Теми статей
Обрати теми

Відверто про відзиви у справах про визнання протиправними та скасування рішень у земельних спорах

Гриценко Людмила, адвокат
Пропоную Вам цікавий діалог на тему, як представникам ОМС планувати та готуватися до участі в судових справах про визнання протиправними та скасування рішень ОМС у земельних спорах. Фокус у цій статті буде на справах, які розглядалися (розглядаються) судами саме в цивільному провадженні, де ОМС (переважно сільські ради) перебували в статусі відповідачів.

Готуючись до тренінгів з приватизації землі та антикорупції в земельних правовідносинах, досліджувала реєстр судових рішень та наявні в провадженні справи з погляду аналізу правового обґрунтування та позицій сторін у подібних справах. Для зручності систематизовану інформацію поділено на розділи, які корелюються з певними процесуальними стадіями.

Ну що, поїхали…

З чого починається знайомство зі справою для представника ОМС саме в такій категорії справ, як визнання протиправними та скасування рішень? Якщо пощастить, то з певного листування з гіпотетичним позивачем, який у листах повністю чи частково висвітлить свою позицію. За таких умов є можливість наперед продумувати певні кроки та підготуватися до можливого судового спору. Та на практиці зазвичай спочатку до ОМС надходить заява чи клопотання з певним проханням (надати дозвіл на розробку технічної документації тощо), а далі, якщо рішення не влаштовує, — зустрінемось у суді…

Найпоширеніший варіант — знайомство зі справою починається з отримання секретарем ради конверта формату А4, направленого судом з ухвалою про відкриття провадження, позовом до ОМС та додатками до нього. Що ж ми робимо після відкриття конверта? Однозначно якнайшвидше визначаємо відповідальну особу і фіксуємо строки виконання необхідних у справі дій.

Вступ у справу. Повноваження. Картка справи

Розпочнемо із вступу у справу.

Одним з важливих моментів при вступі у справу є визначення представника (тобто конкретної відповідальної особи, за умови, що юридичний відділ чи департамент має складається з кількох працівників) та підтвердження повноважень такого представника. Мається на увазі дата видачі доручення та обсяг визначених у ньому повноважень. У деяких справах, що перебували в фокусі мого аналізу, траплялася така ситуація: відзив підписаний представником, який на момент підпису не мав повноважень. Як це, запитаєте? Наприклад — довіреність на представництво інтересів видана пізніше, у день засідання, або працівник, який фактично готував і підписав відзив, на момент підготовки відзиву працював в іншому відділі з іншим обсягом повноважень, очікуючи переведення тощо). У чому ризик? Якщо позивач буде достатнім процесуалістом, то є ризик, що всі докази, які відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України відповідач має подати разом з відзивом, можуть бути надалі не прийняті судом до уваги при ухваленні рішення через порушення процедури їх подання (подання некомпетентною особою). Отже, наявність та підтвердження повноважень на момент складання відзиву є важливою складовою у формуванні певної стратегії в справі.

Також у цьому розділі варто звернути увагу на строки отримання позову і, відповідно, визначити, в які строки варто подати відзив (якщо буде прийнято рішення про необхідність його подання). Ми пам’ятаємо, що, навіть до того, як конверт із суду відкрито, строк на подання відзиву вже розпочався. Відлічується такий строк із того моменту, коли секретар, або інша уповноважена особа, отримав лист і поставив у повідомленні про вручення свій підпис та дату. І версії на кшталт — «конверт лежав у секретаря запакований два тижні, поки юрист був у відпустці» (взято з реальної справи) — однозначно не є підставами для поновлення строку на подання відзиву… Хоча моє бачення навіть у такій ситуації — з пропуском строків, відзив необхідно подавати, оскільки позиція ОМС у спорах про визнання протиправними та скасування рішення має бути не просто активною, а проактивною. Адже «на кону» — не тільки можливий судовий контроль, який за ЦПК України не наскільки глобально наслідковий, як за КАС України (я маю на увазі штрафи, які накладаються на голову ради), а й репутація ОМС… Тож чи варто подавати відзив? Моє бачення — відзив однозначно варто подавати. Та про підготовку відзиву поговоримо в наступному розділі більш детально. Зараз доречно зупинитися на так званій картці справи.

Заведення картки-досьє на справу є важливим організаційним моментом, який дозволяє тримати на контролі кілька важливих аспектів одночасно. Як це виглядає? Як звичайна табличка, в якій робляться відмітки про отримання позову, про направлення відзиву, про отримання відзиву іншими учасниками (контроль саме через моніторинг поштових відправлень на сайті ПАТ «Укрпошта»), про подання у разі потреби відповіді на відзив та заперечення. У цій табличці також доречно відмічати дати судових засідань, акцентувати увагу на тому, на якій стадії перебуває справа, і, відповідно, після засідання робити невеличкі відмітки про основні моменти, що відбувалися. Щодо часу ведення такої таблички, то це займає кілька хвилин на день. Табличка може міститися на гугл-диску, для того щоб її було зручно заповнювати зі смартфона. Навіщо це потрібно? Для зручності. Щоб пам’ятати, що відбулося в справі, і для того, щоб, за умови, коли до процесу буде залучений інший представник, він швидко зрозумів, у чому річ, і зорієнтувався по суті справи. Крім зазначеного, у вищевказаній табличні можна відразу фіксувати певні процесуальні порушення, якщо вони мали місце, для того, щоб потім нічого не пропустити при складанні апеляційної скарги.

Нижче наведено приклад таблички, яку можна використовувати як візуалізоване коротке «досьє» справи, або картку-справу.

img 1

img 2

Відверто про підготовку відзиву та оцінку доказів

Зараз пропоную більш детально поговорити про підготовку відзиву, саме в контексті того, на які моменти варто звертати увагу.

Як варіант, можна починати відзив саме з опису хронології, коли відповідачем було отримано ухвалу про відкриття провадження і з якої дати відповідно слід рахувати строк. Написання цих двох речень не вартує багато часу, і суддя, читаючи відзив, зверне увагу на те, що ви вмієте рахувати строки. Та й для вас, якщо не вести «досьє» справи, через кілька місяців таке речення буде гарним нагадуванням. Наприклад:

img 3

Далі, як варіант, можна зупинитися саме на підставах, через які відповідач не визнає відповідний позов.

Варіантів побудови структури відзиву може бути кілька.

Перший варіант — це виокремити основні тези позову і побудувати відзив, аргументуючи свою позицію за кожною з тез.

Наприклад. В одній із проаналізованих мною справ позивач зазначала, що оскаржуваним рішенням ОМС було порушено її право власності на земельну ділянку. Доказом наявності в позивача права власності на земельну ділянку позивач вважав рішення ОМС десятилітньої давності про передачу земельної ділянки позивачу (невідомо — у власність чи користування, у рішенні така інформація була відсутня). І все. Без розробки технічної документації. Без навіть початку процесу приватизації. Лише одне рішення. Надалі ОМС надав кілька дозволів на розробку технічної документації іншим людям на зазначену земельну ділянку. Одним із замовників, який був до того ж учасником АТО, у майбутньому спірна земельна ділянка була приватизована.

У вищезазначеному позові позивач посилалась на порушення норм ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що полягало, на думку позивача, у «непропорційному втручанні у право позивача на мирне володіння своїм майном». Додатково позивач наводила норми ст. 149 ЗК України щодо вилучення земельних ділянок, які нібито ОМС порушив, коли надав дозвіл на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку іншим людям. На підтримку своєї позиції позивач посилався на рішення ЕСПЛ у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006.

Тобто основні тези позивача такі: «я — власник, моє право власності порушено саме через втручання держави, і як власник спірної земельної ділянки вважаю таке втручання непропорційним та таким, що було вчинене з порушенням національного законодавства». І в кінцевому підсумку: ЄСПЛ вважає такі дії втручанням у право, і таке втручання точно не пропорційне.

Ось саме за цими тезами можна будувати структуру заперечення.

Заперечення щодо права власності. Заперечення щодо порушення права. Заперечення щодо втручання тощо.

Підсилити позицію у випадку, коли позивач посилається на рішення ЄСПЛ або на статті Конвенції, однозначно варто саме актуальною судовою практикою щодо застосування відповідних статей Конвенції та деталізацією і контекстом рішень ЄСПЛ.

Наприклад:

img 4

Далі дуже важливо зазначити, що обставини справи, які у своєму позові описує позивач, істотно відрізняються від обставин в описаній вище справі, оскільки позивач ніколи не був і не є законним власником та користувачем спірної земельної ділянки, а тому, відповідно, жодного незаконного втручання у його майно і взагалі втручання як такого з боку ОМС не могло бути.

Як варіант, у таких випадках можна зазначати, що позивач обрав неправильний варіант захисту порушеного права. Та з такими висновками краще бути обережнішими, оскільки інколи судді запитують у процесі відповідача: «Раз ви вважаєте такий варіант неправильним, то який у цьому випадку є правильним. І далі — залишення позову без розгляду і через кілька днів — новий позов з правильним варіантом захисту порушеного права».

Другий варіант побудови структури відзиву (як і позову) саме від порушеного права та процедури, оскільки звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України має певну мету — захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Мені особисто за стилем написання і певною процедурною обґрунтованістю більше імпонує другий варіант.

