Теми статей
Обрати теми

Зміни у використанні майна закладів освіти: можливості чи обмеження?

Микуляк Оксана, провідний юрисконсульт Управління освіти, релігій та у справах національностей виконавчого комітету Хустської міської ради
У зв’язку з прийняттям Закону України від 02.11.2021 № 1839-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо використання майна ліквідованих комунальних закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості»1, який набрав чинності 24.11.2021, виникає необхідність додатково розглянути питання використання майна закладів освіти. Нагадаю, попередньо воно вже висвітлювалось мною на сторінках цього видання2.

1 Закон № 1839.

2 Див. «Місцеве самоврядування», № 11 за листопад 2021.

Про зміни взагалі

По-перше.

Частину 6 ст. 2 Закону України від 03.10.2019 № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна»3 після абзацу третього доповнили новим абзацом такого змісту:

3 Закон про оренду державного та комунального майна.

«Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про освіту» та Законом України «Про повну загальну середню освіту».

По-друге.

Ч астину 2 ст. 61 Закону України від 16.01.2020 № 463-IX «Про повну загальну середню освіту4» виклали в такій редакції:

4 Закон про повну загальну середню освіту.

«2. Майно, у тому числі земельні ділянки, ліквідованих державних, комунальних закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена, відповідно до рішення засновника може бути використане для забезпечення здобуття освіти, надання послуг у сферах соціального захисту, культури, спорту та охорони здоров’я, у тому числі на засадах державно-приватного партнерства.

У разі неможливості використання майна ліквідованих комунальних закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості на цілі, зазначені в абзаці першому цієї частини, відповідна місцева рада після громадського обговорення може прийняти обґрунтоване рішення про використання такого майна (крім майна санаторних шкіл та спеціальних закладів загальної середньої освіти) для інших потреб суспільного життя, у тому числі шляхом передачі в оренду.

Рішення про передачу в оренду такого майна може бути прийнято не раніше одного року з дати внесення запису про припинення закладу загальної середньої освіти до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Кошти, отримані від використання майна ліквідованих державних, комунальних закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена відповідно до рішень засновника, використовуються виключно на освітні потреби.

Майно, у тому числі земельні ділянки, ліквідованих державних, комунальних закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена, не може бути предметом застави, стягнення, джерелом погашення боргу, щодо такого майна не можуть вчинятися будь-які дії, наслідком яких може бути припинення державної (комунальної) власності на таке майно».

Що ж дають органам місцевого самоврядування такі зміни? На перший погляд такі зміни є розширенням прав та можливостей органів місцевого самоврядування у питаннях використання майна закладів освіти. Це, в свою чергу, дає можливість реалізувати такі функції, як забезпечення надання якісних освітніх послуг та отримання економічної вигоди від додаткового прибутку, який можна використати на утримання та розвиток освіти в громаді. Однак одразу слід зауважити, що додаткові можливості виникають у органів місцевого самоврядування щодо використання майна закладів освіти саме у сільській місцевості.

Рухаючись далі, хочу побудувати матеріал не послідовно, а від зворотнього. Чому? Стане зрозуміло в кінці.

Про зміни в деталях

Отже.

Майно, у тому числі земельні ділянки, ліквідованих державних, комунальних закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена, відповідно до рішення засновника може бути використане для забезпечення здобуття освіти, надання послуг у сферах соціального захисту, культури, спорту та охорони здоров’я, у тому числі на засадах державно-приватного партнерства (абз. 1 ч. 2 ст. 61 Закону про повну загальну середню освіту).

Про що ж йдеться в наведеному вище абзаці? На мою особисту думку, йдеться про те, що саме за рішенням засновника майно саме ліквідованих та зупинених закладів освіти може ним використовуватися для забезпечення здобуття освіти, надання послуг у сферах соціального захисту, культури, спорту та охорони здоров’я, у тому числі на засадах державно-приватного партнерства.

Наприклад, для розміщення структурного підрозділу іншого закладу освіти (діючого) або розміщення будь-якого функціонуючого закладу у сфері соціального захисту, освіти, культури, спорту, охорони здоров’я, що знаходиться у підпорядкуванні відповідного органу місцевого самоврядування (засновника).

Однак цей абзац, на мою особисту думку, не надає можливості передачі в оренду зазначених об’єктів. Умови передачі в оренду зазначених об’єктів висвітлюються наступними положеннями Закону № 1839:

«У разі неможливості використання майна ліквідованих комунальних закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості на цілі, зазначені в абзаці першому цієї частини, відповідна місцева рада після громадського обговорення може прийняти обґрунтоване рішення про використання такого майна (крім майна санаторних шкіл та спеціальних закладів загальної середньої освіти) для інших потреб суспільного життя, у тому числі шляхом передачі в оренду.

Рішення про передачу в оренду такого майна може бути прийнято не раніше одного року з дати внесення запису про припинення закладу загальної середньої освіти до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.»

