Конфлікт інтересів
Спочатку згадаємо, що таке конфлікт інтересів.
Тут варто відразу вказати, що Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції»1 визначає і розмежовує поняття реального та потенційного конфлікту інтересів. Згідно зі ст. 1 Закону № 1700 потенційний конфлікт інтересів – це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
1 Далі за текстом — Закон № 1700.
Реальний конфлікт інтересів – це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Під поняттям «приватний інтерес» мається на увазі будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку із членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Для розуміння змісту конфлікту інтересів важливими є роз’яснення, надані у Методичних рекомендаціях щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29.09.2017 № 8392.
2 Далі за текстом — Рекомендації.
Отже, складовими конфлікту інтересів (реального, потенційного) є приватний інтерес (будь-який майновий чи немайновий) і службові/ представницькі повноваження (безпосередні та загальнослужбові)!
Співвідношення ж вказаних складових спричиняє виникнення:
потенційного конфлікту інтересів, коли приватний інтерес у сфері службових/представницьких повноважень може за настання певних обставин у майбутньому вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
реального конфлікту інтересів, коли приватний інтерес суперечить службовим/представницьким повноваженням, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень чи на вчинення/невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Так, у Рекомендаціях зазначається, що перелік самих стосунків не є вичерпним, адже при наданні визначення законодавцем використано словосполучення «у тому числі», тобто у дефініції окреслено лише найбільш типові форми стосунків, які можуть зумовлювати наявність майнового чи немайнового інтересу.
Це означає наступне.
Особа при виконанні своїх повноважень повинна брати до уваги увесь спектр своїх не лише правових (юридичних), а й соціальних (приватних) відносин, які зумовлюють виникнення майнового чи немайнового інтересу. При цьому тільки такий приватний інтерес у сфері службових/представницьких повноважень, що може вплинути або впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, спричиняє виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів.
Зверніть увагу: Законом № 1700 не встановлюється заборон чи обмежень на наявність приватного інтересу. Йдеться про його оцінку через призму можливого негативного впливу приватного інтересу на об’єктивність прийняття рішень чи діянь особи при реалізації своїх службових чи представницьких повноважень.
Як правило, коло службових повноважень визначається в положеннях про установу і підрозділ, посадових інструкціях, трудових договорах, іноді – в дорученнях тощо. Наявність протиріччя, зазначеного вище, встановлюється в кожному конкретному випадку окремо, шляхом порівняння повноважень та наявного у особи приватного інтересу із подальшим визначенням можливості (неможливості) такого інтересу вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття рішення, вчинення діяння службовою особою.
Оплачувані громадські роботи
Громадські роботи відповідно до ст. 31 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення»3 є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах.
3 Далі за текстом — Закон № 5067.
Відповідно до Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 № 1754, місцеві органи влади:
4 Далі за текстом — Порядок № 175.
щороку відповідно до територіальних програм зайнятості населення та інших відповідних програм приймають рішення щодо організації громадських робіт, визначають види робіт, роботодавців, за участю яких планується організація таких робіт, та інформують їх про прийняте рішення;
доводять територіальним органам інформацію про прийняте рішення та обсяги коштів, необхідних для фінансування організації громадських робіт.
Види громадських робіт визначаються, зокрема, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за такими критеріями:
1) мають тимчасовий характер, і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
2) можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
3) мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
4) надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки.
З особами, які беруть участь у громадських роботах, укладаються на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів, строкові трудові договори для працевлаштування на створені тимчасові робочі місця. Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу.
Організація і проведення громадських робіт здійснюються на підставі договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, який укладається між територіальним органом Державної служби зайнятості та роботодавцем. Відповідальність за цільове використання коштів, що спрямовуються на фінансування організації громадських робіт, покладається на сторони договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації.
Приватний інтерес
Зауважимо: визначення обсягу робіт та об’єктів, на яких буде організовано громадські роботи, здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. А отже і прогнозні показники щодо витрат на забезпечення безробітних необхідним інвентарем, витратними і паливно-мастильними матеріалами — також зона відповідальності виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.
Тож з урахуванням норм Закону № 5067 та вимог Порядку № 175 можна сказати, що визначити приватний інтерес бухгалтера ради саме у списанні бензину, мастила та запасних частин до мотокоси під час чи після виконання громадських робіт важко. Скоріше за все, ані вона, ані її підрозділ не будуть роботодавцями і не будуть визначати обсяг робіт, від якого будуть залежати витрати паливно-мастильних матеріалів. Не будуть «вони впливати і на заміну запасних частин до мотокоси, бо їх заміна буде залежати від майстерності працівника і матеріально відповідальної особи, за якою ця мотокоса має бути «закріплена».
З урахуванням зазначеного можна сказати, що прямий інтерес у процедурі неправомірного списання бензину, мастила та запасних частин до мотокоси, скоріше, буде саме у матеріально відповідальної особи (наприклад, завгоспа), ніж у бухгалтера.
Урегулювання конфлікту інтересів
Якщо ж конфлікт інтересів все ж присутній в діяльності посадової особи, то ст. 29 Закону № 1700 визначає, що конфлікт інтересів може бути врегульований самостійно працівником або ж шляхом вжиття керівником такої особи спеціальних заходів врегулювання:
— усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
— застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняттям рішень;
— обмеження доступу особи до певної інформації;
— перегляду обсягу службових повноважень особи;
— переведення особи на іншу посаду;
— звільнення особи.
Кожен із цих заходів має свою специфіку, адже може обиратися в залежності від конкретних умов.
У випадку, схожому на зазначений у запитанні читача, можна рекомендувати врегулювання конфлікту інтересів шляхом встановлення зовнішнього контролю. Тобто службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, під зовнішнім контролем іншої, спеціально визначеної особи (ст. 33 Закону № 1700).
Закон № 1700 визначає форми зовнішнього контролю, які повинні чітко вказуватись керівником у рішенні про обрання цього виду заходу (ч. 2, 3 ст. 33 Закону), це, зокрема:
перевірка працівником, визначеним керівником органу, стану та результатів виконання контрольованою особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень, що приймаються;
виконання контрольованою особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника.
Водночас тут необхідно зауважити, що цей захід вимагає від керівника не просто визначитись із можливістю його здійснення, а й встановлює обов’язок чітко визначити форму зовнішнього контролю та суб’єкта, що на практиці означає необхідність ретельного відбору особи, яка його здійснюватиме.
