Суть спору
В 2005 році позивачу (ФОП) було надано в користування на умовах оренди для ведення рибного господарства на десять років земельну ділянку водного фонду з прибережною смугою, яка знаходиться на території Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області.
В липні 2009 року, за заявою позивача, було погоджено графік проведення вечорів відпочинку на ставковому господарстві «Городище», про що виконавчим комітетом сільської ради винесено рішення № 30.
Однак, в грудні 2015 року це рішення було скасоване сільською радою на підставі усних заяв жителів сільської ради.
Позивач вважав дане рішення безпідставним та винесеним в порушення вимог чинного законодавства на підставі наступного:
| 1 | для скасування рішення не передбачено такої підстави, як усні звернення громадян |
| 2 | ОМС не можуть скасовувати свої попередні рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх припинення, а ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані ОМС після їх виконання |
| 3 | позивачем за власні кошти було здійснено благоустрій даної території, докладено значних зусиль для роботи закладу та проведення вечорів, тож оскаржуваним рішенням відповідач порушує права та майнові інтереси орендаря на власний розсуд використовувати об’єкт оренди в господарській діяльності |
Судами встановлено
17.11.2005 між Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області та позивачем було укладено договір оренди водних об’єктів та земель водного фонду, відповідно до умов якого останній отримав в користування для ведення рибного господарства земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Городищенської сільської ради Луцького району (за межами населених пунктів), з прибережною смугою, терміном на 10 років.
Відповідно до п. 6.2 цього договору, договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який був укладений договір, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Термін, на який був укладений договір, закінчився. Луцькою районною державною адміністрацією було повідомлено позивача про те, що повноваження щодо розпорядження водними об’єктами та земельними ділянками під ними, розташованими в межах населених пунктів, перейшли до сільської ради.
Додаткові угоди до договору оренди між орендарем та органом, до якого перейшли повноваження щодо розпорядження водними об’єктами та земельними ділянками під ними, не укладалися. Новий договір оренди не укладався.
Рішенням Городищенської сільської ради від 16.03.2016 позивачу було відмовлено у продовженні договору оренди водних об’єктів та у переукладенні його на новий строк. Під час дії договору оренди, рішенням виконкому сільської ради від 30.07.2009 № 30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» визначено дні та години проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», покладено відповідальність за організацію і проведення заходів на орендаря, рекомендовано обмежити доступ дітей до 14 років на такі вечори. З 2009 року на території орендованої ділянки позивач організовував вечори відпочинку. У 2011 році санепідемстанцією м. Луцька та Луцького району за зверненням жителів с. Городище щодо порушення законодавства з питань захисту населення від впливу шуму від роботи звуковідтворювальної апаратури на ставковому господарстві «Городище» було проведено заміри рівнів шумового навантаження на межі житлової забудови села та на відкритій площадці ставкового господарства в зоні відпочинку. Перевищень допустимих норм шуму не встановлено.
При відборі води із ставків встановлено, що вода не відповідає вимогам ДСП № 173 від 19.06.1996 таб. 11 (підвищений вміст лактопозитивних кишкових паличок). Враховуючи викладене, санепідстанція поставила орендарю вимоги: при роботі звуковідтворювальної апаратури ставкового господарства «Городище» останню включати не на повну потужність; біля ставків встановити таблички з написами «Купання заборонене». Купання можливе лише після повторних відборів та досліджень проб води та відповідного дозволу міськрад СЕС.
У 2011-му жителі с. Городище-2 звернулися в Луцький РВ УМВС України у Волинській області щодо правомірності проведення вечорів відпочинку на ставковому господарстві «Городище». Висновком по факту перевірки за даним зверненням встановлено, що дії приватного підприємця під час здійснення підприємницької діяльності не суперечать вимогам чинного законодавства.
З інформації Луцького РВП Луцького ВП ГУ НП у Волинській області вбачається, що на території ставкового господарства «Городище» в липні 2011 року були виявлені факти грубого порушення громадського порядку, за яким порушені кримінальні справи; протягом 2014-2015 років на території ставкового господарства «Городище» у весняно-літній період було зафіксовано ряд порушень громадського правопорядку, що мали наслідком адміністративні та кримінальні провадження. Протягом 2013-2015 рр. мешканці приналежних сільській раді сіл неодноразово звертались до сільського голови, депутата Волинської обласної ради, голови Луцької районної ради, першого заступника голови Луцької районної державної адміністрації зі скаргами на порушення їхнього спокою в зв’язку з проведенням вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», а саме на шум, крики, гучну музику, безконтрольну поведінку молоді, розпиття спиртних напоїв, бійки.
Висновки за результатами розгляду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду1 залишив без змін постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області, якою було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача, та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, якою було залишено без змін постанову суду першої інстанції.
1 Далі за текстом — КАС ВС.
КАС ВС погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо повноважень ОМС по забезпеченню санітарного і епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до ст. 24 Закону України від 24.02.94 № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
Органи виконавчої влади, ОМС в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
КАС ВС погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності доказів про порушення позивачем вимог законодавства при проведенні вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище», в тому числі і письмових звернень, скарг жителів населеного пункту с. Городище.
Відповідно до ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2 вирішення цих питань є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.
2 Далі за текстом — Закон № 280..
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, ОМС та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Чинне законодавство України наділяє ОМС правом здійснення контролю за належною організацією обслуговування населення підприємствами торгівлі усіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
Законодавство покладає на ОМС обов’язок вживати заходи щодо недопущення протягом доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, біля жилих будинків і на прибудинкових територіях.
Відповідно до ст. 19 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» ОМС, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням.
КАС ВС визнав безпідставним твердження позивача з посиланням на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 про те, що сільська рада не вправі була скасовувати своє попереднє рішення, оскільки скасоване сільською радою рішення виконкому не є актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію фактом його виконання, виконання його було тривалим у часі, час виконання не визначений. А отже рішення сільської ради Луцького району «Про скасування рішення виконавчого комітету «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» прийняте в межах повноважень, є правомірним та відповідає вимогам закону.
Рішенням сільської ради скасовано рішення виконавчого комітету сільської ради № 30 «Про погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище».
З протоколу сесії сільської ради в сукупності з іншими дослідженими у справі доказами, вбачається, що мотивом ухвалення оскаржуваного рішення стали:
— потреба забезпечення прав і законних інтересів мешканців громади;
— необхідність зменшення порушень тиші та громадського порядку.
З урахуванням положень вищевказаних норм законів у сукупності з положеннями статей 30, 59 Закону № 280 сільська рада повинна була вжити відповідних заходів для врегулювання питань санітарного благополуччя та забезпечити дотримання моральних засад у суспільстві, а тому мала право скасувати рішення виконкому, яке потягнуло порушення спокою та моралі мешканців сільради.
Щодо доводів позивача про протиправність оскаржуваного рішення з підстав того, що на час його прийняття не завершився строк договору оренди земельної ділянки (водних об’єктів та земель водного фонду) згідно з договором від 17.11.2005 суд дійшов наступного висновку.
При розгляді справи встановлено, що позивачем у 2005 році укладено договір оренди водних об’єктів та земель водного фонду, відповідно до умов якого останній отримав в користування земельну ділянку водного фонду для ведення рибного господарства, натомість оскаржуваним рішенням відповідача скасовано погодження графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» у зв’язку із забезпеченням прав і законних інтересів мешканців Городищенської сільської ради та необхідністю зменшення порушень тиші та громадського порядку.
В матеріалах справи відсутні відомості про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки або його переукладення на новий строк, що спростовує доводи скаржника про те, що всупереч вимогам Закону № 280 зміна (скасування) графіку проведення вечорів відпочинку в ставковому господарстві «Городище» не була попередньо погоджена з позивачем.
Відповідно до п. 6.2 договору оренди земельної ділянки від 17.11.2005, договір оренди припиняється у разі закінчення терміну, на який був укладений договір, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Надане позивачем справи рішення Луцького міськрайонного суду від 11.04.2016, яким було визнано протиправним рішення Городищенської сільської ради про відмову позивачу у продовженні договору оренди водних об’єктів та у переукладенні його на новий строк, не набрало законної сили, а провадження у справі №161/4677/16-а, 2-а/161/291/16 закрито на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016.
Отже, доводи позивача щодо того, що земельна ділянка не належить сільській раді, спростовуються як матеріалами справи, так і фактом звернення позивача до відповідача у березні 2016 року із заявою про продовження договору оренди водних об’єктів.
