Безперечно, відповідно до ст. 35 Конституції України церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Те ж саме зазначено у ст. 5 Закону УРС від 23.04.91 р. № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації». Вважаємо, що вирішення питання про виділення коштів з місцевого бюджету на подібні цілі має належати саме до компетенції ОМС. Саме ОМС як представницький орган громади стоїть на захисті інтересів своєї громади відповідно до вимог Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон № 280). Тож якщо на відповідній території, на думку громади (наприклад, за результатами громадських слухань, на підставі письмово зафіксованих опитувань тощо), існує певна проблема — місцева рада має повне право вирішувати її, у тому числі й шляхом виділення коштів з місцевого бюджету (наприклад, коли немає інших джерел фінансування). Кошти з місцевого бюджету могли б бути виділеними, зокрема, на будівництво релігійної організації, її реставрацію, на проведення ремонту, а також на придбання дзвону. Однак питання виділення таких коштів радою з місцевого бюджету чинним законодавством, на жаль, не врегульовано.
У Бюджетному кодексі України (далі — БК) не існує прямої заборони щодо фінансування церкви (інших релігійних організацій). Але одночасно ним й не передбачено відповідної норми, яка б дозволила здійснювати такі видатки з місцевого бюджету. Хоча, наприклад, ст. 91 БК передбачені видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів. Але такі видатки можуть здійснюватись або на утримання ОМС, підпорядкованих їм бюджетних установ, або у вигляді субвенцій до інших місцевих бюджетів чи до державного бюджету. Інших варіантів на сьогодні не існує. І на жаль, ні перший, ні другий варіант не підходить з наступних причин.
Перший варіант з проведенням видатків з бюджету ОМС на наявні потреби громади ґрунтується та здійснюється на підставі чинних ст. 89, 90 та 91 БК (або на утримання мережі бюджетних установ або на підставі договорів на отримання товарів, послуг або виконання робіт). Навіть фінансова підтримка комунальних підприємств, засновниками яких є ОМС, можлива тільки на чітко визначені цілі (цільове фінансування). Засновником комунального підприємства є місцева рада, а його майно належить громаді. Як правило, рада може або поповнити статутний капітал такого підприємства, або профінансувати його у рамках відповідної програми (кошти спрямовуються виключно на заходи, визначені такою програмою). В нашому випадку релігійна організація, вочевидь, не є ані бюджетною установою (хоча вона є неприбутковою згідно з Податковим кодексом України), ані комунальним підприємством, який заснував ОМС. Водночас відповідно до діючого законодавства релігійні організації (церква тощо) є самостійними господарюючими суб’єктами, які мають власне майно, кошти та право відкривати рахунки у банківських установах. Тож будь-які фінансові відносини місцевих бюджетів мають будуватись з усіма господарюючими суб’єктами виключно на договірних засадах.
На нашу думку, відносини між релігійними організаціями (у тому числі й церквами) та місцевими бюджетами мають аналогічний характер (тобто на підставі договору). І, на жаль, розглянути варіант необхідності такої організації самій громаді, навіть якщо вона дійсно існує, неможливо. Для прикладу: на території громади є єдиний супермаркет, який з якихось причин закрився. Скажімо, через те, що в нього через погодні умови виникла необхідність відремонтувати дах. Навіть якщо це єдиний супермаркет, який дуже потрібен громаді, місцева влада не може витратити кошти на його ремонт. Оскільки це майно саме господарюючого суб’єкта (супермаркету), а не громади. Тобто якщо релігійна організація, як юридична особа, буде здійснювати послуги або роботи саме для громади — рада (точніше, визначений в рішенні про місцевий бюджет головний розпорядник бюджетних коштів) може на підставі укладеного договору профінансувати це коштом місцевого бюджету.
У цьому випадку, на нашу думку, при виділенні коштів з місцевого бюджету ОМС мають керуватись умовним правилом надання фінансової допомоги релігійним організаціям усіх конфесій. Якщо цього не зробити, на території, підпорядкованій ОМС, між мешканцями можуть виникати конфліктні ситуації. Бо жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.
Другий варіант із виділенням субвенції також неможливий. Адже релігійні організації не є іншим ОМС (враховувати треба визначення терміна «представницький орган місцевого самоврядування», який містить ст. 1 Закону № 280) чи державною установою.
Вважаємо, також не існує й варіанту з виділенням коштів на придбання дзвону чи ремонт релігійної організації, навіть якщо будуть проведені всі можливі громадські слухання та прийнята відповідна місцева програма. Бо місцева програма має бути направлена саме на потреби громади. А в цьому випадку довести необхідність придбання дзвону для церкви мешканцям з різними релігійними поглядами неможливо, бо немає відповідних обґрунтувань. Тому релігійну організацію не можна включити до мережі розпорядників або одержувачів коштів місцевого бюджету та відкрити їй рахунки у відповідному територіальному органі Державної казначейської служби України.
Нагадаємо, що згідно із ст. 2 БК:
— розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету (п. 47 ч. 1 ст. 1 БК);
— одержувач бюджетних коштів — суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
На нашу думку, віднести релігійну організацію до одержувача бюджетних коштів можна у таких випадках.
Перший випадок. Фінансування релігійних організацій за рахунок місцевого бюджету можливе, якщо ОМС долучає релігійні та громадські організації (за їх згодою) до проведення щорічних заходів у сфері соціального захисту. Наприклад, до реалізації заходів щодо соціальної підтримки багатодітних родин та неповних сімей, реабілітації та соціального захисту осіб з особливими потребами, надання соціальних послуг, які спрямовані на подолання бідності. Відбір таких одержувачів бюджетних коштів має проводитись за відповідним порядком, затвердженим рішенням ОМС.
Другий випадок. Фінансування релігійних організацій за рахунок місцевого бюджету можливе, коли їх будівлі належать до пам’яток історії та культури. Тобто вони занесені до відповідних державних чи місцевих реєстрів. Наприклад, до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Нагадуємо: об’єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (далі — Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам’ятки (ст. 13 Закону України від 08.06.2000 р. № 1805-III «Про охорону культурної спадщини», далі — Закон № 1805). Порядок визначення категорій пам’яток встановлюється КМУ. Із занесенням до Реєстру на об’єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам’ятки.
Наголосимо: згідно із ч. 2 ст. 13 Закону № 1805 не підлягають державній реєстрації об’єкти, що є сучасними копіями існуючих пам’яток або спорудами (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, в тому числі масові тиражовані копії.
Якщо будівля релігійної організації дійсно належить до пам’ятки та внесена до реєстру (в ідеалі — до державного), місцева рада може виділити кошти за відповідною програмою на збереження, розвиток, реконструкцію та реставрацію пам’яток історії та культури за кодом ТПКВКМБ 6421 (колишній 150201). У такому разі в рішенні про місцевий бюджет обов’язково визначають головного розпорядника бюджетних коштів, а самого балансоутримувача будівлі, що належить до пам’яток, включають до мережі одержувачів коштів місцевого бюджету. Цей варіант на законодавчих підставах дозволить такому одержувачу бюджетних коштів відкрити рахунки у територіальному органі Державної казначейської служби України. Відповідно, релігійна організація, що отримає бюджетні кошти за прийнятою радою програмою, буде зобов’язана проводити належним чином видатки (виключно цільове використання) та звітувати за витрачання наданих бюджетних коштів.
Зауважимо: релігійна організація повинна проводити видатки лише на будівлю як на пам’ятку історії або культури відповідно до заходів, що визначені програмою ОМС. Лише в такому разі це буде узгоджуватись із вимогами ст. 91 БК. Адже зазначеною статтею передбачений перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів. Тож підставою для виділення бюджетних коштів на таку будівлю буде вважатись п. 9 ч. 1 ст. 91 БК (типове проектування, реставрація та охорона пам’яток архітектури).
Дякуємо за допомогу у підготовці відповіді начальнику фінансового управління Чугуївської міської ради Харківської області Бутовій Олені.
