Загальне про філії та підрозділи
Аналіз законодавчої бази, що регулює вищезазначені правовідносини, почнемо з кодифікованих актів законодавства, що регулюють порядок створення та функціонування юридичних осіб.
Початком діяльності юридичної особи є її державна реєстрація. Відповідно до ст. 89 Цивільного кодексу України1 при реєстрації юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань уносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
1 ЦК.
1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
2. Підстави для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи встановлюються законом. Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав, ніж встановлені законом, не допускається.
3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.
4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
<…>
Поняття філії визначається цим же кодифікованим актом та говорить про таке.
1. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
2. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
3. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
4. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
5. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Поняття філій, структурних підрозділів також визначає Господарський кодекс України2. Про що ж говорить він?
2 ГК.
1. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
2. Суб’єктами господарювання є:
1) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
<…>
4. Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
5. Суб’єкти господарювання — господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
6. Суб’єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
(Витяг зі ст. 55 ГК)
Неодноразово стикаючись із питанням: «Чи буде структурний підрозділ, створений зі статусом юридичної особи?» — вважаю за доцільне звернути увагу, що створення філій, представництв, відокремлених структурних підрозділів юридичних осіб, створених та зареєстрованих на території України відповідно до ЦК зі статусом юридичних осіб неможливе. Тому, коли йдеться про структурний підрозділ комунальних або державних закладів, його правові межі визначаються його видом та типом основного закладу (внутрішній структурний підрозділ: дошкільний підрозділ (у складі початкової школи або гімназії), позашкільний підрозділ, пансіон (у складі ліцеїв, спеціальних закладів загальної середньої освіти та закладів спеціалізованої освіти або відокремлені структурні підрозділи) та повноваженнями, визначеними в установчих документах. Створення суб’єкта зі статусом юридичної особи і є цією юридичною особою з присвоєним ідентифікаційним кодом.
Також за результатами аналізу Цивільного та Господарського кодексів слід урахувати, що перший передбачає відокремлені структурні підрозділи як філії та представництва, а останній дає можливість створювати інші відокремлені структурні підрозділи без створення юридичної особи.
Підтвердження зазначеного можна знайти й у ст. 58 ГК.
1. Суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа — підприємець у порядку, визначеному законом.
2. Відкриття суб’єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.
Відомості про відокремлені підрозділи суб’єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.
Рухаємось далі.
Наділяючи повноваженнями створені відокремлені підрозділи (особливо в частині питань фінансово-господарської діяльності), слід пам’ятати, що Державною податковою службою поняття «відокремлені підрозділи»:
— з метою оподаткування — вживається у значенні, визначеному ЦК;
— для розділу Податкового кодексу України «Податок на доходи фізичних осіб» — вживається у визначенні, наведеному в ГК.
Враховуючи вищезазначене, знову звертаємо увагу на Господарський кодекс України, а саме на п. 8 його статті 19.
8. Усі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Забороняється вимагати від суб’єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Тепер перейдемо до законодавчої бази у сфері освіти.
Філії та підрозділи в освітній системі
Першочергово розглянемо загальний «освітянський» закон, тобто Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту»3.
3 Закон про освіту.
Відповідно до статті 12 вищевказаного нормативного документа початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти).
Про структурні підрозділи йдеться й у п. 4 ст. 22 Закону про освіту, який визначає, що заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.
Відповідь на питання, чому я звертаю увагу саме на профільну середню освіту, підкреслюючи її, ви знайдете далі по тексту. Ще необхідно звернути увагу, що в зазначених нормах законодавства не йдеться саме про філії, а вживається загальний термін «структурний підрозділ».
Крім того, Закон про освіту визначає можливість виконання обов’язку органів місцевого самоврядування щодо забезпечення територіальної доступності освіти через утворені ними філії.
З метою наближення місця навчання дітей до їхнього місця проживання у відповідному населеному пункті може утворюватися філія закладу освіти. Філія закладу освіти — це територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що не має статусу юридичної особи та діє на підставі положення, затвердженого засновником відповідного закладу освіти на основі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Як зазначалось уже вище, інформація про наявність структурних підрозділів, їх вид та «межі» функціонування повинна міститись в установчих документах закладу освіти (Статуті). Законодавче регламентування цього питання містять Закон про освіту та Закон України від 16.01.2020 № 463-IX «Про повну загальну середню освіту»4.
4 Закон про повну загальну середню освіту.
1. Система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.
Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.
(Частина 1 ст. 24 Закону про освіту)
4. У складі закладів загальної середньої освіти можуть функціонувати такі внутрішні структурні підрозділи:
дошкільний підрозділ (у складі початкової школи або гімназії);
позашкільний підрозділ;
пансіон (у складі ліцеїв, спеціальних закладів загальної середньої освіти та закладів спеціалізованої освіти);
інші внутрішні структурні підрозділи.
Заклад загальної середньої освіти може мати у своєму складі філію (філії).
5. Структурний підрозділ діє відповідно до установчих документів закладу загальної середньої освіти та на підставі положення про нього, затвердженого керівником закладу загальної середньої освіти.
6. Заклад загальної середньої освіти може мати статус опорного.
Опорний заклад освіти — це заклад загальної середньої освіти, що має у своєму складі філії та/або здійснює підвезення здобувачів освіти, педагогічних працівників (за потреби) до цього закладу і у зворотному напрямку, а також забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу, безпечне освітнє середовище та спроможний відповідно до вимог цього Закону забезпечувати здобуття на належному рівні початкової, базової та/або профільної середньої освіти на рівні державних стандартів.
Положення про опорний заклад освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.
(Частини 4 — 6 ст. 31 Закону про повну загальну середню освіту)
Так поступово ми підійшли до Закону про повну загальну середню освіту, ст. 8 якого, так само як і «загальний освітянський закон», визначає для органів місцевого самоврядування в тому числі обов’язок та порядок забезпечення територіальної доступності загальної середньої освіти.
1. Територіальну доступність повної загальної середньої освіти забезпечують у межах повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом:
— формування та утримання мережі закладів освіти, у тому числі опорних, їхніх структурних підрозділів (філій);
— функціонування міжшкільних ресурсних центрів;
— закріплення території обслуговування за комунальними закладами освіти (їхніми структурними підрозділами), що забезпечують здобуття початкової та/або базової середньої освіти;
– підвезення учнів та педагогічних працівників до закладу освіти і у зворотному напрямку;
— створення та утримання пансіонів;
— сприяння запровадженню з урахуванням вибору батьків дітей або осіб, які досягли повноліття, різних форм здобуття повної загальної середньої освіти, їх забезпечення та підтримки тощо.
2. Кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).
Право дитини на здобуття початкової та базової середньої освіти у комунальному закладі освіти (його структурному підрозділі), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає дитина, гарантується, що не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства.
Для належного та ефективного визначення і закріплення за закладом освіти території обслуговування місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування ведуть облік дітей дошкільного та шкільного віку, враховують спроможність кожного закладу освіти і демографічну ситуацію на відповідній території та у разі необхідності забезпечують створення додаткових класів. При цьому кількість класів початкової школи має забезпечувати здобуття початкової освіти всіма дітьми, які проживають на території обслуговування відповідного закладу освіти.
3. Територія обслуговування не закріплюється за:
закладами загальної середньої освіти, що забезпечують здобуття виключно профільної середньої освіти;
закладами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що забезпечують здобуття профільної середньої освіти; державними, приватними і корпоративними закладами освіти;
закладами спеціалізованої освіти;
спеціальними закладами загальної середньої освіти.
Територія обслуговування може не закріплюватися за закладами загальної середньої освіти, особливості освітньої діяльності яких визначені міжнародними договорами України.
4. Здобуття повної загальної середньої освіти особою, яка перебуває на стаціонарному лікуванні та/або якій надається реабілітаційна допомога в закладі охорони здоров’я, забезпечують спеціально уповноважена державна установа, заклади загальної середньої освіти, їхні філії, за якими засновниками закріплено заклади охорони здоров’я, або інші заклади освіти, їхні філії, зокрема на території закладу охорони здоров’я (за вибором батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, та за погодженням з адміністрацією закладу освіти), шляхом створення додаткових класів, визначення форми здобуття освіти, затвердження індивідуального навчального плану чи визначення іншого найбільш сприятливого для дитини способу здобуття освіти з використанням приміщень, обладнання, іншої матеріально-технічної бази відповідного закладу охорони здоров’я.
(Частини 1 — 4 с т. 8 Закону про повну загальну середню освіту)
І тут головне не заплутатись в тлумаченні п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону про повну загальну середню освіту. Адже зерно невпевненості достовірного трактування норм зазначеного Закону несе в собі й наказ Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 № 1205 «Про затвердження Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти», в якому зазначено найменування такої посади, як «завідувач філії опорної школи». Отже, одразу виникає щонайменше два питання:
перше: а в неопорному закладі філія може існувати?
друге: яку в такому разі буде мати назву посада?
Останнє питання, вважаю, Міністерству освіти і науки України необхідно таки вирішити.
А от щодо першого, то, на мою думку, філія може бути в будь-якому закладі загальної середньої освіти. Свою позицію поясню далі.
Нагадаю, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону про повну загальну середню освіту:
«Територіальну доступність повної загальної середньої освіти забезпечують у межах повноважень органи державної влади та органи місцевого самоврядування шляхом:
формування та утримання мережі закладів освіти, у тому числі опорних, їхніх структурних підрозділів (філій);»
Дехто трактує зазначену норму так, що нібито філії є структурними підрозділами лише опорних закладів освіти, підкріплюючи свої твердження визначенням опорного закладу.
Знову ж таки нагадаю:
Опорний заклад освіти — це заклад загальної середньої освіти, що має у своєму складі філії та/або здійснює підвезення здобувачів освіти, педагогічних працівників (за потреби) до цього закладу і у зворотному напрямку, а також забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу, безпечне освітнє середовище та спроможний відповідно до вимог цього Закону забезпечувати здобуття на належному рівні початкової, базової та/або профільної середньої освіти на рівні державних стандартів.
Однак якщо уважно прочитати ч. 4 ст. 31 Закону про повну загальну середню освіту і порівняти її з ч. 6 цієї ж статті, то ми побачимо, що перша має диспозитивний характер, а друга — імперативний, тобто для опорної школи наявність у її складі філії є обов’язковим, а інший навчальний заклад загальної середньої освіти може мати у своєму складі філію (філії).
Ще один важливий момент
Варто звернути увагу на Типове положення про філію закладу освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2017 № 1568.
Філія забезпечує здобуття початкової та/або базової середньої освіти.
Тобто якщо структурний підрозділ відповідно до Вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки5, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2012 № 368/5, у назві містить слово філія, то такий структурний підрозділ буде мати можливість у разі наявності відповідної ліцензії в основного закладу надавати освітні послуги за початковим та або базовим рівнем освіти.
5 Вимоги.
Тож з філіями все зрозуміло, а от з іншими структурними підрозділами закладу освіти ще слід розібратись.
Відповідно до зазначених Вимог найменування відокремленого підрозділу має містити слова «відокремлений підрозділ» («філія», «представництво») та вказувати на належність до юридичної особи, яка створила зазначений відокремлений підрозділ.
Тож, з урахуванням ст. 12 Закону про освіту, відповідно до якої початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти), можуть виникнути такі питання:
— чи можуть ліцеї мати відокремлені структурні підрозділи у «статусі» ліцеїв?
— чи все ж таки ліцей може бути лише як структурний підрозділ закладу професійно-технічної або вищої освіти?
На мою особисту думку, ліцей не може мати структурного підрозділу рівня ліцей, бо все ж таки йдеться про таку собі внутрішню структуру, яка передбачає, що «внутрішній» структурний підрозділ, зазвичай існує поряд з основною юридичною особою (по-перше), а по-друге — внутрішні структурні підрозділі — це, великою мірою, складові освіти різних рівнів (дошкільна, початкова, базова тощо), де кожен структурний підрозділ забезпечує освіту певного рівня. Крім того, Закон про освіту визначає відокремлений структурний підрозділ закладу освіти саме як філію, а філія, як нам відомо, надає освітні послуги лише на одному або двох рівнях освіти (початковий та/або базовий).
Водночас маємо розуміти, що такі питання можна врегулювати лише, давши нормативне визначення поняттям «внутрішній структурний підрозділ», «територіальна відокремленість» тощо. Адже поняття «територіально відокремлений підрозділ» може кожен визначати на свій розсуд.
До прикладу, структурний підрозділ, створений у межах одного населеного пункту за різними з основною юридичною особою адресами, є територіально відокремленим? Чи територіально відокремлений підрозділ — це той, що розміщений в іншому населеному пункті? «Внутрішній» структурний підрозділ може знаходитись в одному населеному пункті, але за іншою адресою, ніж основна юридична особа?
Складається враження, що вирішення цього питання законодавець відніс до компетенції засновників закладів освіти.
