В Уряді зазначають, що основними завданнями реформи на 2020 — 2025 роки є:
| 1 | формування моделей фінансування культурних послуг, які надаються державними і комунальними закладами культури |
| 2 | оновлення системи оплати праці працівників сфери культури |
| 3 | створення можливостей для розвитку соціокультурної інфраструктури на регіональному та місцевому рівнях |
| 4 | впровадження проєктного підходу для формування конкурентних ринків культурних послуг |
| 5 | впровадження механізму державно-приватного партнерства для реалізації інвестиційних проєктів у сфері культури |
| 6 | поширення застосування інших інструментів фінансування сфери культури |
Під час презентації концепції в Мінкульті навели доволі невтішні показники. Так, за даними соціологічного дослідження КМІС, проведеного в 2018 році, виявлено, що лише 1 % дорослого населення в Україні відвідує культурні заходи так часто, як бажає цього. 50,1 % дорослого населення України не відвідали жодного культурного заходу впродовж останнього року та не прочитали жодної книжки.
Як показують дані про розподіл видатків, ситуація з фінансуванням культури теж потребує негайного втручання. Сам факт того, що місцеві бюджети витрачають більше половини виділених на культуру коштів саме за статтею оплати праці та нарахування заробітної плати, вказує, що культурний сектор (особливо комунальний) знаходиться переважно (користуючись злободенними аналогіями) в реанімації і підключений до апарату штучної вентиляції легень. Виникає порочне коло: культуру, особливо в малих громадах, підтримують на рівні «щоб жила», витрачаючи основні кошти на заробітну плату. Сама заробітна плата є доволі низькою, що створює відтік кадрів та неможливість залучення нових, досвідчених фахівців. Відповідно, за відсутності резерву коштів на стратегічний розвиток культурні інституції не створюють належний конкурентний продукт і, відповідно, втрачають відвідувачів. Ця ситуація підкріплюється тим фактом, що, в Україні на державному обліку перебуває близько 130 тис. нерухомих об’єктів культурної спадщини і 80 % з них потребують негайної реконструкції. Крім того, існує мережа із 16 тисяч закладів, 80 % з яких — сільські клуби, переважна більшість яких морально і фізично застарілі.
Таким чином, є розуміння, що треба змінювати. Але як? Реформа пропонує запровадити новий механізм фінансування населення культурними послугами з метою:
| 1 | підвищити ефективність та прозорість використання бюджетних коштів |
| 2 | залучити позабюджетні кошти у сферу |
| 3 | забезпечити конкурентний рівень оплати праці працівників сфери |
| 4 | створити конкурентний ринок культурних послуг |
| 5 | забезпечити високий рівень надання культурних послуг |
На 2020 — 2021 роки передбачено створення моделей фінансування культурних послуг. Так, це дійсно важкий процес, втім, для великих громад ми пропонуємо ще одну модель фінансування культури, яка може мати потенційно позитивний ефект. Це місцеві фонди культури.
Моделі фінансування культури на локальному рівні
У 2017 році WCCF (Форум культури міст світу) опублікував звіт, в якому визначені сучасні комбіновані моделі фінансування культури на локальному рівні.
Наприклад, Стокгольм — єдине європейське місто, яке отримує пряме державне фінансування, що покриває повністю на 100% культурні ініціативи міста.
Фінансування культури в Парижі, Брюсселі та Амстердамі складається з державних витрат відповідно 93, 92 та 91 %, тоді як приватне дарування покриває решту.
Торонто і Лондон не повністю залежать від державного фінансування, коли йдеться про культуру. Наприклад, у випадку Торонто 67 % доходів культури припадає на державні кошти, 33 % — непряме державне фінансування та 1 % — приватні кошти. Що стосується Лондона, це 61 % — державне фінансування, 20 % — непряме державне фінансування та 19 % — приватні кошти.
А Стамбул передає кошти на адміністрування культурних майданчиків комерційній компанії «Culture Co». Остання несе відповідальність за організацію фестивалів та заходів та отримання доходу від продажу квитків.
На основі цього звіту українські фахівці з Інституту стратегії культури (Львів) роблять такі висновки щодо тенденцій фінансування культури:
| 1 | Рівень державного бюджетного фінансування, що виділяється на культуру, продовжить зменшуватись |
| 2 | Ряд міст відкриває своє бюджетне фінансування для широкого кола культурних організацій та проєктів, які не управляються державними органами. Це вимагатиме від цих організацій більш творчих підходів та комплексного розвитку компетенцій середовища митців та культурних операторів |
| 3 | Місцеві органи влади напрацьовують «політики стимулів» для створення умов позабюджетного фінансування культури. Заохочують приватні пожертви та фінансування. Розвивають культуру філантропії та створюють можливості для бізнес-кооперацій |
В Україні описані тенденції будуть проявлятись в умовах децентралізації дедалі більше. Фінансування культури буде зміщуватись на місцевий рівень. При цьому розбудова системи фінансування є частиною локальних політик, тому саме від органів місцевого самоврядування буде залежати побудова збалансованої комбінованої моделі, яка дозволить забезпечити стале фінансування культури шляхом диверсифікації джерел фінансування.
Фонд культури
Міський фонд культури — інструмент розвитку сфери культури на місцевому рівні, пропозиція нової практики ефективного використання ресурсів у сфері на конкурсних засадах. На сьогодні йде розробка та пошук оптимальної моделі функціонування, яка б врахувала інтереси усіх зацікавлених сторін: закладів культури (державних, комунальних, недержавних), культурних активістів та громадянське суспільство, місцеву владу та отримувачів культурних послуг (населення). Представлення аналітичного звіту та напрацьованої моделі очікується в жовтні 2020 року. Планується, що з 2021 року можна буде говорити про появу у Львові такої установи.
Що ж таке локальний або міський фонд культури? Це установа, яка покликана акумулювати кошти (з місцевого бюджету, приватного фінансування, проєктів міжнародної допомоги тощо) для реалізації культурної політики в громаді. Зазвичай, така підтримка реалізується у формі малих грантів, втім, залежно від обраної моделі, такі фонди можуть реалізовувати довгострокові програми з підтримки культурних установ на території міста. Цікавою є пропозиція фінансувати таку установу за рахунок направлення частки надходжень з акцизного податку. Таким чином, наприклад, кошти з проданого алкоголю чи тютюнових виробів прямо фінансуватимуть культуру.
Сьогодні в Україні не існує місцевих фондів культури. Втім, деякі подібні функції реалізовані на рівні громадського бюджету (бюджету участі). Наприклад, у Харкові за рахунок бюджету участі реалізується низка культурних проєктів. Це мурали, фестиваль класичної музики Kharkiv Music Fest, виставки тощо. Втім, на нашу думку, створення профільної установи для громади матиме більший ефект.
По-перше, природа бюджету участі полягає в безпосередній залученості громадян у процес вирішення проблем місцевого значення. Відповідно, бюджет участі за своєю природою повинен стосуватися інфраструктурної проблематики: благоустрій дворів та дитячих майданчиків, встановлення світлофорів на аварійно-небезпечній ділянці дороги, освітлення території тощо. Це саме та сфера, де потрібно агітувати громаду та отримувати їх голоси. Реалізація ж культурних проєктів, точніше їх відбір, не повинні стосуватися «широкого загалу». В такому випадку потрібні вузькопрофільні фахівці та незалежні експерти. На жаль, ми на власному досвіді знаємо, як важко в Харкові набрати необхідну кількість голосів під час конкурсного відбору бюджету участі.
По-друге, ступінь залученості населення ще доволі низький. Відповідно, існують випадки, коли учасники відбору проходять лише тому, що, наприклад, їх організація має просто багато учасників/співробітників (родичів) тощо, які, безумовно, проголосують — вони ж зацікавлені в реалізації проєкту. Так, на нашу думку, культурні проєкти не можуть реалізовуватися, адже широкий загал банально може не знати цінність проєкту, його вплив або, навпаки, може вибрати проєкт, який буде черговим фестивалем «пісні та танцю» без доданої вартості та сталості.
Як працює місцевий фонд? На це питання немає однозначної відповіді. Прикладів існує багато і місцева влада повинна відходити від локальної політики, культурної інфраструктури, попиту та запиту. Відповідно, існують різні моделі. Фахівці з PPV Knowledge Networks при підготовці моделі Фонду культури Львова здійснили аналіз діяльності подібних фондів в низці європейських міст1: Варна (Болгарія), Ейндховен (Нідерланди), Ньюкасл (Сполучене Королівство), Ліон (Франція), Орхус (Данія), Вроцлав (Польща).
1 Дослідження доступне за посиланням: isc.lviv.ua/wp-content/uploads/2019/04/Analitychne-doslidzhennya-PPV-na-zamovlennya-ISK.pdf
Давайте подивимось, як працює такий фонд у місті Ейндховен. Населення Ейндховена приблизно відповідає кількості жителів міста Кременчук — десь 220 тисяч. Фонд культури Ейндховена (Stichting Cultuur Eindhoven) заснований у 2015 році з ініціативи міської ради з метою стимулювання розвитку культури та мистецтва в місті, а також для покращення його культурної привабливості.
Фонд виконує такі основні функції:
| 1 | консультаційна: — консультування місцевої влади щодо культурної політики міста і виділення стратегічних напрямів фінансування; — консультації для культурних організацій стосовно формування заявок на отримання коштів, фандрейзингу, навчання тощо |
| 2 | заохочувальна (стимулююча): — розбудова культурної мережі міста через налагодження співпраці між владою, бізнесом, культурними організаціями; — заохочення інновацій в культурі та впровадження нових моделей роботи |
| 3 | фінансова: надання коштів проєктам культурного сектору на різних умовах у межах програм фінансування |
Джерела фінансування:
1) внески з культурного муніципального бюджету (резервування коштів у бюджеті);
2) приватні пожертвування і спадщина;
3) внески від інших приватних фондів;
4) пільгові відшкодування.
У фонді діє також система цільового залучення коштів від приватних донорів, у межах якої фізичні та юридичні особи можуть надати кошти в фонд для фінансування конкретного обраного ними проєкту/організації чи напряму. Співпраця фонду з компаніями, банками, приватними фондами і меценатами є одним із пріоритетних напрямів його роботи. Бюджет фонду на рік — приблизно 20 млн євро.
Фонд культури Ейндховена надає фінансування у таких напрямах: субсидіювання, культурна премія Ейндховена, програма «Креативні індустрії».
Субсидіювання культури розподіляється за такими програмами:
| BIS (BASISINFRASTRUCTUUR) | програма субсидіювання об’єктів базової культурної інфраструктури міста. Надається раз на 4 роки заявникам, які формують базову екосистему культури міста. Фінансування можуть отримати: музеї; заходи-презентації та інсталяції; студії, фестивалі та кіно; посередники в культурній освіті; інші формати. Важливо, що такі субсидії надаються виключно юридичним особам не на забезпечення поточного функціонування організацій, а на реалізацію представленої ними програми ініціатив |
| PLUS-програма і PLUS-проєкти | фінансування надається юридичним особам у всіх сферах культури (включаючи культурну спадщину) на спеціальні програми та постановки; співавторство, розвиток талантів, культурну освіту та відпочинок, а також для проєктів співпраці культурних організацій з організаціями у сфері освіти та технологій. PLUS-програма передбачає фінансування заявленої програми організації на 1 або 2 роки, а PLUS-проєкти — разове фінансування під проєкт. На відміну від ВІS, метою цього напряму субсидіювання є створення додаткової вартості культурних організацій. При цьому обсяг фінансування від фонду не може становити більше 80 % від заявленого бюджету (20 % самофінансування заявниками), а ресурси формуються у тому числі з приватних надходжень |
| Snelgeldfonds | разове фінансування для фізичних та юридичних осіб у сфері культури Ейндховена обсягом до 3 тис. євро у напрямах культурних презентацій, досліджень і виробництва. Важливо, що ця схема найбільше використовується фізичними особами (індивідуальними митцями) для одержання субсидій. Так, у 2018 році вони становили 79 % від усіх заявників. Загалом, у 2018 році через цю схему було профінансовано 29 місцевих культурних проєктів (переважно у музиці, кіно та дизайні) на суму 210 тис. євро, з них 50 тис. євро надано з бюджету муніципалітету, решта — від приватних надходжень |
| Gilden | схема фінансування культурних гільдій Ейндховена, яка передбачає разову річну субсидію на суму 1500 євро для підтримки місцевих традицій |
Відбір заявників на отримання фінансування і ухвалення рішень від фонду здійснює його Рада культури. При цьому процедура відбору визначається під кожну програму індивідуально.
Довідка
Більш детально з методологією функціонування подібних установ ви зможете ознайомитись на сайті Інституту стратегії культури: isc.lviv.ua, особливо у розділі, присвяченому фондам культури: isc.lviv.ua/projects/fond-kultury/. Також радимо відвідати сайт ініціативи зі створення Фонду культури Львова, адже наприкінці жовтня очікується фінальний звіт за результатами формування оптимальної моделі для цього міста — fond-cultury.isc.lviv.ua/.
Локальні фонди культури не є інструментом вирішення усіх проблем. Будь-який фонд повинен ще пройти перевірку часом. Як, наприклад, Український культурний фонд, що стикається із низкою глибинних інституційних проблем, які потребують усунення. Втім, це не означає, що такі фонди не потрібні. Навпаки, сьогодні все більше говорять про культуру і, ми впевнені, що все більше ОМС будуть розуміти важливість цього сектору. Для України сектор культури важливіший не тільки тому, що це велика галузь економіки, але й тому, що культура є важливим елементом національної безпеки та оборони. Тому питання скоріше полягає у тому, як скоро міста України імплементують практику створення таких фондів і хто буде перший.
