Перш за все слід наголосити, що ні посадові особи ОМС, ні інші працівники цих органів не є державними службовцями!
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України від 10.12.15 р. № 889 «Про державну службу» (далі — Закон № 889):
«Державний службовець — це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі — державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби».
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону № 889 цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця, а його дія не поширюється, зокрема, на депутатів місцевих рад і посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 07.06.01 р. № 2493 «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон № 2493):
«Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування».
Плутанина щодо статусу працівників ОМС має свої витоки з норм щодо проходження служби в ОМС, які врегульовувались нормативними актами старого законодавства, зокрема попереднім Законом України від 16.12.93 р. № 3723-XII «Про державну службу».
Відповідно до п. 2 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493 визначено, що «дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи та посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування». Але зверніть увагу, у цьому випадку йдеться про «старий» Закон і «старі» нормативні акти, які поки і залишаються чинними для посадових осіб ОМС.
Також, зокрема, залишається чинною для службовців ОМС і постанова КМУ від 20.12.93 р. № 1049 «Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів». Вона втратила чинність стосовно працівників, розміри посадових окладів яких були затверджені постановою КМУ № 268 від 06.04.16 р., яка упорядковувала умови оплати праці працівників державних органів (які виконують функції з обслуговування) у 2016 році.
Відповідно до ст. 22 Закону № 2493 до стажу служби в ОМС зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Стосовно посад в ОМС. Відповідно до ст. 3 Закону № 2493 посадами в ОМС є:
— виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;
— виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;
— посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Посади в ОМС віднесені до відповідних категорій посад ст. 14 Закону № 2493. Віднесення інших посад ОМС, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в ОМС здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних ОМС.
