Теми статей
Обрати теми

Призупинення діяльності закладу освіти: чи порушено права позивача

Брусенцова Яна, директор Департаменту видань для публічно-правової сфери, головний редактор видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», юрист
Тема оптимізації мережі закладів освіти ще, думаю, довго не буде давати спокою органам місцевого самоврядування. Здебільшого це пов’язано з неоднозначністю, а подекуди і складністю в частині застосування положень законодавства у сфері освіти. Непоодинокими є випадки, коли рішення місцевих рад, які стосуються припинення закладів освіти, а подекуди і призупинення їх діяльності, оскаржуюються невдоволеними членами територіальної громади. Судова практика в цій частині також не є однозначною. Скажемо більше, частіше суди стають на бік позивачів, але трапляється й інше. Нижче наведемо приклад однієї такої справи. Візьміть її собі до уваги та в разі потреби скористайтеся тими нормами, якими оперував суд, ухвалюючи своє рішення.

Ітиметься про справу № 620/10350/21 (рішення ухвалено 08.11.2021), яка розглядалася Чернігівським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради, третя особа, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, — Відділ освіти Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, про визнання протиправним та скасування рішення.

Про предмет спору

Отже, позивач звернувся до суду з позовом до Варвинської селищної ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.07.2021 «Про призупинення діяльності Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області».

В обґрунтування своїх вимог позивачем було зазначено, що рішення відповідача про призупинення діяльності закладу освіти є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує право дітей на освіту за місцем проживання.

Відповідачем у межах установленого судом строку було подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, відповідач зазначив, що оскаржуване рішення було зумовлене низкою обставин, а саме:

— зверненням Відділу освіти Варвинської селищної ради;

— зменшенням кількості здобувачів освіти;

— економним та раціональним використанням бюджетних коштів.

Дане рішення було прийнято більшістю голосів від загального складу ради, прийняттю якого передував і розгляд результатів проведених 07.07.2021 у селі Брагинці громадських слухань. Також відповідач вказав, що процедура прийняття рішення жодним чином не порушена. Щодо повноважень ради, то власне п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві ради наділені повноваженнями приймати такі рішення.

Коментар редакції

Варто нагадати, що відповідно до п. 26 ст. 30 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, такі питання:

«прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради...»

Третя особа подала свої пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_1 як позивача.

Обставини справи

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтувався позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до протоколу громадських слухань від 01.07.2021 стосовно обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проєкту рішення проголосували: проти — 35 осіб.

29.07.2021 Варвинською селищною радою на 14-й сесії восьмого скликання прийнято рішення № 355 «Про призупинення діяльності Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області», яким призупинено діяльність Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Не погодившись із таким рішенням, позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Про обов’язковість умов надання правового захисту судом

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України1 кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

1 КАСУ.

Водночас за приписами ст. 2 КАСУ звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.

Гарантоване ст. 55 Конституції України, конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об’єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з самого факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Отже, обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Із наведеного слідує, що позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб’єкта владних повноважень.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен:

— пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу;

— установити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (установити факт порушення);

— визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, установлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, обов’язковою передумовою розгляду позовної заяви по суті є визначення судом фактичної обґрунтованості тверджень позивача про наявність в останнього порушених відповідачем прав, свобод або законних інтересів.

В адміністративному позові позивачка вказувала, що її діти повинні йти до 1-го та 2-го класів Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, натомість через протиправне рішення відповідача порушується законне право її дітей на освіту за місцем проживання, проте доказів порушення прав її дітей на освіту до позову позивачкою не додано.

Суд зауважив, що доводи позивачки про порушення прав, викладені в позові, є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на її конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, а вказує лише на порушення, допущені відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, позивачкою не наведено обґрунтувань і не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка безпосередньо зазнала втручання у свої права внаслідок прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, та спричинення внаслідок цього суттєвого негативного впливу саме на права або інтереси її дітей у сфері освіти та завдання їй реальної шкоди, що свідчить про відсутність предмета захисту у суді та фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Водночас установлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд враховував, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 (адміністративне провадження № К/9901/38991/18) звернув увагу, що з’ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Інші деталі судововї справи

Крім того, суд зауважив, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України від 16.01.2020 № 463-IX «Про повну загальну середню освіту»2 рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає засновник (засновники).

2 Закон про повну загальну середню освіту.

Мережа закладів загальної середньої освіти формується відповідно до законодавства з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та /або суспільства.

Рішення про утворення комунальних початкових шкіл, гімназій як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають міські, сільські, селищні ради.

Під час утворення закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний враховувати вимоги ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону про повну загальну середню освіту у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов’язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.

Реорганізація, зміна типу, ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проєкту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»3 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

3 Закон № 280.

Частиною 4 ст. 10 Закону № 280 визначено, що порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно зі ст. 13 Закону № 280 територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

01.07.2021 проведено громадські обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проєкту рішення.

Відповідно до Протоколу громадських слухань під час обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проєкту рішення наголошено на:

— зменшенні учнівського контингенту;

— високій вартості утримання одного учня, високій вартості утримання будівель і споруд, забезпеченні їх технічного, протипожежного, санітарно-гігієнічного стану згідно з вимогами законодавства;

— наявності школи, яка поряд для підвозу учнів на навчання, — Озерянський заклад загальної середньої освіти І — ІІІ ступенів, відстань — 7 км;

— питанні придбання нового автобуса.

Абзацом 2 п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону № 280 визначено, що реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

За змістом ч. 1 і 2 ст. 59 Закону № 280 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною 5 ст. 59 Закону № 280 регламентовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк уведення цих актів у дію.

Як вбачається із Протоколу від 29.07.2021 № 12 засідання 14-ї сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради, загальний (кількісний) склад ради — 26 депутатів, відповідно до списку зареєстровано 22 депутати. За прийняття рішення «Про призупинення діяльності Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області» проголосувало 15 осіб, у тому числі і міський голова, а отже, воно прийняте з дотриманням Закону № 280.

Посилання позивачки щодо непроведення громадських слухань з винесенням питання про призупинення навчального закладу спростовуються Протоколом громадського обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проєкту рішення, оскільки громадські обговорення проєкту рішення відбулись, а отже, й відповідачем забезпечено право жителів громади на висловлення думки та зауважень із цього приводу.

Згідно зі ст. 28 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.89 і підписаної Українською РСР 21.02.90, ратифікованої постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27.02.91 № 789-XII «Про ратифікацію Конвенції про права дитини», держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безплатну й обов’язкову початкову освіту;

b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;

d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.

Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв’язку особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Відповідно до ст. 2 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.97 № 475/97-ВР; Конвенція набула чинності для України 11.09.97) нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань.

За приписами ст. 4 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту»4 держава забезпечує, зокрема, безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної); розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти відповідно до законодавства.

4 Закон про освіту.

Право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти — за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти. Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 6 Закону про освіту в Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.

Позивачка обґрунтовує позов тим, що оскаржуване рішення напряму впливає на конституційне право її дітей на освіту, зокрема в розрізі принципу доступності освіти.

Слід зазначити, що Конституційний суд України у справі про офіційне тлумачення положень ч. 3 ст. 53 Конституції України (справа про доступність і безоплатність освіти, рішення № 5-рп/2004 від 04.03.2004) роз’яснив, що слід розуміти під цими поняттям.

При тлумаченні терміна «доступність» стосовно освіти в державних і комунальних навчальних закладах слід виходити із граматичного визначення слова «доступність» як «доступ для всіх отримати, користуватись, придбати щось», «відповідність силам, здібностям, можливостям кого-небудь».

Системний аналіз положень Конституції України, в яких вживається термін «доступність», дає підстави для висновку, що поняття «доступність освіти» у ч. 3 ст. 53 Конституції України означає створення державою можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно зазначити, що доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої освіти, якому кореспондує обов’язок держави забезпечити реалізацію цього права. Доступність вищої освіти в державних і комунальних

навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання.

Таким чином, виходячи із змісту поняття «доступність», яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, Конституційний суд України вважає, що доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.

Відтак сам факт ускладнення доступу дітей до навчальних закладів в силу віддаленості не може вказувати на порушення права дитини на освіту, зокрема її доступності.

Факту відмови відповідачем у праві на освіту дітям позивачки судом не встановлено.

Більше того, наказом директора Озерянського закладу загальної середньої освіти І — ІІІ ступенів Варвинської селищної ради від 30.08.2021 «Про зарахування учнів до школи на підставі поданих заяв» дитину позивача зараховано до списку учнів школи на підставі заяви позивачки від 30.08.2021, яка прибула на навчання з Брагинцівського ЗЗСО І ступеня.

Отже, право на освіту дітей позивачки реалізовано в іншому закладі освіти на території Варвинської територіальної громади.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі