ЗАПИТАННЯ
При отриманні спадщини особою було виявлено картину польського митця XIX сторіччя. У художньому музеї отримано інформацію, що вказана картина є цінною. Так, наразі є необхідність у реєстрації даної картини з метою отримання особою права власності на такий об’єкт.
З огляду на викладене прошу надати інформацію щодо:
1) наявності або відсутності можливості реєстрації картини як цінного майна;
2) установи, у якій має бути проведена така реєстрація;
3) документів, які необхідно надати для такої реєстрації;
4) строків, у які відбувається така реєстрація.
ВІДПОВІДЬ
Відповідь на вказане запитання була надана Міністерством юстиції України (лист від 04.12.2021 № 119259/ПІ-Ш-5480/8.3.2), з якою також можна ознайомитися за посиланням: dostup.pravda.com.ua/request/shchodo_rieiestratsiyi_tsinnosti#incoming-347915
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі — Кодекс) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Кодексу).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 Кодексу).
Згідно зі ст. 1223 Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261 — 1265 Кодексу.
Згідно з ч. 1 і 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 Кодексу спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, установленого ст. 1270 Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті особи (ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 та ч. 1 ст. 1297 Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Частиною 1 ст. 1298 Кодексу встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» (далі – Закон) нотаріуси видають свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 42 Закону встановлено, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подання всіх необхідних документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, на ім’я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, наявність заповіту, осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині, та склад спадкового майна. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти (ст. 68, 69 Закону, п.п. 4.14 п. 4 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (далі – Порядок)).
Слід звернути увагу, що у разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою (п.п. 3.29 п. 3 гл. 10 розд. ІІ Порядку).
У свою чергу, стосовно поняття «цінне майно» слід відзначити, що Кодекс не містить критеріїв визначення «цінності майна».
Водночас, наприклад, абзац перший п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» встановлює обов’язок декларування цінного рухомого майна, тобто майна, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні чи користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Крім того, зазначаємо, що Кодекс не містить положень щодо реєстрації речових прав на рухомі речі, у тому числі цінне майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У свою чергу, слід зауважити, що відповідно до ст. 328 Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Важливі юридичні застереження!
1. Листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер. Їх реальне значення не перевищує авторитету аргументів та суджень, покладених в основу відповідної правової позиції.
2. Роз’яснення законодавства, яке міститься у цьому листі, не є юридичною консультацією щодо конкретної ситуації, не враховує особливостей відповідних фактичних обставин та ґрунтується на презумпції достовірності наданої заявником інформації.
3. З метою отримання повного та вичерпного юридичного аналізу конкретної справи рекомендується розглянути доцільність звернення до адвоката. Для соціально вразливих категорій громадян держава забезпечує безоплатну вторинну правову допомогу (охоплює захист, представництво інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складення документів процесуального характеру) – детальніше на сайті www.legalaid.gov.ua
4. Правова допомога часто потрібна не лише для отримання правильних відповідей на запитання юридичного характеру. Нерідко без неї неможливо коректно сформулювати саме запитання. Слід пам’ятати, що правильні відповіді на абстрактні запитання, які сформульовані неправильно (зокрема, якщо вони насправді не стосуються конкретної справи), можуть призводити до хибних висновків, невдалої стратегії ведення справи та негативних наслідків.
