Міністерство юстиції розглянуло листа виконавчого комітету <…> міської ради <…> щодо державної реєстрації права власності на земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, за територіальною громадою та в межах компетенції повідомляє.
Пунктом 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Відтак, землі, що віднесені до комунальної власності відповідно до пункту 21 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, належать територіальним громадам із дня набрання цим пунктом чинності, тобто з 1 січня 2019 року. З цього часу на них розповсюджуються вимоги статей 791, 118, 123 Земельного кодексу України щодо порядку формування та передачі у власність і користування земельних ділянок із земель комунальної власності.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі — Закон про реєстрацію) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункт 14 частини першої статті 27).
У той же час частиною четвертою статті 18 Закону про реєстрацію встановлено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.
Таким чином, державна реєстрація права власності територіальної громади на земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, здійснюватиметься на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» та за умови формування відповідних земельних ділянок відповідно до законодавства.
Слід зазначити, що наразі відсутній обов’язок розроблення документації із землеустрою для набуття територіальною громадою права власності на земельні ділянки колективної власності, які вже сформовані як об’єкти цивільних прав. У той же час для земельних ділянок, які на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» не сформовані як об’єкти цивільних прав або відомості про які не внесено до Державного земельного кадастру, необхідним є розроблення документації із землеустрою, за якою відповідно до статті 791 Земельного кодексу України здійснюється формування земельних ділянок, із наступною державною реєстрацією вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
З урахуванням частини другої статті 791 Земельного кодексу України формування вказаних земельних ділянок є можливим:
у порядку відведення земельних ділянок із земель комунальної власності за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок;
шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;
шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.
Визначення виду документації із землеустрою, на підставі якої здійснюється формування вказаних земельних ділянок, здійснюється за вибором її замовника.
Таким чином, для здійснення державної реєстрації права власності територіальної громади на такі земельні ділянки, які на час набрання чинності вказаним Законом не сформовані як об’єкти цивільних прав або відомості про які не внесено до Державного земельного кадастру, необхідним є розроблення документації із землеустрою, за якою відповідно до статті 791 Земельного кодексу України здійснюється формування земельних ділянок, з наступною державною реєстрацією вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Щодо застосування до зазначених відносин статті 28 Закону про реєстрацію, то слід зазначити, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності відповідно до зазначеної статті проводиться з обов’язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Тобто стаття 28 Закону про реєстрацію направлена на реалізацію положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», а не Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».
Водночас зазначаємо, що листи Міністерства юстиції України не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер.
Перший заступник Міністра Є. Горовець
