Пам’ятаємо, що для отримання плати за землю остання має бути сформована як об’єкт цивільних прав. Користування землею є платним. Повноваження із визначення суми земельного податку належать Державній фіскальній службі України в особі її територіальних органів.
Спір у справі, що розглядається, стосувався такого питання: чи може фіскальна служба надсилати податкове повідомлення-рішення, яким визначити суму податкового зобов’язання особі у разі, якщо вона не оформила право власності чи користування на землю, але при цьому є власником споруд, що розташовані на ній? Забігаючи наперед, одразу відповімо: ВС вважає, що так. Чим це обґрунтовано?
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 125 Земельного кодексу України1 встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
1 ЗК.
Згідно зі ст. 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковий кодекс України2 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Зокрема, п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК встановлено, що плата за землю є обов’язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. А згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до ст. 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Згідно з п. 271.2 ст. 271 ПК рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюються відповідним ОМС до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК).
2 ПК.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.
Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю із дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Пунктом 287.6 ст. 287 ПК, яка діє з 01.01.2015, встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах із дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
ВС вважає за необхідне зазначити, що обов’язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів із дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Питання переходу права власності на земельну ділянку в разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 ЗК та ст. 377 ЦКУ, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування). З моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Нормою п. 287.6 ст. 287 ПК законодавець пов’язував обов’язок сплати податку за земельні ділянки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача як власника придбаної нерухомості на підставі договору купівлі-продажу будівель і споруд від 24.05.2013 виник обов’язок щодо сплати земельного податку з моменту реєстрації прав на це нерухоме майно, незважаючи на відсутність оформлення земельної ділянки.
Висновок ВС у справі № 804/5486/16, постанова від 23.10.2020
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670 та від 11.12.2018 у справі № 804/5486/16 (ср. ).
Тож можна ще раз констатувати, що ОМС діють правильно, коли звертаються до ДФС з вимогою виставити податкове повідомлення-рішення про нарахування суми податку за землю відносно власників будівель, що розташовані на земельних ділянках, які перебувають на території відповідного ОМС, навіть якщо право на землю не оформлене належним чином.
