Визначаємось із відповідальним за шкоду, завдану падінням дерева

Балансоутримувач чи КП?

Стаття 25 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів»¹ вказує на те, що утримання та благоустрій багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд, проводиться балансоутримувачем цього будинку. Відповідно до ст. 21 вказаного Закону до об’єктів благоустрою населених пунктів належать прибудинкові території, а елементами благоустрою є зелені насадження на прибудинкових територіях.

¹ Далі за текстом — Закон про благоустрій.

Відповідно до пунктів 2.1, 5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105², на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

² Далі за текстом — Правила.

На підставі пункту 5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі цих об’єктів.

Згідно з підпунктом 7 пункту «а» ст. 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

Кожна рада самостійно визначає відповідний структурний підрозділ (наприклад, управління благоустрою та житлової політики), який має реалізовувати місцеву політику щодо збереження зелених насаджень та здійснення догляду за ними.

Внутрішніми локальними документами відповідна рада самостійно визначає порядок формування та структури того підрозділу, який буде реалізовувати функції з благоустрою території ради. Практика показує, що такі управління є самостійними юридичними особами, мають самостійний баланс та розрахункові рахунки, тобто можуть виступати позивачем, відповідачем, третьою особою у судах і нести відповідальність за позовом.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є лише вповноважене ОМС на конкурсних засадах підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

У випадку відсутності вповноваженого у встановленому законом порядку балансоутримувача, відповідно до п. 5.5 Правил відповідальними за утримання зелених насаджень і належний догляд за ними є місцеві органи самоврядування.

Стаття 42 ЗК України передбачає, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, однак відповідно до ст. 125 ЗК України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об’єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Отже, власником (особою, яка зобов’язана утримувати майно, що їй належить) зелених насаджень є власник земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Власником зелених насаджень біля житлових будинків, як правило, є територіальна громада, оскільки такі землі є комунальною власністю.

Під час вирішення питання про можливість відповідного комунального підприємства буди відповідачем у справі про стягнення майнової шкоди у зв’язку із падінням дерева на автомобіль слід також подивитись рішення про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення відповідної ради та визначитись, чи входить до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій послуга з утримання зелених насаджень.(ср. )

У разі, якщо така послуга не включена до послуг, які надаються відповідним КП, воно не може бути належним відповідачем у такій справі.

У такому випадку відповідальним за зелені насадження в певному населеному пункті буде балансоутримувач, а не організація, яка обслуговує будинки та прибудинкову територію вказаних об’єктів благоустрою, саме балансоутримувач зобов’язаний здійснювати інвентаризацію та паспортизацію зелених насаджень та двічі на рік (навесні та восени) проводити загальний огляд усіх зелених насаджень.

Догляд за деревами

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону про благоустрій підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов’язані:

Відповідно до ч. 2 ст.13 Закону про благоустрій до об’єктів благоустрою відносяться і прибудинкові території, а елементами благоустрою є, зокрема, зелені насадження на прибудинкових територіях (ст. 21 п. 2).

Статтею 28 Закону про благоустрій установлено окремий порядок щодо охорони та утримання зелених насаджень, п. 3 якого визначено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому КМУ.

За п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою КМУ від 01.08.2006 № 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється, зокрема, згідно з рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради на підставі ордера.

А згідно з п.п. 13.2.1 Правил видалення окремих засохлих дерев та кущів відноситься до поточного ремонту на об’єктах благоустрою зеленого господарства. За організацію поточного ремонту, планування/прийняття робіт, складання кошторису, подання щорічних розрахунків до ОМС згідно з пп. 13.2.3, 13.2.4 Правил є відповідальним балансоутримувач.

Відповідно до п. 6.2 Правил балансоутримувачі зобов’язані проводити інвентаризацію та паспортизацію об’єктів благоустрою відповідно до планів та в межах виділених ОМС коштів.

Розділ 10 Правил встановлює, що для раціонального використання трудових і матеріальних ресурсів під час будівництва й експлуатації об’єктів зеленого господарства слід розробляти технологічні карти.

Згідно з п. 5.2 Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 04.08.2008 № 240, з метою контролю за станом зелених насаджень міст та селищ міського типу балансоутримувач об’єкта благоустрою зеленого господарства здійснює їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік — навесні та восени. Під час загального огляду обстежують усі елементи, а під час часткового — лише окремі елементи об’єктів благоустрою зеленого господарства. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.

Відповідно до п.п. 9.1.11 Правил під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне й омолоджувальне. Відповідно до п.п. 9.1.11.2 Правил санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною.

У п.п. 9.1.13 Правил зазначено, що на вулицях і площах населених пунктів у процесі обстеження зелених насаджень виявляють і потенційно аварійні гілки. Це скелетні гілки, які мають видимі ознаки враження шкідниками та хворобами. Їх необхідно видаляти.

Відшкодування шкоди

Аналіз норми пункту 7 частини першої ст. 17 Закону про благоустрій дає підстави дійти висновку про те, що громадяни вправі звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об’єктів благоустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому порядку має бути встановлено, що внаслідок незабезпечення відповідачем належного догляду за зеленими насадженнями позивачу завдані матеріальні збитки (наприклад, сухе дерево впало на автомобіль та пошкодило його, чим було завдано позивачу матеріальну шкоду). Для можливості застосування виду цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків слід довести вину органу, який не виконав належним чином свої обов’язки.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди тощо. Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд має визначитися з характером та обсягом страждань позивача, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та взявши до уваги положення п. 9 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин.

Таким чином, якщо буде встановлена вина відповідного управління, яке не забезпечило належний догляд за зеленими насадженнями, внаслідок чого сухе дерево впало та пошкодило автомобіль, то, скоріше за все, суд дійде висновку про те, що позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він пережив психологічний стрес, був порушений його звичний ритм життя, для відновлення якого позивачу необхідні додаткові зусилля.