Що є підтвердженням втрати виконавчого документа?

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013 є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Найчастіше під час відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого суд зазначає, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа є: втрата виконавчого документа та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання. Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Суди часто доходять висновку, що у заяві не наведено жодних обставин та не надано жодних документальних доказів, що підтверджують факт настання події (втрати виконавчого листа), а отже, відсутні підстави для задоволення заяви про видачу дублікатів виконавчих листів.

Що ж може вважатися належним доказом у цій справі: заява до поліції про викрадення документів? акт про пожежу/знищення? експертиза? результати службового розслідування? В окремих випадках так, але найчастіше підставою для звернення за дублікатом є банальна втрата документа невідомо коли та невідоме де. Відповідно і докази у вас будуть відсутні.

У такому випадку вам у нагоді буде висновок ВС у справі № 263/4331/18 (постанова від 18.11.2020).

У цій справі суд дійшов наступного:

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09.10.2019 у справі № 2-6471/06, провадження № 61-11034св19.

Отже, доречним буде звернутися до відділу державної виконавчої служби із запитом, в якому поставити запитання: а чи відкрито виконавче провадження у відповідній справі? У разі отримання негативної відповіді — сміливо звертайтесь до суду, надаючи як доказ відповідну відповідь відділу ДВС.

Додаткова аргументація

Відповідно до положення п. 17.4 частини першої «Перехідних положень» ЦПК України (аналогічні норми містяться і в інших процесуальних кодексах) суд не має права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу/ухвали/виконавчого документа з мотивів її необґрунтованості та не зобов’язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника і не покладає на нього додаткових зобов’язань, оскільки дублікат має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ, у тому числі містить дату його видачі.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у справах будь-якого типу провадження є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов’язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (п. 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»¹.

¹ Закон про виконавче провадження.

Так, у ст. 1 Закону про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до підпункту 17.4 п. 1 розд. ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження.