На нашу адресу надійшов лист від однієї з рад із проханням дати оцінку правомірності запиту щодо отримання інформації та надання належним чином завірених копій документів. Для кращого розуміння ситуації ми висвітлимо нормативне обґрунтування запиту в повному обсязі із нашими коментарями.
Запит
«Управлінням захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України на виконання вимог Закону України від 14.10.14 р. № 1699-VII «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 — 2017 роки»1 проводиться аналіз дотримання вимог антикорупційного законодавства суб’єктами, на яких поширюється дія Закону України від 14.10.14 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції»2.
1 Далі за текстом — Стратегія.
2 Далі за текстом — Закон № 1700.
Одразу слід указати, що Стратегія містить у собі аналіз проблем у тій чи іншій сфері суспільних відносин, опис мети, яка ставиться перед органами запобігання корупції, та заходів, які мають бути вжиті за для досягнення поставленої мети. Детально ознайомившись зі Стратегією, ви можете побачити, що розд. 3 Стратегії містить пропозиції щодо шляху запобігання корупції в представницьких органах. Серед заходів запобігання корупції тут зазначено:
| 1 | провести антикорупційну експертизу виборчого законодавства та переглянути його на основі висновків щодо корупціогенності та європейських стандартів, зокрема рекомендацій Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії); забезпечити сталість та юридичну визначеність виборчого законодавства |
| 2 | ухвалити законодавство щодо виконання рекомендацій Групи держав проти корупції (GRECO) у частині встановлення обмежень і забезпечення прозорості та підзвітності фінансування політичних партій і виборчих кампаній |
| 3 | ухвалити законодавство щодо особливих механізмів запобігання конфлікту інтересів у діяльності виборних посадових осіб, зокрема з визначенням можливих форм конфлікту інтересів, правил щодо його запобігання та поведінки у ситуації, коли виникає конфлікт інтересів, інституційного механізму щодо моніторингу законодавства про конфлікт інтересів і пропорційних та стримуючих санкцій за його порушення |
| 4 | ухвалити законодавство щодо визначення правових засад лобіювання |
| 5 | ухвалити законодавство щодо посилення громадського контролю за прийняттям рішень виборними посадовими особами, зокрема через запровадження механізму попереднього громадського обговорення суспільно важливих рішень з використанням позитивного вітчизняного досвіду та на основі найкращої світової практики |
| 6 | підвищити рівень прозорості діяльності Верховної Ради України та місцевих рад, зокрема шляхом практичної реалізації положень про забезпечення доступу громадян до засідань представницьких органів, оприлюднення інформації про діяльність комітетів Верховної Ради України та місцевих рад (зокрема протоколів засідань), оприлюднення в Інтернеті інформації про народних депутатів України та депутатів місцевих рад (про їх фінансування, відрядження, помічників, їх декларації про доходи, майно, витрати і зобов’язання фінансового характеру тощо), безперешкодний доступ до інформації про кошториси представницьких органів та звітів про їх використання |
Перші п’ять пунктів Стратегії стосуються законодавчих змін, і лише шостий — рівня доступу до інформації. Разом із тим у Стратегії не зазначено способу реалізації вказаного заходу. Більше того, єдиним посиланням на можливість доступу до інформації органу місцевого самоврядування є безперешкодний доступ до інформації про кошториси представницьких органів та звітів про їх використання, усю іншу інформацію всі охочі можуть отримати на офіційному сайті та в мережі Інтернет. Без означення іншого нормативного документа, який би зазначав процедуру такого безперешкодного доступу, саме собою посилання на Стратегію не дає права отримувати таку інформацію, оскільки ст. 19 Конституції України зазначає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 зазначений Закон поширюється в тому числі на депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів та посадових осіб місцевого самоврядування. Отже, посилання в запиті на вказану статтю є цілком правомірним.
«Статтею 1 Закону № 1700 Національну поліцію віднесено до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції» — саме так, поряд з іншими органами, такими, як органи прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції. Разом із тим у всіх цих органах є різні повноваження та різні можливості щодо доступу до інформації. Про це буде описано пізніше.
«Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону № 1700 за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку». Саме так, і тут ми просимо звернути увагу на вчинення правопорушення (отже, вказаний факт повинен був мати місце і по ньому має бути розпочате відповідне провадження).
«Статтею 255 КпАП працівники Національної поліції уповноважені на складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією, за ст. 172-4 — 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення3, а ч. 3 ст. 65 Закону № 1700 — на внесення подань» — підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення або внесення подання є факт виявленого правопорушення, до виявлення будь-якого із зазначеного видів правопорушень підстав для складення протоколу або вжиття інших дій у працівників органів Національної поліції не існує. Перелік правопорушень також чітко зазначений, а саме:
3 Далі за текстом — КпАП.
| cт. 172-4 | Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності |
| cт. 172-5 | Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків |
| cт. 172-6 | Порушення вимог фінансового контролю |
| cт. 172-7 | Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів |
| cт. 172-8 | Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень |
| cт. 172-9 | Невжиття заходів щодо протидії корупції |
«Реалізуючи повноваження спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії адміністративним правопорушенням, пов’язаним із корупцією, посадова особа Національної поліції має право збирати докази, зазначені в ст. 251 КпАП, які мають значення для вирішення питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності».
І саме тут виникають запитання: які саме повноваження, чим вони визначені, у якій спосіб вони можуть бути реалізовані?
Доречно одразу зазначити, що Закон № 1700 містить лише повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції, до яких належить у тому числі і отримувати інформацію та перевіряти імовірність скоєння адміністративного правопорушення. Повноваження Національної поліції у сфері запобігання корупції в спеціальному Законі № 1700 не зазначені взагалі. Єдиним згадування Національної поліції у вжитті заходів щодо запобігання корупції у Законі № 1700 є можливість проведення спеціальної перевірки (щодо наявності/відсутності судимості кандидата).
Основним органом у сфері запобігання корупції є Національне агентство з питань запобігання корупції, яке має безліч повноважень щодо виявлення ознак як корупційних, так і таких, що пов’язані з корупцією правопорушень. Саме воно має право вимагати надати інформацію, документи, пояснення, ініціювати проведення перевірок тощо. Національне агентство з питань запобігання корупції згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 1700 може ініціювати проведення службового розслідування, вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, надсилати до інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції матеріали, що свідчать про факти таких правопорушень. Також важливо додати, що відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 1700 у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, протоколи про яке не складаються Національним агентством з питань запобігання корупції, останнє затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції. Громадськість також може повідомляти органи поліції про ті чи інші корупційні прояви.
Отже, як бачимо, повноваження Національної поліції як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції починаються з моменту інформування про факти виявлення правопорушень, а не на підставі власних розшукових дій, поки такі факти мають лише вірогідність існування.
Тепер щодо збирання доказів у порядку ст. 251 КпАП. Ця стаття розміщена в розд. IV КпАП, який має назву «Провадження у справах про адміністративне правопорушення». Тобто збирати докази можна лише в конкретній уже порушеній адміністративній справі, а не взагалі.
«Пунктом 3 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.15 р. № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський для виконання завдань, покладених на поліцію, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Пунктом 6 «Положення про Національну поліцію України», затвердженого постановою КМУ від 28.10.15 р. № 877, передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право:
– одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;
– користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами».
Оскільки спеціальним Законом № 1700 взагалі не зазначено, як саме спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції може реалізовувати свої повноваження, слід звертатись до інших нормативно-правових актів. Порядок отримання інформації від органів місцевого самоврядування, документів та матеріалів, необхідних для виконання покладених на Національну поліцію завдань, також не визначений і Положенням про Національну поліцію. У такому випадку в нагоді стануть Кримінальний процесуальний кодекс (щодо доступу до документів у рамках конкретного кримінального провадження), КпАП (щодо збору доказів у рамках конкретного адміністративного провадження). Отримання доступу до документів та матеріалів поза рамками будь-яких проваджень з метою виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення процесуальним законодавством не передбачено. Доступ до інформації органами Національної поліції також можливий у порядку реалізації Закону України від 13.01.11 р. № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації»4.
4 Далі за текстом — Закон № 2939.
Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом.
Запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
«Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації». Одразу звертаємо увагу, що вказана стаття стосується фізичних осіб, а не органів місцевого самоврядування, тож далі переходимо до інформації про конкретну особу, яка, наприклад, працює в органі місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України від 02.10.92 р. № 2657-XII «Про інформацію»5 інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
5 Далі за текстом — Закон № 2657.
Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону № 2657). Отже, орган Національної поліції під час реалізації власних повноважень не може порушувати будь-які права інших фізичних та юридичних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону № 2657 право на інформацію, створену в процесі діяльності юридичної особи, суб’єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Також Закон № 2657 охороняє інформацію про фізичну особу, до якої, зокрема, належать дані про:
| 1 | національність |
| 2 | освіту |
| 3 | сімейний стан |
| 4 | релігійні переконання |
| 5 | стан здоров’я |
| 6 | адресу |
| 7 | дату і місце народження |
Важливо зазначити, що Конституційний Суд України в абз. 1 п. 1 резолютивної частини Рішення від 30.10.97 р. № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім указаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Дана інформація належить до конфіденційної, вона може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Отже, якщо до вас надходить запит щодо надання такої інформації, має бути або згода особи, якої стосується ця інформація, або зазначені обставини відповідності інтересам національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Разом із тим важливою обмовкою є таке: згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом зокрема:
| 1 | декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади або обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії |
| 2 | персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, за винятком інформації, яка відповідно до закону визначена такою, що належить до інформації з обмеженим доступом |
| 3 | відомості про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб |
«Згідно з офіційним тлумаченням Конституційним Судом України положень ст. 32 Конституції України, викладеного в рішенні № 2-рп/2012 від 20.01.12 р., інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною».
Саме так і зазначено в офіційному тлумаченні ст. 32 Конституції України, разом із тим у цьому ж рішенні Суду вказано, що положення ч. 2 ст. 32 Основного Закону України передбачають вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (в тому числі й тієї, яка займає посаду, пов’язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім’ї). Такими підставами є:
| 1 | згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї |
| 2 | у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини |
Під час надання відомостей на запити, які обґрунтовані інтересами національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, слід установлювати, яким саме законом надане таке право (Кримінальний процесуальний кодекс України, КпАП тощо) та чи зазначені запитувачем інформації конкретні дані, які можуть свідчити про наявність цих підстав.
Інтересами національної безпеки можна «виправдати» будь-яке втручання, проте зовсім протилежна норма Закону України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює таку важливу гарантію місцевого самоврядування, як невтручання: «Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом» (ч. 2 ст. 71).
«Постановою КМУ № 706 від 04.09.13 р. зі змінами «Про питання запобігання та виявлення корупції» передбачено, що до завдань уповноваженого підрозділу (особи) з питань запобігання та виявлення корупції відносить повідомлення спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції про факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень посадовими особами органу виконавчої влади, територіального органу, підприємства, установи, організації».
Важливо зазначити, що вказаною постановою затверджене Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції6, відповідно до вимог якого керівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади необхідно було утворити (визначити) та забезпечити функціонування підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції. Чи є відповідне рішення про утворення уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції та чи є Управління захисту економіки в Дніпропетровській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України саме тим уповноваженим підрозділом, на який поширюється це Положення, із запиту не відомо. Навіть якщо це так, пропонуємо ознайомитись із повноваженнями вказаного уповноваженого підрозділу.
6 Далі за текстом — Положення.
Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями уповноваженого підрозділу є:
| 1 | підготовка, забезпечення та контроль за здійсненням заходів щодо запобігання корупції |
| 2 | надання методичної та консультаційної допомоги з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства |
| 3 | участь в інформаційному та науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання та виявлення корупції, а також міжнародному співробітництві в зазначеній сфері |
| 4 | проведення організаційної та роз’яснювальної роботи із запобігання, виявлення і протидії корупції |
| 5 | здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів |
| 6 | здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства |
Уповноважений підрозділ відповідно до покладених на нього завдань (п. 5 Положення):
| 1 | розробляє та проводить заходи щодо запобігання корупційним правопорушенням, а також здійснює контроль за їх проведенням |
| 2 | надає іншим структурним підрозділам органу виконавчої влади, підприємства, установи, організації та їх окремим працівникам роз’яснення щодо застосування антикорупційного законодавства (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.) |
| 3 | вживає заходів до виявлення конфлікту інтересів та сприяє його усуненню, контролює дотримання вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів, а також виявляє сприятливі для вчинення корупційних правопорушень ризики в діяльності посадових і службових осіб органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації, вносить їх керівникам пропозиції щодо усунення таких ризиків (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.) |
| 4 | надає допомогу в заповненні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування |
| 5 | у разі виявлення фактів, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень посадовими чи службовими особами органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.), інформує в установленому порядку про такі факти керівника органу виконавчої влади (його апарату), підприємства, установи та організації, а також правоохоронні органи відповідно до їх компетенції |
| 6 | веде облік працівників органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.), притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень |
| 7 | взаємодіє з підрозділами з питань запобігання та виявлення корупції державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції |
| 8 | розглядає в межах повноважень повідомлення щодо причетності працівників органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.) до вчинення корупційних правопорушень |
| 9 | повідомляє у письмовій формі керівникові органу виконавчої влади, посадовій особі Секретаріату Кабінету Міністрів України, визначеній Міністром Кабінету Міністрів України, та спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції про факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень посадовими особами органу виконавчої влади, територіального органу, підприємства, установи, організації (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.) |
Як видно з наведеного вище, не так вже і багато повноважень, які тією чи іншою мірою стосуються органу місцевого самоврядування. Ну і найважливіше, слід згадати і про права уповноваженого підрозділу, наданих законодавством задля реалізації вказаних завдань:
| 1 | отримувати від інших структурних підрозділів органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.) інформацію і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, а також в установленому законом порядку інформацію з обмеженим доступом або таку, що містить державну таємницю |
| 2 | отримувати від працівників органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (не органу місцевого самоврядування. — Прим. ред.) усні та письмові пояснення з питань, які виникають під час проведення службових розслідувань (перевірок) |
| 3 | ініціювати перед керівником органу виконавчої влади (його апарату), підприємства, установи та організації питання щодо надсилання запитів до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності з метою отримання від них відповідної інформації та матеріалів, необхідних для виконання покладених на уповноважений підрозділ завдань |
Із п. 3 чітко вбачається, що сам запит на отримання інформації може направити керівник органу виконавчої влади на підставі ініціативи уповноваженого підрозділу, а не управління, яке є його структурним підрозділом.
Додатково інформуємо, що відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону № 1700 не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом інформація про:
| 1 | розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них або органами місцевого самоврядування |
| 2 | розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції, а також одержані за правочинами, які підлягають обов’язковій державній реєстрації, а також подарунки |
| 3 | передачу в управління належних особам підприємств та корпоративних прав, що здійснюється в порядку, передбаченому цим законом |
| 4 | конфлікт інтересів та заходи з його врегулювання |
І саме в цій нормі ми бачимо, яку саме інформацію в будь-якому випадку не можна віднести до інформації з обмеженим доступом.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 1700 забороняється:
| 1 | відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом |
| 2 | надавати несвоєчасну, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону |
Слід пам’ятати, що в разі, якщо запитують саме таку інформацію, орган місцевого самоврядування у строки, визначені законом, має надати достовірну інформацію в повному обсязі.
І на останок, відповідно до ст. 5 Закону України від 01.06.10 р. № 2297-VI «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Також персональні дані, зазначені в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, установленими Законом № 1700, не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених цим же Законом.
Не належить до інформації з обмеженим доступом також й інформація про отримання в будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених ст. 6 Закону № 2939.
Працюючи із запитами на отримання певної інформації, слід ретельно перевірити, чи не належить запитувана інформація до інформації з обмеженим доступом та чи може запитувач отримати від вас таку інформацію. Також важливим буде і процедура звернення: звернення громадян, у порядку доступу до публічної інформації, у рамках конкретного кримінального або адміністративного провадження (яке вже розпочато), депутатське звернення тощо. У будь-якому випадку ви маєте відповісти на звернення та залежно від ситуації і нормативного обґрунтування: надати інформацію; надати частину інформації, а в інший частині повідомити, що запит не може бути задоволений з огляду на конкретні норми закону; повністю відмовити в наданні інформації.
