Теми статей
Обрати теми

Актуальне запитання. Про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Ковшова О., економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
У 2015 — 2016 рр. проводилась оплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, товариством з обмеженою відповідальністю. У 2017 році до територіального фіскального органу керівництво підприємства подало декларацію на зняття нарахування податку на нерухоме майно за 2015 — 2016 роки. Тому кошти, які надходили в минулих роках, було знято. Але рішенням місцевої ради підприємству не надавалось жодних пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Чи дійсно це підприємство не має сплачувати такий податок?

Щоб розібратись із запитанням, треба звернутись до вимог Податкового кодексу України (далі — ПК) та визначити, що не є об’єктом оподаткування «нерухомим» податком. Про те, що не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено у п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК. Зокрема, це будівлі промисловості, тобто виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а також будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У наданих до редакції документах на право власності тип об’єкта на нежитлові будівлі визначено як комплекс нежитлових будівель із допоміжними спорудами. Одночасно у статуті підприємства йдеться про те, що предметом діяльності підприємства є, зокрема:

— виробнича діяльність з випуску продукції промислового та господарчого призначення, включаючи створення власних виробництв;

— вирощування, переробка, виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції;

— виробництво продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання;

— закупівля, виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і продуктів харчування у населення та юридичних осіб;

— виробництво та реалізація виробів із пластмаси тощо.

Тепер поговоримо про Державний класифікатор будівель та споруд (далі — ДК). ДК призначений для використання органами державної влади, ОМС, юридичними особами і фізичними особами — підприємцями та іншими суб’єктами господарювання в Україні. Документ затверджено наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507 «Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000».

До чого ми ведемо? Саме у ДК можна знайти інформацію про те, що відноситься до нежитлових будівель. Зокрема, нежитлові будівлі включають:

— будівлі промисловості;

— будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників.

Наприклад, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, належать до підрозділу 125 «Будівлі промислові та склади» з присвоєнням класів об’єктів 1251 — 1252. Нежитлові будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (підкласи 1271.1 — 1271.9).

Цікавим є й лист Головного управління ДФС у Запорізькій області від 03.02.16 р. № 359/10/08-01-17-01-17. Зокрема, в ньому зазначається таке. Відповідно до ДК будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові», клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Та й відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК вони не є об’єктом оподаткування, якщо використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Що стосується комплексу нежитлових будівель, то він може включати як перелік будівель промисловості (виробничі корпуси з допоміжними будівлями та спорудами, будівлі складу та котельні, майстерні-гаражі, будівлі сільськогосподарського призначення тощо), так і перелік будівель та споруд сільськогосподарських товаровиробників (корівники, стайні, свинарники, склади та надвірні будівлі, підвали, зерносховища, теплиці тощо).

Повторимо: згідно з вимогами ПК не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а також будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Цей момент є визначальним. Тобто саме факт безпосереднього використання всіх будівель у зазначених процесах і дає підставу використовувати вказані статті ПК для звільнення від оподаткування «нерухомим» податком.

У своєму роз’ясненні, розміщеному на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» у категорії 106.02, ДФС зазначала таке. Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості згідно з ДК. А об’єктами класифікації в ДК є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

На думку редакції, те, що зазначено в статуті про предмет діяльності підприємства, не дає підстав для того, аби зробити висновок про те, що всі споруди, що є у власності платника податків, використовуються ним виключно для промислового виробництва, та (або) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. За практикою це неможливо зробити одночасно. І як правило, у статуті вказується не один, і навіть не два види діяльності, якими планує займатись підприємство у своїй діяльності.

Тому вважаємо, що предметом оподаткування в цьому випадку є споруди як майно, а не види діяльності підприємства. У наданих до редакції документах на право власності тип об’єкта на нежитлові будівлі визначено як комплекс нежитлових будівель з допоміжними спорудами. Відсутня їх класифікація як «Будівлі промисловості» або «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

На думку редакції, допоміжними спорудами взагалі можуть бути адміністративні будівлі, гаражі, технічні приміщення, приміщення для відпочинку, санітарні приміщення, які можуть називатись допоміжними. Тобто вони й мають таку назву через те, що не використовуються в основному процесі — в цьому випадку, в промисловому виробництві або зберіганні промислової продукції та (або) сільськогосподарському виробництві.

Тож, якщо це ті будівлі, які мають назву виробничий корпус, цех або елеватор, вони дійсно звільняються від оподаткування завдяки їх «статусу». А от усі інші підлягають обкладенню «нерухомим» податком як майно, не віднесене до пільгових «категорій» згідно з вимогами ПК.

До речі, звернемо увагу й на лист Головного управління ДФС у Київській області від 04.05.16 р. № 972/10/10-36-13-04. Процитуємо: «у разі якщо будівлі та споруди, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, належать платнику податків, який не є сільськогосподарським товаровиробником, то такі об’єкти нерухомості є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Податок з них нараховується та сплачується на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства. По аналогії, вважаємо, це стосується й будівель промисловості.

На думку редакції, підприємство, яке розглядається, дійсно не є платником «нерухомого» податку, але лише щодо тих нежитлових будівель, які дійсно безпосередньо використовує для промислової та (або) сільськогосподарської діяльності. Тобто щодо тих, які підпадають під дію п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК.

Рекомендуємо уважно переглянути основний та додаткові КВЕДи підприємства. Чому? Відповідь надає індивідуальна податкова консультація Державної фіскальної служби України від 09.10.17 р. № 2172/6/99-99-12-02-03-15/ІПК «Про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Процитуємо: «Товариство поінформувало, що є власником об’єкта нерухомості, на яке, на його думку, поширюється дія п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу щодо виключення із об’єкта оподаткування податком «будівель промисловості, зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств». Оскільки зареєстровані види господарської діяльності, що провадяться Товариством, належать за КВЕД 2010 виключно до секції М «Професійна, наукова та технічна діяльність», що об’єднує непромислові види діяльності, то не вбачається підстав застосування Товариством передбаченої Кодексом податкової преференції для промислових підприємств у частині оподаткування виробничих корпусів, цехів та складів промислових підприємств». Тобто КВЕД відіграє не останню роль у застосуванні п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК.

Також радимо отримати індивідуальну податкову консультацію від вашого фіскального органу.

Нагадаємо: податкова консультація надається відповідно до п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК. Це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Майте на увазі: податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Саме про це йдеться у ст. 52 ПК.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі