1 Далі за текстом — КпАП.
Умови відповідальності
За наявності відповідних умов та з дотриманням встановлених процедур громадяни можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування), тобто психологічного, фізичного, економічного, сексуального насильства, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Обов’язковому доказуванню в справах зазначеної категорії підлягають, зокрема, наявність події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Доказами винуватості особи у вчиненні булінгу можуть бути: протокол про адміністративне правопорушення, показання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, аудіо,- відеозаписи, письмові докази, висновки спеціалістів/експертів. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а саме на працівників органів внутрішніх справ (ст. 251, ч. 1 ст. 255 КпАП).
Як показує судова практика, якщо протоколи про адміністративні правопорушення та зібрані матеріали не відповідають вимогам закону, в одних випадках суди повертають їх для належного оформлення і усунення недоліків, в інших — розглядають по суті і закривають провадження у справах.
Судова практика
Наведемо типові приклади справ, повернутих органам поліції для належного оформлення.
Так, відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно матері малолітнього учня школи, останній вчинив булінг відносно іншого учня, а саме систематично чинив умисні дії психологічного характеру, які виражались у висловлюванні нецензурною лайкою, плюванням, штовханням.
В порядку підготовки справи до розгляду суд, відповідно до вимог ст. 278 КпАП, перевіривши правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів у справі, встановив наступне.
Відповідно до ст. 256 КпАП та вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, які повинні точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КпАП, за яким складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб’єктивних та об’єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 1734 КпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 1734 КпАП адміністративна відповідальність батьків настає за вчинення малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З аналізу вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть адміністративного правопорушення викладена в загальних рисах без конкретизації об’єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1734 КпАП, зокрема, в протоколі не зазначено, чи є порушник учасником навчального процесу, які саме насильницькі дії були вчинені порушником по відношенню до потерпілого, які наслідки викликали вказані дії у потерпілого і чи були вони взагалі, чи мало діяння систематичний характер, якщо так, то в який період часу, з конкретною вказівкою на час кожної події (постанова судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.05.2019 у справі № 473/1816/19).
В іншій справі, за даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно матері малолітнього, останній, знаходячись в приміщенні НВК, вчинив булінг, тобто дії фізичного та психологічного насильства щодо малолітньої, що проявились у висловленні в її сторону нецензурною лайкою та в подальшому завданні фізичного болю, в результаті чого могла бути завдана шкода фізичному і психічному здоров’ю потерпілої.
В результаті дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку, що протокол не містить відомостей щодо систематичного вчинення таких дій малолітнім із зазначенням дати, місця їх вчинення; не містить відомостей щодо того, які саме конкретно дії вчинив малолітній, якими завдав фізичного болю потерпілій, що вказує на те, що суть адміністративного правопорушення у протоколі викладена в загальних рисах без конкретизації об’єктивних ознак складу адміністративного правопорушення.
А відтак суд позбавлений можливості належно оцінити наявні матеріали для прийняття законного та обґрунтованого рішення про наявність чи відсутність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1734 КпАП, у зв’язку з чим матеріали були повернуті для належного оформлення та усунення вищевказаних недоліків до органу поліції (постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.05.2019 у справі № 686/9155/19).
Приклади справ, провадження у яких закрито
За даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно матері неповнолітнього, учень 9-го класу загальноосвітньої школи вчинив булінг (цькування) відносно учасника освітнього процесу, що виразилось у бійці, внаслідок чого була заподіяна психологічна та фізична шкода потерпілому.
При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддею було встановлено, що дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1734 КпАП, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення становить: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Об’єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 1734 КпАП, є булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, та вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років.(ср. )
Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 4 ст. 1734 КпАП, є сукупність необхідних умов:
| 1 | наявність булінгу, тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій |
| 2 | діяння, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення |
Протокол про адміністративне правопорушення не містить:
| 1 | П. І. Б. особи, яка вчинила булінг, її дати народження, що дозволяло б визначити її правовий статус як малолітньої чи як неповнолітньої особи |
| 2 | П. І. Б. особи, якій завдано шкоди, її дати народження, що дозволяло б визначити її правовий статус як малолітньої чи як неповнолітньої особи |
| 3 | переліку дій, які кваліфіковані як булінг |
| 4 | зазначення групи осіб, які вчинили булінг, або посилання на наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року особи, що притягується до адміністративної відповідальності (повторності) |
Крім того, суб’єктом правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.1734 КпАП, є батьки або особи, які їх заміняють.
Матеріали справи не містили відомостей про те, що особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності, є матір’ю неповнолітнього, копію паспорта якого додано до матеріалів справи.
А отже, протокол не містить об’єктивної сторони та суб’єкта правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.1734 КпАП.
Суд зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначаються суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи. Разом з тим, на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.1734 КпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано достатніх доказів беззаперечної її вини.
А суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод2.
2 Далі за текстом — Конвенція.
Виходячи з положень статей 8, 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд послався на практику Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (постанова від 06.12.1988), зазначивши, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, оскільки обов’язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Внаслідок ненадання допустимих та належних доказів вини матері неповнолітнього учня у вчиненні адміністративного правопорушення провадження у справі про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.1734 КпАП було закрито через відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення (постанова судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 08.04.2019 у справі № 660/273/19).
В іншій справі відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно батька малолітнього, знаходячись в приміщенні школи, його син вчинив булінг, тобто дії психологічного та фізичного насильства щодо інших учнів, в результаті чого було завдано шкоду психологічному та фізичному здоров’ю останніх.
Суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський Суд з прав людини у справі «Алене де Рібемон проти Франції» (постанова суду від 10.02.1995)вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов’язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст. 1734 КпАП передбачена відповідальність за вчинення булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності).
У протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, які саме дії, вчинені малолітнім відносно потерпілих, є булінгом, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що дають підстави суду беззаперечно встановити вчинення малолітнім булінгу (цькування) відносно потерпілих.
Навпаки, в ході розгляду справи було досліджено інше рішення суду, яким встановлено факт булінгу одним з потерпілих відносно кривдника (булера), адже за матеріалами справи саме він був жертвою булінгу, звертався за медичною допомогою з приводу травми голови, діагноз — закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку.
При дослідженні психологічної діагностики емоційного стану булера встановлено, що після конфлікту в школі останній перебуває у пригніченому психоемоційному стані, потребує роботи з психологом.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін, і закон не покладає на суд обов’язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення малолітнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1734 КпАП, матеріали справи не містили.
Отже, за відсутності факту вчинення малолітнім булінгу притягнення його батька до адміністративної відповідальності за таке правопорушення виключається (постанова Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2019 у справі 350/539/19).
Булінг щодо викладача
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення мати допустила вчинення її неповнолітнім сином у приміщенні середньої загальноосвітньої школи булінгу відносно викладача, що виразилося у психологічному насильстві, а саме — приниженні, нецензурній лайці, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров’ю, чим було вчинено правопорушення, передбачене ч. 3 ст.1734 КпАП.
В ході розгляду справи судом в якості доказів на підтвердження вини особи, що притягалась до адміністративної відповідальності, було досліджено: протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано факт вчинення булінгу; доповідні та заяви від вчителів на ім’я директора; пояснювальні записки від учнів класу на ім’я директора; пояснення вчителя; клопотання директора та педагогічного складу щодо прийняття відповідних заходів щодо малолітнього та його матері.
Суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, її матеріальне становище, дійшов переконання, що необхідним та достатнім стягненням для її виправлення та попередження вчинення нових адміністративних правопорушень буде накладення адміністративного стягнення у виді штрафу (постанова Заводського районного суду м. Днепродзержинська у справі № 208/1909/19).