Слід добре пам’ятати, що йдеться тут не про майно діючих закладів освіти, а про саме, ще раз наголошую, ліквідовані заклади освіти. Використання майна закладів освіти, діяльність яких зупинена відповідно до норм опрацьовуваного Закону, можливе лише з метою фактичного розміщення в них інших комунальних закладів (установ, підприємств) у галузі освіти, культури, соціального захисту, спорту та охорони здоров’я.

Задля чіткості контексту вважаю необхідним визначитись з поняттями «ліквідовані заклади освіти» та «ті, діяльність яких зупинена».

Відповідно до вимог Цивільного кодексу України5 ліквідація є одним з видів припинення юридичних осіб. Порядок ліквідації закладів освіти визначено ЦК та нормативно-правовими актами у сфері освіти. Зауважу, що реорганізація — це ще один вид припинення юридичної особи, і, до речі, про реорганізовані заклади освіти в Законі № 1839 не йдеться.

5 ЦК.

Відповідно до Закону України від 02.03.2015 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності»6 до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, відноситься освітня діяль ність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

6 Закон № 222.

Відповідно до Закону про повну загальну середню освіту заклад освіти провадить освітню діяльність на певному рівні повної загальної середньої освіти за умови наявності відповідної ліцензії, виданої в установленому законодавством порядку.

Закон № 222 визначає поняття зупинення дії ліцензії:

зупинення дії ліцензії повністю або частково — тимчасове припинення суб’єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про зупинення дії ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі;

(Стаття 1 Закону № 222)

Тобто втрата ліцензії закладом освіти може бути підставою для зупинення діяльності закладу освіти.

Заклад освіти, діяльність якого зупинена = заклад без ліцензії.

Однак, втрата ліцензії не є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи.

Відповідно до Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»7 до Реєстру заносяться наступні відомості про юридичних осіб:

7 Закон № 755.

45) відомості про ліцензування виду господарської діяльності суб’єкта господарювання:

вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, який має право провадити ліцензіат;

дата і номер рішення органу ліцензування про видачу ліцензії на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

перелік видів робіт, на які видано ліцензію, — у разі, якщо ліцензія видається на окремі види робіт;

дата видачі ліцензії, строк дії ліцензії (у разі встановлення строку дії ліцензії законом);

дата і номер рішення органу ліцензування про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду та відмову у видачі ліцензії (із зазначенням підстави для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду та відмови), внесення змін до переліку видів робіт, на які видано ліцензію, або відмову у внесенні змін до такого переліку;

дата і номер рішення органу ліцензування щодо розширення, звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом;

відомості про місця провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (у тому числі дата внесення відомостей про місця провадження виду господарської діяльності);

підстава, дата і номер рішення про переоформлення ліцензії;

дата і номер рішення органу ліцензування про зупинення дії ліцензії повністю або частково на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (із зазначенням назви частини виду господарської діяльності, яка зупиняється), дата набрання ним чинності;

дата і номер рішення органу ліцензування про відновлення дії ліцензії повністю або частково на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

дата і номер рішення про анулювання ліцензії повністю або частково на право провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, дата набрання ним чинності;

дата і номер повідомлення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про прийняття до розгляду Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування скарги із зазначенням інформації про зупинення рішення органу ліцензування, що оскаржується;

дата і номер розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про розгляд скарги із зазначенням результату її розгляду;

відомості про оскарження ліцензіатом до суду рішення органу ліцензування;

відомості щодо рішення суду із зазначенням результату розгляду оскаржуваного рішення органу ліцензування;

дата і номер рішення органу ліцензування про скасування прийнятого ним рішення на підставі розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування про розгляд скарги, суду;

відомості про визнання ліцензії недійсною, у тому числі дата і номер рішення (за наявності);

(Витяг зі ст. 9 Закону № 755)

Продовжуємо.

Відповідно до вимог ЦК формами припинення юридичних осіб є реорганізація або ліквідація.

Виходячи з наведеного, на підставі рішення органу ліцензування про, наприклад, зупинення чи анулювання ліцензії, засновником закладу освіти теоретично може бути прийняте рішення саме про ліквідацію закладу освіти. Однак тут одразу згадуємо положення Закону про повну загальну середню освіту.

2. У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.

Реорганізація, зміна типу, ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення.

(Витяг зі ст. 32 Закону про повну загальну середню освіту)

Для повноти розкриття питання згадуємо знову абз. 3 ч. 2 ст. 61 Закону № 1839:

Рішення про передачу в оренду такого майна може бути прийнято не раніше одного року з дати внесення запису про припинення закладу загальної середньої освіти до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Отже, вважаємо, оминаючи терміни, що можуть бути надані органом ліцензування засновникам на усунення невідповідності закладу освіти ліцензійним вимогам.

Наприклад, тимчасова втрата ліцензії (зупинення її дії) стає нашою точкою відліку. В сільській місцевості засновником приймається рішення про реорганізацію чи ліквідацію закладу, який «втратив» ліцензію. Громадське обговорення проєкту такого рішення має проводитись протягом цілого року (ст. 32 Закону про повну загальну середню освіту). Після чого не менше 3 місяців засновнику треба для проведення процедури реорганізації чи ліквідації та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. І лише через рік після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи, попередньо знову ж таки провівши громадське обговорення, засновник має право прийняти рішення про передачу майна закладу загальної середньої освіти в оренду. Сумарно виходить близько 2,5 року.

Чи правильно це? Чи є це великими змінами і можливостями для територіальних громад? На мою особисту думку, не зовсім. Враховуючи, що перед наданням в оренду майна ліквідованих закладів освіти таке майно буде простоювати близько 2,5 року, руйнуватись, балансова вартість якого буде зменшуватись.

Крім того, розглядаючи Закон № 1839 слід не забувати про постанову КМУ від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна»8, яка знімає певні обмеження щодо цільового використання майна освітніх закладів у процесі оренди.

8 Постанова № 483.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров’я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об’єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об’єктів протягом трьох років (для об’єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п’яти років (для об’єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об’єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Зупинення дії ліцензії на певному рівні освіти або повністю і може, наприклад, стати підставою для зупинення діяльності закладу освіти в цілому. Це в свою чергу веде до невикористання його майна. Однак з набранням чинності Закону № 1839 відтепер сам факт невикористання майна не є можливістю надати таке майно в оренду, бо заклад освіти має бути припинений саме шляхом ліквідації, відомості про що мають міститись в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Враховуючи п. 2 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 1839, яким Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом необхідно привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, думаю, постанову № 483 (яка знімає певні обмеження щодо цільового використання майна освітніх закладів в процесі оренди) буде змінено. Навряд чи це буде на користь засновників.

Питання для роздумів

Тож, шановні читачі, думайте самі, чи є прийняття Закону № 1839 розширенням прав та можливостей для органів місцевого самоврядування…

На мою особисту думку, питання передачі майна закладів освіти в оренду залишається неврегульованим та не надає можливості просто та конструктивно вирішити проблеми територіальних громад (особливо сільських) щодо раціонального використання, зокрема, приміщень таких закладів. І тут я вже не говорю про саму поки що «примарну» можливість передачі майна в оренду, що дозволило б реально компенсувати частину витрат на утримання діючих освітніх закладів або ж використати їх взагалі на розвиток освіти.

Я дивлюся на можливості громад загалом, особливо враховуючи положення ст. 61 Закону про повну загальну середню освіту:

«Кошти, отримані від використання майна ліквідованих державних, комунальних закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена відповідно до рішень засновника, використовуються виключно на освітні потреби.»

Ця норма не дає відповіді щодо форми використання майна ліквідованих закладів освіти. Йдеться лише про оренду чи, в тому числі, про ті ситуації, коли в будівлях «колишніх» закладів освіти, наприклад, будуть розташовані інші комунальні заклади (установи, підприємства)?

Наостанок…

Розглянемо ч. 6 ст. 2 Закону про оренду державного та комунального майна, яку, ще раз нагадаю, після абзацу третього доповнили новим абзацом такого змісту:

«Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про освіту» та Законом України «Про повну загальну середню освіту».

Щодо неї, то у підсумку в мене виникає декілька запитань.

Запитання перше:

— чому Закон про оренду державного та комунального майна не поширюється на правовідносини, що виникають при наданні державним або комунальним закладом культури у користування державного та комунального майна, пов’язаного з наданням платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними закладами культури, що не є орендою (перелік затверджено постановою КМУ від 02.12.2020 № 1183), а на заклади освіти поширюється?

Хоча постановою КМУ від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» також передбачено таку платну послугу, як надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.

Запитання друге:

— що мається на увазі під «майном, що належить закладам загальної середньої освіти», адже, наприклад, якщо заклад вже ліквідовано, а відповідно його припинено, то чи врегульовуються тоді орендні відносини щодо цього майна з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про освіту» та Законом про повну загальну середню освіту?

На мою особисту думку, передаючи територіальним громадам в умовах децентралізації повноважень, які тягнуть за собою значну частину витрат (що мають здійснюватися з місцевих бюджетів), треба надати їм і реальні можливості наповнювати ці бюджети.

Крім того, знову хочеться нагадати про положення статей 59 та 61 Закону про повну загальну середню освіту:

Отримані закладом загальної середньої освіти кошти повинні бути використані відповідно до його установчих документів, зокрема для організації та забезпечення його діяльності, та не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевих бюджетів, крім випадків, передбачених законом.

(Витяг зі ст. 59 Закону про повну загальну середню освіту)

Кошти, отримані від використання майна ліквідованих державних, комунальних закладів загальної середньої освіти або тих, діяльність яких зупинена відповідно до рішень засновника, використовуються виключно на освітні потреби.

(Витяг зі ст. 61 Закону про повну загальну середню освіту)

Риторичне запитання: чому не можна спростити порядок передачі закладів освіти та частин їх приміщень в оренду та надати громадам можливість поповнювати місцевий бюджет?

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі