих громадських робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять діб.

Йдемо далі. У ч. 2 ст. 26 Закону № 1697, знову ж таки, акцент робиться на тому, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв’язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах.

Звертаємо вашу увагу на зміст ч. 2 ст. 26 Закону № 1697. В ній прямо наведено предмет нагляду, тобто це виконання судових рішень у кримінальних справах та інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (до яких не належать громадські роботи як вид адміністративного стягнення).

Крім іншого, зі змісту цієї ж частини можна зробити висновок, що нагляд здійснюється в органах, в яких тримається особа (під час виконання громадських робіт як виду адміністративного стягнення не можна вважати, що особа примусово тримається).

Ну і врешті-решт згадаємо про ч. 4 ст. 26 Закону № 1697. В ній зазначається, що письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.

На нашу думку, в цій частині йдеться саме про ті органи, які здійснюють примусове тримання особи, що є прямим обмеженням особистої свободи громадян. Відповідно під дію цієї частини зокрема і ст. 26 Закону № 1697 взагалі не підпадають органи, які мають здійснювати контроль за виконанням громадських робіт як виду адміністративного стягнення. А отже, місцева прокуратура не мала повноважень на складення вказівки відносно невиконаних обов’язків власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником громадських робіт (ст. 3213 КпАП).

Завершуючи розгляд цього блоку питань, на підтвердження того, що прокуратурою було здійснено функцію, яка їй не належить, наведемо ще й ч. 5 ст. 7 КпАП. В ній зазначається, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Знову ж таки, вкотре повторимося, що громадські роботи як вид адміністративного стягнення до таких заходів не належать.

Контролюємо виконання громадських робіт грамотно

Ознайомившись з попереднім розділом нашої статті, читач запитає, можливо: а що ж відносно старости? Повірте, все буде, але не відразу. Є моменти, які необхідно розглянути попередньо.

Складаючи вказівку, представник місцевої прокуратури у ній згадував також про направлення, яке було видане порушнику з метою його пред’явлення голові місцевої ради, в якому повідомлялося про те, що на громадянина накладено стягнення у вигляді громадських робіт із зазначенням загальної кількості годин таких робіт.

Забігаючи наперед, слід сказати, що направлення є тим документом (підставою), після отримання якого особою, якій його адресовано, така особа має забезпечити умови для виконання порушником адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт. Форма направлення передбачена Порядком виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт та виправних робіт, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 19.03.13 р. № 474/54. Ми до цього документа повернемося трішечки пізніше.

4 Далі за текстом — Порядок.

Тобто, в описаній ситуації слід вважати, що голові місцевої ради направлення було адресовано як представнику юридичної особи, за якою закріплено місце відбування порушником громадських робіт. Крім іншого, голову місцевої ради необхідно розглядати у цьому випадку як особу, на яку відповідно до ст. 3213 КпАП покладаються певні обов’язки, а саме, забезпечити:

1

погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об’єктів, на яких порушники відбувають громадські роботи, та видів цих робіт

2

контроль за виконанням порушниками визначених для них робіт

3

своєчасне повідомлення органів, що відають виконанням даного виду стягнення, про ухилення порушника від відбування стягнення

4

ведення обліку та інформування органів, що відають виконанням даного стягнення, про кількість відпрацьованих порушником годин

Тепер більш детально поговоримо про механізм впровадження в життя виконання порушником громадських робіт. Для тих, хто не обізнаний в питаннях громадських робіт, нижче інформація саме для вас.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий нормативно-правовий акт (крім, звісно, КпАП, який також містить положення про громадські роботи), який детально регламентує питання виконання адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт. Таким документом є Порядок.

У ньому зазначається, що виконання стягнення у вигляді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації. Власне цим органом і було складено направлення порушнику, яке він передав голові місцевої ради.

Також у Порядку вказується, що виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, види якої визначають органи місцевого самоврядування.

З цією метою передбачається, що щороку на початку року уповноважений орган з питань пробації надсилає запити до органів місцевого самоврядування та власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам щодо погодження переліку об’єктів та видів суспільно корисних робіт, на яких порушники відбуватимуть громадські роботи.

На практиці перелік об’єктів та видів суспільно корисних робіт, на яких порушники відбуватимуть громадські роботи, затверджується рішенням виконавчого комітету місцевої ради, хоча трапляються випадки, коли такі переліки затверджуються і рішеннями сесій. Чинне законодавство не містить прямої вказівки на те, який саме орган місцевого самоврядування має це здійснювати.

На нашу думку, це все ж таки має бути виконавчий комітет, правовою підставою для цього може слугувати (якщо говорити про спеціальний закон для органів місцевого самоврядування, який визначає повноваження цих органів) пп. 2 п. а ст. 38 Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»5. Зокрема, вказана норма передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України. Крім іншого, звісно ж, у преамбулі рішення необхідно посилатися на ст. 301, ст. 3213 КпАП, а також на відповідні положення Порядку.

5 Далі за текстом — Закон № 280.

Громадські роботи порушники виконують у вільний від роботи чи навчання час.

Строк стягнення у вигляді громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких порушник виконував визначену суспільно корисну працю.

Також визначається, що громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми — дві години на день.

Тепер декілька слів про функції уповноваженого органу з питань пробації, аби ви мали загальне уявлення про це. Розділом II Порядку визначено, що при виконанні постанов суду (судді) про застосування громадських робіт на уповноважений орган з питань пробації покладаються:

1

облік порушників

2

роз’яснення порушникам порядку та умов відбування громадських робіт

3

щорічне погодження з органами місцевого самоврядування та власниками підприємств видів суспільно корисних робіт та переліку об’єктів, на яких порушники відбуватимуть ці роботи

4

контроль за відбуванням стягнення порушниками та виконанням обов’язків власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем відбування порушниками громадських робіт

5

облік відпрацьованого порушниками часу

6

проведення контрольних перевірок за місцем відбування порушниками громадських робіт

7

з’ясування причин невиходу порушників на громадські роботи

8

внесення до суду подань стосовно порушників, які ухиляються від відбування громадських робіт

9

внесення до суду подань стосовно порушників, які втратили працездатність, призвані на строкову військову службу, взяті під варту, засуджені до кримінального покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі або місцезнаходження яких невідоме

Пунктом 3.2 Порядку регламентовано, що порушники перебувають на обліку в уповноваженому органі з питань пробації за місцем проживання.

В п. 3.3 Порядку закріплено, що постанова суду про застосування громадських робіт уповноваженим органом з питань пробації приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня її отримання. Протягом цих десяти робочих днів порушник повинен приступити до відбування громадських робіт, крім випадків, коли цьому перешкоджають поважні причини (хвороба, відрядження, неотримання виклику тощо).

Звертаємо увагу, що власники підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування порушником громадських робіт, звісно ж, не можуть знати, з якої дати починається відлік десятиденного строку, протягом якого порушник має почати виконувати громадські роботи, оскільки законодавством не передбачається надання такому власнику постанови (копії) суду, якою було накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт.

Допомогти з визначенням такої дати може уважне ознайомлення зі змістом направлення. Його форма передбачає графу, в якій уповноважений орган з питань пробації вказує дату, з якої порушник має почати виконувати громадські роботи.

Так, в п. 3.18 Порядку зазначається, що відповідно до визначеного органами місцевого самоврядування переліку об’єктів, на яких порушники відбувають громадські роботи, уповноважений орган з питань пробації у десятиденний строк з дня отримання постанови суду видає порушнику направлення на один з цих об’єктів.

Враховуйте, що на кожного порушника в уповноваженому органі з питань пробації заводиться особова справа та заповнюється облікова картка порушника, на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт, в якій ведеться сумарний облік відпрацьованих порушником годин. Облікова картка зберігається в особовій справі порушника.

Тепер повернемося до обов’язків власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. В п. 3.19 Порядку зазначається, що таким власником має бути видано наказ або розпорядження про початок відбування порушником громадських робіт (звісно, що це може відбутися лише після отримання направлення). У наказі (розпорядженні) повинно бути зазначено відомості про закріплення за порушником відповідальної особи, ознайомлення порушника з правилами техніки безпеки при виконанні стягнення.

На строк громадських робіт власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом складається графік виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт, у якому зазначаються час та місце відбування цих робіт.

Увага! Форма такого графіка затверджена Порядком.

Витяг із наказу (розпорядження) та графік завіряються підписом керівника та печаткою підприємства і цього самого дня (або наступного дня) надсилаються до уповноваженого органу з питань пробації. Зазначені документи долучаються до особової справи порушника.

Як бачите, в Порядку не конкретизовано, яким саме документом має бути призначено відповідальну особу, пропонується наказ або розпорядження. У випадку з органом місцевого самоврядування це відповідно може бути рішення або розпорядження (тобто можна говорити про право вибору, але з деякими застереженнями, до яких ми повернемося говорячи про старосту). Одразу можемо зазначити, що в будь-якому випадку нераціонально виносити питання про призначення відповідальної особи на сесію ради (враховуючи весь механізм підготовки питань на розгляд сесії ради).

Отже, залишається або рішення виконавчого комітету місцевої ради, або розпорядження голови. Якщо це буде все ж таки рішення виконавчого комітету, то аргументацією прийняття такого рішення може бути все та ж ст. 38 Закону № 280, про яку зазначалося вище.

В іншому випадку це може бути і розпорядження голови. Щоправда, приймаючи чи то рішення, чи то розпорядження, необхідно враховувати один момент, який полягає в тому, що загальним об’єктом, на якому порушник має виконувати громадські роботи, є територія відповідної територіальної громади (це випливає з того, що направлення було адресоване голові місцевої ради, а не керівнику окремого підприємства, установи, організації як конкретного об’єкта.

Отже, виникає необхідність в рішенні (розпорядженні) уточнити, який же вид суспільно корисних робіт буде виконувати порушник (він має відповідати тому, який зазначався в переліку об’єктів та видів робіт, що був затверджений на початку року відповідним рішенням виконавчого комітету). Крім іншого, доцільним буде уточнити і територію населеного пункту, на якій такі роботи будуть проводитися. Нижче приведемо примірний зміст резолютивної частини рішення (розпорядження).

img 1

От власне тепер настав час повернутися до питання про старосту. В тій ситуації, яка стала підставою для написання нашої статті, розпорядженням голови місцевої ради не було прямо закріплено старосту відповідальним за порушником, як це передбачено Порядком. В розпорядженні лише зазначалось, що старості необхідно було завести графік та облікові документи на виконання порушником громадських робіт, а також звітувати про їх виконання до відповідних органів.

Також в розпорядженні відсутня інформація щодо проведення інструктажу з порушником з правил техніки безпеки. Але є і позитив: в розпорядженні голови місцевої ради конкретизувався населений пункт, на території якого порушника залучено до виконання громадських робіт, та вказано вид робіт.

На нашу думку, відсутність у розпорядженні пунктів, одним з яких було визначено відповідального за порушником, а другим закріплено інформацію про проведення з порушником інструктажу з правил техніки безпеки, суперечить вимогам Порядку.

Відповідно, зі змісту такого розпорядження не можна зрозуміти, в якості кого на старосту було покладено обов’язок завести графік та облікові документи на виконання порушником громадських робіт та звітувати про їх виконання до відповідних органів: як на відповідальну особу, як на члена виконавчого комітету, як на старосту (виборну посаду) тощо.

На жаль, ні Порядок, ні жоден інший нормативно-правовий акт не розкриває обов’язки відповідального за порушника. Але, на нашу думку, цілком логічним є те, що саме за такою особою має закріплюватися необхідність вчинення дій, які пов’язані із здійсненням контролю за виконанням громадських робіт порушником. Інакше навіщо взагалі закріплювати відповідального за порушником?

Як ми озвучили, в нашій ситуації староста не був закріплений як відповідальний за порушником. Отже, напрошується висновок, що він не є такою особою.

Якщо ж в розпорядженні (в частині забезпечення виконання громадських робіт) головою місцевої ради старості «надавалися доручення» як члену виконавчого комітету, то, на наш погляд, таке доручення доцільно було формувати в рішення виконавчого комітету.

Така наша думка підкріплена тим, що саме до відання виконавчого комітету (як вже говорилося вище в нашій статті) віднесено повноваження щодо сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України. Забезпечення ж контролю за виконанням громадських робіт можна вважати частиною саме цього повноваження. Оскільки згадані нами доручення не були надані старості саме у формі рішення виконавчого комітету, отже, вони не надавалися йому як члену виконавчого комітету, або ж можна вважати, що голова місцевої ради (який очолює виконавчий комітет) перевищив свої повноваження, надавши їх одноособово.

Тоді, можливо, вказані доручення надавалися старості як особі, яка обіймає виборну посаду? Знову в нас виникають запитання, які випливають із статусу такої особи. Частиною 7 ст. 141 Закону № 280 визначено, що Порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою. Як правило, в таких положеннях зазначаються перелік повноважень старости, завдання, які на нього покладаються, тощо.

Нагадаємо, що в ст. 541 Закону № 280 віднайшли своє закріплення повноваження старости, вони ж і «перекочовують» до Положення про старосту. Додаткові повноваження, а також завдання, які рада вважає доречним покласти на старосту, знову ж таки, визначаються в Положенні про старосту, яке затверджується відповідним рішенням ради, тобто це здійснюється колегіально депутатами ради.

Коли до нашої редакції звертаються з метою отримання порад у складенні Положення про старосту, ми завжди рекомендуємо підходити до цього питання виважено, особливо у питаннях покладення на старосту додаткових повноважень та завдань. Тут завжди треба виходити з можливостей старости виконувати «додаткову роботу»: його навантаженості, кількості населення тощо.

Погодьтесь, якщо на старосту покласти великий обсяг додаткових повноважень та завдань, він навряд чи зможе встигати їх виконувати. Більше того, додаткова навантаженість може відобразитися і на якості здійснення основного переліку повноважень, які перелічені в ст. 541 Закону № 280.

В свою чергу, незабезпечення здійснення наданих старості повноважень може слугувати підставою для дострокового припинення його повноважень. Це, зокрема, передбачено ч. 2 ст. 791 Закону № 280.

Нагадаємо, що рішення про дострокове припинення повноважень старости приймає рада таємним або відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу ради.

Враховуючи означене вище, аби відповісти на запитання в нашій ситуації, необхідно щонайменше розуміти, чи передбачалося в Положенні про старосту те, що голова одноособово може надавати йому доручення і з яких питань або, можливо, в ньому взагалі закріплювалося, наприклад, в розділі «Обов’язки старости», що староста має виконувати розпорядження голови.

Тут слід нагадати, що ст. 541 Закону № 280 прямо передбачається лише те, що староста бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням. А от взяття участі в організації виконання розпорядження і його виконання — це дещо різні речі, як на нашу думку. Тобто в цій ситуації бажано було б проаналізувати Положення про старосту, а в нас такої можливості, на жаль, немає.

Підсумовуючи, можемо лише ще раз наголосити на тому, що з покладанням на старосту додаткових повноважень та завдань необхідно бути дуже обережними.

У випадку ж із громадськими роботами, єдино правильним вважаємо, якщо б староста був закріплений як відповідальний за порушником (знову ж таки враховуючи навантаженість старости).

Крім того, ми говорили про те, що голова місцевої ради у своєму розпорядженні старості доручив завести графік. Знову ж таки, це суперечить Порядку, зі змісту якого випливає, що такий графік має вже бути поданий уповноваженому органу з питань пробації з витягом наказу (розпорядження), яким закріплено відповідальну особу, у день видання наказу (розпорядження) або наступного дня.

І це ще не все. Як вже говорилось, в розпорядженні, крім іншого, голова місцевої ради доручив старості звітувати про виконання адміністративного стягнення до відповідних органів. Які органи малися на увазі: відповідні органи місцевого самоврядування (як орган, на який КпАП покладено обов’язок здійснювати контроль за виконанням громадських робіт, чи уповноважений орган з питань пробації)? Як бачите, точність у формулюваннях має значення.

Все, що ми вище описали, на нашу думку, староста міг би використати на свій захист, коли буде розглядатися питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, як того вимагає представник місцевої прокуратури у своїй вказівці. І знову ж таки, а чи можна старосту притягнути до дисциплінарної відповідальності взагалі? З цим запитанням ми будемо розбиратися в наступних номерах нашого видання.

Наостанок...

На превеликий жаль, чинне законодавство не дає нам однозначних відповідей на деякі запитання. Це ж стосується і того питання, яке ми почали сьогодні розглядати у нашому матеріалі. Ми будемо вдячні кожному нашому читачу, який висловить свою думку щодо змісту цієї статті, ми обов’язково її вислухаємо. Можливо, це стане приводом для перегляду нашої позиції. Як завжди, чекаємо на ваші дзвінки та листи, вони нас надихають!

Теги прокурор
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі