Як формуються тарифи на житлово-комунальні послуги?
Згідно із ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).
Відповідно до вимог законодавства виконавці комунальних послуг (зокрема, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами) здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на надання комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
На сьогодні повноваження щодо встановлення тарифів розподілено між Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП), і органами місцевого самоврядування.
Відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» НКРЕКП установлює тарифи на комунальні послуги тим суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких вона здійснює (наразі — це 27 суб’єктів господарювання у сфері теплопостачання та 53 суб’єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення).
Для решти суб’єктів господарювання, які не підпадають під регулювання НКРЕКП, тарифи на комунальні послуги встановлюються органами місцевого самоврядування.
Тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами встановлюються виключно органами місцевого самоврядування.
За вимогами чинного законодавства України уповноважені органи зобов’язані встановлювати тарифи на комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат.
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).
Для суб’єктів господарювання, діяльність яких регулюється на місцевому рівні, механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення визначено Порядками формування таких тарифів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 291, що діє з 01.05.2019) та постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами».
У свою чергу, механізм формування тарифів на вказані комунальні послуги для підприємств — ліцензіатів НКРЕКП визначено Порядками формування тарифів, затвердженими постановами НКРЕКП.
Слід зазначити, що тарифи на комунальні послуги розраховуються та встановлюються уповноваженими органами окремо для кожного підприємства (виконавця комунальної послуги).
При цьому тарифи на комунальні послуги можуть відрізнятися в розрізі виконавців комунальних послуг та, відповідно, у розрізі регіонів України. Поясненням цьому є низка об’єктивних причин.
По-перше, формування тарифів на комунальні послуги значною мірою залежить від місцевих особливостей виробництва та надання цих послуг споживачам.
Так, специфіка господарської діяльності підприємств, що забезпечують комунальними послугами споживачів різних регіонів країни, залежить від різних чинників, які так чи інакше впливають на фінансові результати діяльності цих підприємств та рівень тарифів. Зокрема, до таких чинників відносяться: технологічні особливості виробництва послуг у різних місцевостях (види палива, джерела водопостачання, протяжність мереж тощо), технічний стан мереж та обладнання (зношеність основних засобів), обсяги надання та місцеві особливості споживання послуг).
По-друге, тарифи на комунальні послуги переглядаються (встановлюються) уповноваженими органами у різні періоди часу.
По-третє, тарифи на комунальні послуги встановлюються уповноваженими органами (органами місцевого самоврядування) з різним рівнем відшкодування собівартості, що залежить передусім від можливостей територіальних громад покривати частину витрат від виробництва (надання) послуг з відповідного місцевого бюджету, як це передбачено Законом України «Про ціни і ціноутворення».
Водночас повідомляємо, що державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін в Україні здійснюється Держпродспоживслужбою.
Що стосується цін на послугу з управління багатоквартирним будинком, то зазначаємо, що такі ціни не підлягають регулюванню. Відтак порядок формування ціни на цю послугу Кабінетом Міністрів України не затверджується, органи місцевого самоврядування не встановлюють ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком.
За вимогами законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про житлово-комунальні послуги» ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком визначається:
— за рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем (коли співвласники самостійно приймають рішення про форму управління та функції з управління багатоквартирним будинком передають управителю);
— за результатами конкурсу з призначення управителя, проведеного органом місцевого самоврядування, — на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Отже, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається договором про надання цієї послуги, укладеним з управителем багатоквартирного будинку.
Як встановлюється тариф на комунальні послуги?
Виконавці відповідних комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
...
Так, згідно із ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги).
Таким чином, рішення про встановлення тарифів на комунальні послуги може прийматися лише уповноваженими органами.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації)).
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку (ст. 15 цього Закону).
Зазначаємо, що процес формування тарифів на комунальні послуги залежить від особливостей виробництва та надання цих послуг. Специфіка господарської діяльності підприємств, що забезпечують комунальними послугами споживачів, залежить від різних чинників, які так чи інакше впливають на фінансові результати діяльності цих підприємств та рівень тарифів. Зокрема, до таких чинників відносяться: технологічні особливості виробництва послуг (джерела водопостачання, якість води, протяжність мереж тощо), технічний стан мереж та обладнання (зношеність основних засобів), обсяги надання та місцеві особливості споживання послуг.
Формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення здійснюється підприємствами, діяльність яких регулюється на місцевому рівні, згідно з вимогами Порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги».
У свою чергу, підприємства — ліцензіати НКРЕКП формують тарифи згідно з Порядками формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, на послугу з постачання теплової енергії, на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженими відповідними постановами НКРЕКП.
Встановленню тарифів на комунальні послуги має передувати процедура інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів (вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Застосування тарифів здійснюється згідно з умовами договору, укладеного між споживачем комунальних послуг та виконавцем.
Як відбувається списання заборгованості населення за спожиті житлово-комунальні послуги?
На сьогодні чинним законодавством України не передбачено списання боргів населення за спожиті житлово-комунальні послуги. Проте відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, наразі регулює Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон).
Згідно зі ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Серед істотних умов договору між виконавцями та споживачами житлово-комунальних послуг є порядок оплати послуги та відповідальність сторін за порушення договору.
Статтею 7 Закону передбачено, що споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Також ст. 9 Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання, установлених ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов’язань.
Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У разі невиконання умов договору, зокрема в частині оплати житлово-комунальних послуг, підприємство може звернутися до суду з відповідним позовом.
Питання щодо стягнення заборгованості вирішується в судовому порядку.
Як формується ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком?
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі — Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону послуга з управління багатоквартирним будинком — це результат господарської діяльності суб’єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Управитель багатоквартирного будинку — це фізична особа — підприємець або юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком:
— визначається за рішенням зборів співвласників і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем (коли співвласники самостійно приймають рішення про форму управління та функції з управління багатоквартирним будинком передають управителю);
— визначається за результатами конкурсу з призначення управителя — на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.
Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:
— витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;
— винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід’ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов’язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Обов’язковий перелік затверджено наказом Мінрегіону від 27.07.2018 № 190 «Про затвердження обов’язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».
При цьому, враховуючи умови перехідного періоду (переходу від послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка діяла до введення в дію Закону, до послуги з управління багатоквартирним будинком), п. 31 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Як надаються пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в умовах карантину?
Програма житлових субсидій є головним механізмом забезпечення соціального захисту малозабезпечених верств населення при оплаті житлово-комунальних послуг.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг визначаються положенням «Про порядок призначення житлових субсидій», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (ср. ).
Пільги на оплату житлово-комунальних послуг призначаються органами соціального захисту населення відповідно до вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів Україною від 17.04.2019 № 373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі».
За вимогами цих постанов Уряду в Україні працює два механізми надання пільг і житлових субсидій, які передбачають як перерахування коштів у безготівковій формі на рахунок для виплати житлових субсидій в АТ «Ощадбанк», так і виплату готівкових коштів безпосередньо одержувачам пільг і субсидій.
Соціальні нормативи, в межах яких надаються пільги і субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, установлено постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування».
Слід зазначити, що Законом України від 17 березня 2020 року № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі — Закон) передбачено посилення соціального захисту населення при оплаті житлово-комунальних послуг через Програму житлових субсидій, яка на сьогодні є головним механізмом забезпечення соціального захисту.
На виконання вимог Закону Кабінетом Міністрів України 25.03.2020 прийнято постанову № 247 «Про особливості надання житлових субсидій», якою передбачено спрощення порядку надання житлової субсидії та запроваджено додаткову компенсацію громадянам витрат на оплату комунальних послуг.
Згідно з цим нормативно-правовим актом Уряд постановив:
– заборонити на період карантину припинення надання житлових субсидій у випадках, передбачених положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848, крім обставин, що унеможливлюють надання житлової субсидії, зокрема у разі переїзду домогосподарства в інше житлове приміщення (будинок) або у разі смерті одинокої особи;
— забезпечити призначення житлової субсидії на наступний період усім домогосподарствам, які отримували житлову субсидію в опалювальному періоді 2019 — 2020 років, без заяв громадян про призначення житлових субсидій;
— призначити житлову субсидію громадянам, які були звільнені з роботи в період карантину відповідно до п. 1 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України і зареєструвалися в службі зайнятості як безробітні;
— на період карантину проводити розрахунок житлових субсидій з урахуванням збільшених на 50 відсотків соціальних нормативів, у межах яких надається субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, що встановлені пп. 2 — 6 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409.
