«Відроджуємо традиції разом» — саме під таким слоганом проходив вже другий оперний фестиваль Операфест Тульчин з 8 по 10 червня 2018 року в місті Тульчин Вінницької області. І, дійсно, мета дуже шляхетна та варта докладених зусиль. Вона має комплексний характер: по-перше, привернути увагу до необхідності збереження пам’ятки архітектури 18 сторіччя, як його називають в народі — «Українського Версалю» — палацу Потоцьких. По-друге, це збереження традиції класичного оперного театру та популяризація опери серед глядачів, що зазвичай не ходять до театру, або ж зовсім такого не мають у невеликих містечках або селах. Ну і по-третє, це підвищити рівень культури у глядача, організувати йому дозвілля та забезпечити справжнє культурне свято на європейський манер.
А от четверта мета була ще цікавіше — об’єднати Україну, привезти найкращих виконавців як із Заходу, так і зі Сходу країни, показати, що українська культура активно розвивається і здатна до діалогу.
Своєрідним прологом до фестивалю став проект, що реалізувався міською владою Тульчина за підтримки Міністерства культури України. Так, від палацу Потоцьких крізь весь центр міста до величного собору був утворений мистецький квартал, присвячений пам’яті видатного українського композитора Миколи Леонтовича. Це пов’язано з тим, що Тульчин вважають батьківщиною «Щедрика».
Як вже ми раніше казали, «Леонтович Арт-Квартал» — це культурний проект, що переміг у конкурсі Мінкульту «Малі міста — великі враження». Його спільно реалізовували Тульчинська ОТГ та громадська організація «Лабораторія актуальної творчості» з квітня по червень цього року. «На виході» в центрі міста з’явилося 8 об’єктів монументального стінопису — муралів (малюнки на стінах) на музичну тематику, які прикрасили будівлі міста. Найбільший із них — на стіні будинку культури в парку Леонтовича, де зображено фасад міланського оперного театру «Ла Скала». Мурали розташувалися на міських будівлях між музеєм-квартирою композитора Миколи Леонтовича, музичною школою, казармами Суворова і палацом Потоцьких. Серед них — мурал із зображенням Одеської опери, портрет Миколи Леонтовича в обрамленні ластівок та нот легендарного «Щедрика», «Музи» тощо. Загалом над реалізацією цього проекту працювали близько тридцяти художників з різних міст країни.
Мурал із зображенням міланської опери Ла Скала та інтерактивний пам’ятник «Щедрику». Фото взято із сайту http://vinnitsaok.com.ua.
Окрім того, в міському сквері встановили інтерактивний пам’ятник «Щедрику» Леонтовича, створений за проектом вінницького художника Єгора Лобузнова. Це композиція-присвята з використанням світла, музичного інтерактивного супроводу та живлення від сонячної енергії. Її ключовим елементом став скрипковий ключ, обвитий по спіралі нотним станом з прикріпленими на ньому різнокольоровими дзвониками. Цікаво, що маленькі копії пам’ятнику розмістять в десятках невеликих міст та сіл. Таким чином, по всій Україні буде створено своєрідний музичний пояс країни. Ініціатором акції виступила Тульчинська громада. А першим їх підтримало місто Покровськ Донецької області. Голови міст — Тульчина та Покровська — обмінялися об’єднуючим символом. Цей жест дуже гарно вписався в ідею фестивалю «Операфест Тульчин» — об’єднати культурою Україну.
Окрім цього, вздовж усієї «музичної алеї» арт-кварталу з’явилися авторські клумби, винахідливі дизайнерські лавки та інші місця відпочинку.
Офіційне відкриття «Леонтович Арт-Кварталу» відбулося 8 червня — в той же день, коли урочисто відкрили оперний фестиваль. Загалом, за три дні фестивалю, за словами організаторів, захід відвідало близько 40 тисяч глядачів — неймовірна цифра для фестивалю класичної музики.
На відкритті фестивалю були присутні Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, міністр культури Євген Нищук, голова Вінницької ОДА та інші поважні особи.
Фестиваль є чудовим прикладом взаємодії різних інститутів влади, бізнесу і громадянського суспільства для розвитку культури. Фестиваль став можливим завдяки підтримці посольства Сполучених Штатів Америки в Україні, Міністерства культури України, Вінницької ОДА. Генеральним спонсором цієї значної події став місцевий бізнес — агропромисловий комплекс «МХП». Виявилося, що громада може розвивати свою культуру, проводити якісні події європейського рівня. Але це можливо виключно у взаємодії та кооперації.
Про високий рівень проведення музичного свята свідчило все — великий простір перед палацом було розділено на окремі сектори — палаткове містечко, де одночасно любителі класичної музики і «дикого» відпочинку могли проживати всі дні, окрема зона відпочинку та харчування, зона дозвілля зі стендами для фотозйомки і «глядацька зала-партер». З кожного куточка глядач все бачив і чув, що відбувається на сцені. Це стало можливим завдяки розумному розміщенню 6 великих екранів з потужними звукопідсилювачами. Тому не дивно, що всі ті тисячі глядачів залишилися задоволеними.
Технічний рівень виконання був дійсно продуманим і якісним — від необхідної кількості нових та зручних біотуалетів до випуску щоденної газети фестивалю, яка сповіщала про події минулого дня та містила інформацію про заплановані заходи. Дійсно, без високої спонсорської підтримки цього б нічого не було.
На початку цього матеріалу ми вказували мету, задля якої проводився фестиваль. Так от, мета привернення уваги до долі палацу Потоцьких була реалізована у надзвичайно вигадливий спосіб. Окрім повторення ідеї збереження спадку, що пролягала крізь увесь фестиваль, на другий день після закінчення концертної програми палац став сам «учасником» дійства. За допомогою потужних проекторів на фасаді палацу зробили масштабне 3D-шоу, в якому під класичну музику відображалась історія палацу — часи його розквіту та занепаду.
Популяризація опери вдалась теж. Було б дивно, якби на оперному фестивалі не було б зроблено такої програми, яка б зацікавила глядача і показала, що опера може бути цікавою і сучасною. А програма була дійсно захоплива і цікава — як вишуканим поціновувачам, так і глядачам, що слухають оперу вперше. Дуже добре була втілена ідея об’єднання країни крізь культуру. Особливе захоплення і гордість викликає в цьому плані колектив Харківського національного театру опери та балету імені Миколи Лисенка, який відтепер отримав свою поки що неофіційну назву СхідОпера. Харків’яни показали не тільки високий рівень майстерності — на другий день, наприклад, після завершення опери «Паяци», глядачі не хотіли відпускати зі сцени колектив театру. Диригенту довелося одразу імпровізувати зі сцени і відіграти найпопулярнішу арію на біс. Але надзвичайне враження справила постановка опери «Мазепа» Петра Чайковського. Раніше ми вже казали, що ця опера вже встигла підкорити різні сцени під відкритим небом України — в містечку Коломак, в місті Тростянець тощо. До речі, ця опера закінчується надзвичайно хвилюючою сценою — реквіємом за усіма загиблими, що поклали голови за свою Батьківщину.
Фото взято з Вінницького інформаційного порталу «Вежа»: vezha.vn.ua.
Проведення музичного свята довело, що громада може розвиватися за рахунок культури, підвищувати свою туристичну та інвестиційну привабливість тощо. Головне — мати ідею та натхнення. А після цього вже шукати підтримки. Отже, громадяни повинні «виховувати» соціальну відповідальність місцевого бізнесу і повинні виховувати себе — адже власна небайдужість до культури може допомогти нашій державі змінюватись швидше. І як ми побачили — разом можна багато чого зробити, саме це і відбулось у Тульчині. Тож бажаємо «ОпераФест Тульчин» ще багато років процвітання та розвитку.
