1 Далі за текстом — Е-урядування.
На перший погляд, Е-урядування — лише інструмент, що відповідає новим потребам суспільства, яке переживає наслідки чергової технологічної революції. Але за наслідками цієї революції повсякденне життя громадян стає дедалі все більш «цифровим», а тому передбачає більш високий рівень очікувань від діяльності місцевих органів влади, зокрема розвитку сучасних електронних форм взаємодії, прозорості та відкритості у діяльності, залучення громадян до прийняття управлінських рішень. Цей спосіб організації публічного управління дозволяє громадянам, бізнесу та некомерційним організаціям звертатися до органів публічної влади у віддалений спосіб та в режимі реального часу, отже суттєво спрощує та підвищує ефективність процесу комунікації між цими суб’єктами.
Власне терміни «електронний уряд», «Е-урядування» (з англ. E-government) почали активно вживатися на «заході» наприкінці XX ст., після появи нової системи використання інформаційно-комп’ютерних технологій для підвищення ефективності державного публічного управління. Водночас у західних країнах поняття «електронний уряд» не завжди має однакову конотацію. Сьогодні термін «Е-government» є набагато ширшим поняттям, ніж просто «електронне управління державою», тобто використання в органах державного управління сучасних технологій. E-government в сучасному розумінні охоплює не тільки мережеву інфраструктуру органів державної влади, але в цілому всю інфраструктуру органів держуправління і самоврядування2.
2 Далі за текстом — органи влади.
Е-урядування: концепція, принципи, шляхи розвитку
У наших реаліях сьогодення слід врахувати, що впровадження системи Е-урядування як нової форми взаємодії влади і суспільства для підвищення якості публічно-управлінських послуг має відбуватися на всіх рівнях влади. Заслуговує на особливу увагу місцевий рівень організації публічного управління на основі технологій електронного урядування, адже його належне функціонування забезпечує децентралізацію влади, розширення можливостей участі громадян в управлінні державою, реалізацію права населення окремої території самостійно вирішувати питання місцевого значення. Це й актуалізує проблему впровадження Е-урядування на місцевому рівні.
Тож, на нашу думку, Е-урядування для ОМС — спосіб організації місцевого самоврядування за допомогою програмно-апаратних засобів та систем локальних інформаційних мереж, що забезпечує відкритість та прозорість функціонування ОМС, завчасний та повний доступ до інформації щодо діяльності органу, просте і доступне щоденне спілкування з місцевою владою громадян, представників бізнесу та неурядових організацій.
Як бачимо, мета Е-урядування одна — покращення життя наших громадян, а суб’єкти цього покращення різні. Тому, щоб не виникло ефекту «рака, лебедя і щуки», сінергетичну співпрацю форм державного і місцевого Е-урядування унормували на законодавчому рівні.
Наразі чинними нормативними документами визначено, що:
Е-урядування — форма організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян3.
3 Див. розпорядження КМУ від 20.09.17 р. № 649-р «Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні».
Концепцією розвитку електронного урядування в Україні4 передбачено, що вона покликана підтримати координацію та співпрацю органів влади для досягнення необхідного рівня ефективності та результативності розвитку електронного урядування, просування ідеї реформування державного управління та децентралізації на базі широкого використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в усій країні, а також сприяти реалізації першочергових пріоритетів, визначених Стратегією сталого розвитку «Україна-2020»5.
4 Далі за текстом — Концепція.
5 Див. Указ Президента України від 12.01.15 р. № 5/2015.
Реалізація Концепції має здійснюватися за такими основними принципами:
— цифровий за замовчуванням — забезпечення будь-якої діяльності органів влади (у тому числі надання публічних послуг, забезпечення міжвідомчої взаємодії, взаємодії з фізичними та юридичними особами, інформаційно-аналітичної діяльності) передбачає електронну форму реалізації як пріоритетну, а планування та реалізацію будь-якої реформи, проекту чи завдання — із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій;
— одноразове введення інформації — реалізація підходу, за якого фізичні та юридичні особи лише один раз подають інформацію до органів влади, а у подальшому ця інформація повторно використовується органами влади для надання публічних послуг та виконання інших владних повноважень з дотриманням вимог захисту інформації та персональних даних;
— сумісність за замовчуванням — здійснення проектування та функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем в органах влади відповідно до єдиних відкритих вимог та стандартів для забезпечення їх подальшої сумісності та електронної взаємодії та повторного використання;
— доступність та залучення громадян;
— відкритість та прозорість;
— довіра та безпека.
Для досягнення мети Концепції передбачено забезпечити виконання комплексних заходів за такими напрямами:
— модернізація публічних послуг та розвиток взаємодії влади, громадян і бізнесу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій;
— модернізація управління за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій;
— управління розвитком Е-урядування.
Тож, як бачимо, під поняттям «Е-урядування» потрібно розуміти певну інноваційну форму публічного управління, що дає можливість широкої взаємодії усіх органів влади, громадських організацій, бізнесу й громадян у процесі керування суспільством.
Е-урядування: комунікація ОМС та громади
У теорії і практиці управлінського менеджменту поняття «управління» і «комунікація» тісно пов’язані з поняттям «інформація». Як організація, чи будь-яка сфера людської діяльності, не можуть існувати без комунікації, комунікація не існує без інформації. Тобто «комунікація» визначається як рух інформації; інструмент діалогу між учасниками управлінського процесу, а для ОМС — складова процесу взаємодії влади і громади. І якщо комунікація розглядається як процес, то інформація — це те, що передається в ході цього процесу.
Закон України від 02.10.92 р. № 2657-XII «Про інформацію»6 закріплює право громадян на інформацію та закладає правові основи інформаційної діяльності.
6 Далі за текстом — Закон № 2657.
У ст. 1 під інформацією цей Закон розуміє:
<...> будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді <...>
Як ми вже знаємо, Е-урядування тісно пов’язано з процесами інформування громадян. Це надає їм можливість на підставі отриманої інформації брати участь у прийнятті рішень органами влади, використовуючи при цьому інформаційні технології для двостороннього інтерактивного зв’язку між органами влади та громадянами.
А для новостворених об’єднаних територіальних громад активна громадянська участь — найголовніше у побудові успішної громади. Налагодження комунікаційних процесів у громаді має вирішувати такі завдання:
— мотивація мешканців до спільної (партнерської) реалізації стратегії розвитку громади;
— зміцнення почуття приналежності до громади;
— заохочення налагодженню зв’язків між зацікавленими сторонами;
— стимулювання творчої участі у розвитку громади;
— активізація різних етапів спільної діяльності;
— поліпшення співпраці та взаємодії між усіма зацікавленими сторонами;
— поширення позитивного іміджу публічної влади через поведінку та ставлення до проблем громади.
Та щоб отримати від громадян зворотній зв’язок, ОМС, як правило, вдаються до використання традиційних інструментів: паперові опитування, прийоми, зустрічі тощо.
Але чи достатньо цього, щоб дізнатись думки та ідеї кожного? Якщо ви ще не комунікуєте з громадою в Інтернеті — цей перелік для вас.
Тож наведемо соціальні портрети громадян, увагу яких втрачає неінноваційна влада:
«Міленіали»
Молодь, студенти, випускники. Хто краще, ніж молоде покоління, бачить шлях майбутнього своєї громади? Чим скоріше їм запропонувати можливість взяти участь у громадських заходах, тим краще. Міленіали на «ти» з технологіями, вони швидко засвоюють інформацію, але їх потрібно вміти зацікавити участю у суспільному житті.
«Я зайнятий»
Зайняті роботою домогосподарки, матусі, бізнесмени, менеджери. Це громадяни, які цікавляться суспільним життям і мають що сказати, але не мають достатньо часу, щоб присвятити себе участі у житті громади. Їм ніколи ходити на громадські зустрічі або вислуховувати доповіді місцевої влади. Онлайн-комунікація дозволяє таким громадянам брати участь у прийнятті рішень у будь-який час дня чи ночі.
«Скептики»
Люди середнього віку, які слідкують за суспільним життям, але розчарувалися у можливості впливу на нього чи традиційно у неї не вірять. Це досить великий прошарок громадян, і місцевій владі варто знайти механізми, щоб повернути їх громадянську активність. Комунікації з ними над новими проектами в Інтернеті — спроба відновити довірливі відносини.
Каналами для таких зовнішніх інформаційних комунікацій ОМС з громадою можуть, наприклад, бути:
1. Нетрадиційні зустрічі face-to-face — відеотелефонна розмова (відеоконференція) з використанням програмного забезпечення Skуpe, Viber тощо;
2. Комунікації online/offline:
— опосередковані комунікації — доведення інформації та отримання зворотнього зв’язку через електронні ЗМІ, офіційний сайт/сторінку у соціальній мережі тощо;
— прямі комунікації — ділове листування електронною поштою або через внутрішню мережу установи, у соціальній мережі, через інші електронні комунікаційні технології.
І наостанок...
Е-уряд, Е-урядування, Е-документообіг, Е-декларування, Е-підпис, ID-картки, blockchain-технології, онлайн-аукціони, камери відеоспостереження за дотриманням правил дорожнього руху — все це наше можливе «сьогодні», в якому суспільне життя стає прозорим, а недотримання правил і норм — технічно неможливим. Це нове середовище, яке змінюватиме нас та нашу ментальність, зрештою позитивно позначиться на якості нашого життя. Тож у наступних випусках видання ми продовжимо розгляд теми Е-урядування і механізмів застосування його елементів у діяльності ОМС.
