Дійсно, наказ Державної служби статистики України від 14.04.17 р. № 90 припинив дію наказу Державного комітету статистики України від 26.10.09 р. № 409 «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами». Натомість 30.05.17 р. набрав чинність наказ Мінекономрозвитку від 14.04.17 р. № 572 «Про затвердження Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами» (з дня опублікування, «Офіційний вісник України», № 42 (30.05.17 р.), ст. 1313, далі — новий Порядок)). Погоджуємось, що центри зайнятості при зверненні громадян за отриманням статусу безробітного вимагають надання довідки про те, чи є громадянин членом особистого селянського господарства (далі — ОСГ). Про те, чи правомірно це, поговоримо трохи згодом. Зауважимо: члени ОСГ є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України від 05.07.12 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі — Закон № 5067) належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. Підставою є ст. 8 Закону України від 15.05.03 р. № 742-IV «Про особисте селянське господарство» (далі — Закон № 742).
Нагадаємо тих, хто належить до зайнятого населення. Це громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени ОСГ, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону № 742 (ср. ). Це визначено п. «б» ч. 3 ст. 1 Закону № 5067. Тобто члени ОСГ не підлягають реєстрації в державній службі зайнятості. Чому? ОСГ — це господарська діяльність, яка здійснюється без створення юридичної особи. Це може бути одна фізична особа або особи, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають. Метою є задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна ОСГ, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Окремого порядку реєстрації ОСГ чинним законодавством не передбачено. Але з метою встановлення кількості ОСГ та їхніх основних характеристик для інформаційного забезпечення органів виконавчої влади й ОМС з 01.01.16 р. діє наказ Держстату від 24.11.15 р. № 340 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації для сільських, селищних та міських рад». Цим документом затверджені та введені в дію оновлені форми погосподарського обліку для сільських, селищних та міських рад. Зокрема, вони містять мінімальну кількість показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень, проведення обстежень домогосподарств, а також для організації обліку ОСГ відповідно до Закону № 742. Звичайно, це значно полегшує ведення погосподарського обліку в ОМС. Це форми:
— № 1 «Облікова картка об’єкта погосподарського обліку» (форма поширена й на сільські, селищні та міські ради, на території яких розташовані сільські населені пункти);
— № 3 «Список осіб, яким надані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель міських поселень» (форма поширена на міські, селищні ради в частині міських поселень).
Поряд із цим діє наказ Держстату від 11.04.16 р. № 56 «Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах» (далі — Інструкція). Відповідно до Інструкції облікові картки об`єктів погосподарського обліку за ф. № 1 по кожному населеному пункту об’єднують у погосподарську книгу, на титульному аркуші якої зазначають назву регіону, району, місцевої ради та населеного пункту, проставляють номер погосподарської книги і строк її дії. Саме погосподарські книги містять дані про основні статті місцевого оподаткування: земельні ділянки (частки) та власність фізичних осіб, які проживають на території відповідної ради. Крім того, Інструкція передбачає таке. У разі ведення ОСГ для його обліку у ф. № 1 та 3 зазначають прізвище, ім’я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення ОСГ, її постійне місце проживання, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває у її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради. Обов’язково вказують назву і дату документа, що засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою для ведення ОСГ, прізвище, ім’я та по батькові всіх осіб, які разом ведуть ОСГ.
Якщо ведення ОСГ припинено, то проставляють дату закінчення цієї діяльності. Тобто припинення ведення особою ОСГ має бути відображене ОМС у погосподарській книзі. У разі рішення членів ОСГ про припинення його діяльності або якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення, або в разі припинення прав на землю згідно із Земельним кодексом України сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки, наданої для ОСГ, вилучають таке господарство з обліку особистих селянських господарств (п. 7 нового Порядку). На думку редакції, якщо ведення ОСГ припинено або особа вийшла зі складу членів ОСГ, уповноважена на це посадова особа місцевого самоврядування зобов’язана видати на підстави заяви такої особи довідку про те, що вона не є членом ОСГ. Які підстави?
На жаль, чинне законодавство, зокрема Закон України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», прямо не передбачає такого повноваження, як видача ОМС такої довідки. Але ОМС правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону № 280).
Закон № 742 передбачає, що:
— облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики (ст. 4 Закону № 742);
— у разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств (ст. 11 Закону № 742).
У разі ведення форми № 1 у паперовому вигляді дані до неї вносять на основі усного повідомлення чи письмової заяви громадянина на його вибір (п. 2 розд. II нового Порядку). Звичайно, краще, аби це була письмова заява, яка б фіксувала усі зміни. Вважаємо: на підставі цього ОМС можуть видати довідку за зверненням громадянина із відповідною заявою (про припинення діяльності чи виходу зі складу членів ОСГ. А чи правомірно центр зайнятості потребує довідки? Правомірно. Це підтверджує п.п. 2 п. 4 постанови КМУ від 20.03.13 р. № 198 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу».
Для реєстрації у центрі зайнятості члени ОСГ, для яких така робота була основною, мають подати, зокрема, довідку про припинення ведення ОСГабо вихід із такого господарства. Таку довідку видає сільська, селищна або міська рада за місцезнаходженням земельної ділянки. Виключення становлять лише особи, які закінчили або припинили навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнились із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і вперше приймаються на роботу та звернулись для реєстрації до центру зайнятості протягом 6 місяців з дня закінчення або припинення навчання чи звільнення зі служби. Якщо ОМС не видасть таку довідку, колишні члени ОСГ не зможуть зареєструватись як ті, що шукають роботу, та набути статусу безробітних у центрі зайнятості. Як наслідок, колишній член ОСГ може оскаржити такі дії ОМС в судовому порядку. Зокрема, у справі № 749/1180/14 від 20.10.14 р. суд зобов’язав сільську раду видати довідку про те, що особа не є членом ОСГ. У цій справі суд наголосив на виконанні вимог ч. 2 ст.19 Конституції України. Тобто на тому, що органи державної влади та ОМС, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
