Нормами ч. 6 ст. 6 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) передбачено: керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання щорічної основної відпустки керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам затверджено постановою КМУ від 14.04.1997 № 346 (далі — Порядок № 346).
У випадку, що розглядається, педагогічний працівник займає посаду вчителя у закладі загальної середньої освіти. Для педагогічних працівників зазначених закладів відповідно до розділу III додатка до Порядку № 346 тривалість щорічної основної відпустки складає 56 календарних днів.
За загальними правилами (частини 5 і 6 ст. 10 Закону про відпустки) право працівника на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи в установі настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи у цій установі. Це ж правило передбачене і для педагогів Порядком № 346.
Однак до спливу вказаних 6 місяців при узгодженні з роботодавцем працівник має змогу піти у таку відпустку, але її тривалість визначають пропорційно відпрацьованому часу, або працівник має підпадати під певну категорію осіб, визначену ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки, яким щорічна відпустка повної тривалості за їх бажанням надається до закінчення вказаного 6-місячного строку.
Умови, передбачені частинами 5 та 6 ст. 10 Закону про відпустки, у певних випадках не стосуються педагогічних працівників, бо для них діють інші правила.
Так, відповідно до норм ст. 10 Закону про відпустки керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Такі умови надання щорічних відпусток дублюють і норми п. 2 Порядку № 346.
Посада вчителя належить до педагогічних (Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою КМУ від 14.06.2000 № 963), тож «наш герой» отримає відпустку «по повній».
Але з урахуванням зазначеної у запитанні ситуації вчитель не гаяв часу і подався на конкурс на посаду директора іншої школи. Конкурс він виграв, і тепер перед роботодавцем постало питання припинення з ним трудового договору і надання щорічної відпустки у повному обсязі чи компенсації.
Тож знову читаємо норми.
Стаття 3 Закону про відпустки передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Тобто роботодавець, отримавши відповідну заяву працівника про надання йому відпустки та подальше звільнення, має надати невикористану відпустку та виплатити, відповідно, «розрахункові».
Але у нас не просто працівник, а вчитель, якому ми навіть у перший неповний рік роботи маємо надати повну щорічну відпустку, бо надати відпустку відповідно до відпрацьованого часу немає правових підстав.
У такому випадку, якщо вчитель отримав відпустку повної тривалості у перший рік і, недопрацювавши його, звільняється, частину відпускних роботодавець має відрахувати із суми остаточного розрахунку відповідно до відпрацьованого часу.
Але є й інший вихід.
Так, п. 6 Порядку № 346 передбачено, що у разі звільнення керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників їм виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної основної відпустки. Більше того, нормами цього Порядку передбачена градація для осіб: тих, що пропрацювали не менш ніж 10 місяців, і тих, що пропрацювали менш ніж 10 місяців.
У разі звільнення:
— працівників, які до звільнення пропрацювали не менш ніж 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості;
— особам, які до звільнення пропрацювали менш ніж 10 місяців, — пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарного дня за умови тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).
Тож, жертвуючи відпочинком, наш вчитель може на загальних підставах отримати компенсаційні виплати і не бути нікому винним.
З урахуванням процедури переведення, про яку запитував читач, зазначу, що за умови домовленості двох роботодавців працівника можна перевести за нормами п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю з однієї організації до іншої. Але таке переведення все одно передбачає припинення трудових відносин.
Водночас переведення з одного місця роботи на інше впливає на обчислення тривалості робочого року, за який надається відпустка. Тобто звільнення за переведенням дає працівникові шанс «заморозити» не використану у колишнього роботодавця відпустку і скористатися нею вже на новому місці роботи.
Тож за домовленістю і для того, щоб вчитель, який стане директором, не втратив можливість піти у відпустку вже на новому місці роботи, можна усі необхідні відпускні виплати «перевести» разом із працівником до іншої установи. У такому випадку для нього будуть діяти норми Закону про відпустки, про які я згадував на початку: після переведення право на відпустку настає раніше ніж через 6 місяців безперервної роботи, якщо на попередньому місці роботи працівник не використав щорічної відпустки або використав її частково.
До речі, якщо новоспечений директор буде дуже завантажений справами, то замість відпустки на новому місці роботи він може отримати компенсацію.