Тут можна керуватися таким алгоритмом, а саме насамперед визначити:

— яке право позивач вважає порушеним;

— якими законами регламентовано наявність такого права та процедура його захисту;

— чи правильно позивач зазначив право, яке порушено, та чи дійсно таке порушення мало місце;

— якими доказами позивач підтверджує як наявність, так і його порушення;

— чи пов’язані дії відповідача саме з порушенням того права, про яке вказує позивач;

— які докази позивач надав на підтвердження порушення того чи іншого права;

— наскільки ці докази відповідають критеріям належності та допустимості,

а також детально проаналізувати строки звернення до суду з позовом; якщо строки порушені — зазначити про це.

Для прикладу візьмемо вищезазначену справу про оскарження рішення, де в кінцевому варіанті ОМС надав дозвіл учаснику АТО на приватизацію земельної ділянки, на яку у позивача було «нереалізоване» рішення про передачу десятилітньої давності.

Таким чином, формуючи лінію захисту в такій категорії справ, важливо пам’ятати підстави та процедуру виникнення права власності на земельні ділянки за законодавством, яке діяло в момент отримання земельної ділянки. Також важливо перевіряти, в якій редакції норма права застосовується зараз, на момент оскарження відповідного рішення.

У наведеному мною випадку «первинне» оскаржуване рішення органу ОМС про передачу земельної ділянки позивачу було видано у 2010 році.

Правове обґрунтування заперечень проти позову в частині порушеного права позивача у такому випадку може бути таким.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 316 ЦК України: «Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб».

Відповідно до ст. 14 Конституції України: «Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону». Ця норма закріплена також у ч. 2 ст. 373 ЦК України.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що: «Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав».

Зазначене узгоджується також із положеннями ч. 1, 3 ст. 3 ЗУ від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема: «Державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації».

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень згідно зі ст. 15 Закону про реєстрацію речових (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проводився у такому порядку:

1

прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви

2

установлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень

3

прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації

4

внесення записів до Державного реєстру прав

5

видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, установлених статтею 18 Закону про реєстрацію прав

6

надання витягів із Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження

Разом з тим ст. 118 ЗК України передбачено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, ч. 6 цієї статті визначено, що: «Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства... подають клопотання до відповідної районної… або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства)».

Далі по тексту — заперечення, після правого обґрунтування відсутності певного права може бути зазначений короткий висновок. Наприклад:

img 5

Навіщо, запитаєте ви, робити ці короткі висновки-резюмування? Для кращого сприйняття тексту, для розстановки акцентів, для того, що текст було зручно читати, і для того, щоб потім перевірити в судовому рішенні, чи були належним чином умотивовані всі, зазначені вами, доводи.

Якщо в позові йтиметься про порушення права на саме користування земельною ділянкою, то тут представнику ОМС варто звернути увагу суду на такі правові норми.

Згідно зі ст. 126 ЗК України: «Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону про реєстрацію прав».

Згідно із положеннями ст. 92 ЗК України: «Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку».

Також положеннями ст. 123 ЗК України передбачається чіткий порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті: «Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або ОМС, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, посвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). …органам виконавчої влади або ОМС, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.»

Відповідно якщо позивач у справі вищезазначених дій не вчиняв, він не міг набути у встановленому законом порядку право користування земельною ділянкою.

Щодо надання у відзиві оцінки поданих Позивачем доказів:

згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування;

згідно з ч. 2 цієї статті предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи;

згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України: достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У деяких з проаналізованих справ позивачі посилалися на довідки про облік за ними земельної ділянки (позиції позивачів зводилась до того, що такі довідки прирівняні до документа, що посвідчує право власності, і якщо відповідач — ОМС таку довідку видав, то відповідно відповідач визнавав на момент видачі довідки право власності за позивачем). Ще в деяких справах позивачі, як на доказ права власності, посилалися до довідки про передачу їм земельної ділянки та присвоєння кадастрового номера, видані ОМС. Підстава присвоєння кадастрового номера незрозуміла, оскільки технічна документація в цьому випадку не розроблялась.

У таких випадках представнику ОМС варто звернути увагу на період, в який видана така довідка, і на норми права, які в той період регулювали відповідні правовідносини. Наприклад, в одному з випадків, про який я веду мову, довідка про право власності на землю була видана у вересні 2009 році.

У такому випадку варто звернути увагу суду на такі вимоги чинного законодавства.

У зв’язку з прийняттям ЗУ України від 05.03.2009 № 1066-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок» було внесено зміни у ст. 126 ЗК України в частині визначення документів, якими може посвідчуватись право власності на землю.

Такими документами (станом на день видачі довідки) ЗК України визнав:

1

державний акт про право власності на земельну ділянку

2

цивільно-правову угоду щодо відчуження земельної ділянки, укладену в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою

3

свідоцтво про право на спадщину

Законом про реєстрацію прав до документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, було ще додано рішення суду, що набрало законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Беручи до уваги законодавче регулювання посвідчення права власності на земельні ділянки у період з 02.05.2009 по 01.01.2013, визначене ч. 1 — 2 ст. 126 ЗК України (у редакції саме на момент видачі довідки) та положення Закону про реєстрацію прав перелік документів, якими посвідчується право власності на земельні ділянки, був вичерпним і жодних довідок про облік земельної ділянки за певною фізичною чи юридичною особою не передбачав.

Важливо! На сьогодні редакція ст. 126 ЗК України змінена, у ній зазначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону про реєстрацію прав.

Відтак із 02.05.2009 отримання державного акта на право власності на земельну ділянку у разі набуття права власності із земель державної чи комунальної форми власності, а також при зміні меж та/чи цільового призначення землі було необхідним (обов’язковим).

Ці висновки також узгоджуються з положеннями Методичних рекомендацій щодо документів, які посвідчують речові права на земельну ділянку відповідно до законодавства від 28.11.2012.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки — внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У довідці, про яку йшлося вище, і на яку позивач посилався як на доказ свого права власності на спірну земельну ділянку, не зазначено кадастрового номера, а лише зазначається площа та місце розміщення даної ділянки. Тобто очевидним є те, що позивач не здійснювала у визначеному законом порядку державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Завершити розділ щодо оцінки певного доказу у відзиві також можна невеличким висновком. Наприклад:

img 6

Заперечення щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень ОМС про передачу у власність земельних ділянок

Крім аналізу порушених прав позивача та оцінки наданих ним доказів, у відзиві однозначно має міститися позиція ОМС саме щодо позовних вимог. Наприклад, така позиція може починатися з правового обґрунтування і виглядати таким чином:

«Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і зазначено, що ОМС у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (ч. 1 ст. 144).

На основі зазначеного положення Конституції України в Законі України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (ч. 1 ст. 59).

КСУ у своєму рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження ОМС, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що ОМС, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб’єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Такий висновок узгоджується також із правовими позиціями КСУ, викладеними у рішеннях від 27.12.2001 № 20-рп/2001, від 23.06.1997 № 2-зп та ін.

Разом із тим КСУ зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3).

ОМС є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону про місцеве самоврядування). Таким чином, ОМС не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між ОМС і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абз. 2 п. 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13.05.1997 № 1-зп.

Ненормативні правові акти ОМС є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені ОМС після їх виконання.

До цього також зводяться правові висновки, викладені в ухвалі колегії суддів ВАСУ від 16.10.2013 у справі № К/800/33868/13, та правові висновки, викладені у постанові ВСУ від 04.06.2013».

За традицією можна завершити відповідний правовий аналіз коротеньким висновком про те, що оскаржуване рішення відповідної ради є актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасоване чи змінене.

Заперечення з приводу судових витрат

Нині чинний ЦПК України зобов’язує позивача, у разі наявності судових витрат по справі, зазначити їх розмір в позовній заяві.

Відповідно щодо цього позиція відповідача також має бути проактивною. У відзиві доцільно зазначати таке:

«Відповідач вважає визначений позивачем розмір судових витрат абсолютно неузгодженим з вимогами чинного законодавства та необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 3 згаданої статті визначено, що до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим ст. 137 ЦПК України закріплено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст.1 37 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також положеннями ч. 4 цієї статті закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Усупереч згаданим вимогам ст. 133, 137 ЦПК України позивач не надає опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.»

Як варіант, можна додати таку інформацію: аналізуючи загалом матеріали позовної заяви та самі позовні вимоги, а також низку допущених при їх формуванні помилок, що полягають у неправильному визначені порушеного права, кола відповідачів та способу захисту, відповідач доходить висновку, що позовна заява була складена позивачем без правової допомоги адвоката.

У додатках до позовної заяви хоча й містяться адвокатські запити, проте питання, які у них ставляться, не можна вважати такими, що можуть надати якусь інформацію щодо дійсних обставин справи чи мають доказове значення для вирішення цієї справи по суті.

Закінчувати відзив на позов традиційно варто прохальною частиною. У ній варто детально прописати, яке рішення відповідач просить прийняти суд щодо вимог позивача. Також не забуваємо про докази, які відповідач має подати суду разом із відзивом. Якщо до суду подаються належним чином засвідчені докази, то відповідач має зазначити, у кого зберігається оригінал.

Сподіваюся, викладений матеріал був для вас цікавим та корисним.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі