Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою і лише на підставі укладеного договору оренди.
Договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Саме про це говорить ст. 13 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі».
У той же час ст. 288 Податкового кодексу України чітко говорить про те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки.
Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, передбачено, що плата за користування земельною ділянкою орендарем здійснюється за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» (п.п. 2.2.4-6).
Про застосування такого КЕКВ при сплаті орендної плати за земельні ділянки комунальної власності наголошувала й Державна казначейська служба України у своєму листі від 06.04.2018 № 16-08/367-5806.
