<…> Щодо закупівель, вартість яких не перевищує 50 тисяч гривень
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, вартість яких не перевищує 50 тисяч гривень, замовник повинен дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель та може використовувати електронну систему закупівель, у тому числі електронні каталоги для закупівлі товарів. У разі здійснення таких закупівель без використання електронної системи закупівель замовник обов’язково оприлюднює в електронній системі закупівель відповідно до ст. 10 Закону звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону договір про закупівлю — господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Отже, договір, який передбачає оприлюднення звіту про договір про закупівлю, не є договором про закупівлю у розумінні Закону.
Щодо закупівель, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 Закону
Відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону спрощена закупівля — придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 Закону. Разом із тим зазначаємо, що вимоги ст. 17 Закону не застосовуються під час проведення спрощеної закупівлі. Поряд з цим ч. 7 ст. 3 Закону визначено перелік випадків, у разі яких придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 3 Закону, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, зокрема якщо роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб’єктом господарювання за наявності випадку відсутності конкуренції з технічних причин. У разі здійснення закупівлі у випадках, передбачених ч. 7 ст. 3 Закону, замовник обов’язково оприлюднює в електронній системі закупівель відповідно до ст. 10 Закону звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель. При цьому замовник самостійно визначає, якими документами підтвердити рішення щодо придбання товарів, робіт та послуг без застосування порядку проведення спрощених закупівель у випадках, передбачених ч. 7 ст. 3 Закону.
Щодо закупівель, вартість яких дорівнює або перевищує межі, що встановлені у пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 3 Закону
Замовник здійснює закупівлю шляхом застосування однієї із процедур, передбачених ст. 13 Закону. Під час проведення відкритих торгів замовнику необхідно враховувати вимоги п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону, яким передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі, якщо тендерна пропозиція подана учасником конкурентної процедури закупівлі або участь у переговорній процедурі бере учасник, який є пов’язаною особою з уповноваженою особою (особами) та/або з керівником замовника. Поряд з цим відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону як виняток та відповідно до умов, визначених у ч. 2 ст. 40 Закону, замовники можуть застосовувати переговорну процедуру закупівлі. Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі якщо роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб’єктом господарювання у разі відсутності конкуренції з технічних причин. Отже, якщо роботи, товари чи послуги через будь-які обґрунтовані та підтверджені технічні причини, в тому числі встановлені законодавством, можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб’єктом господарювання за відсутності при цьому альтернативи, в такому разі замовник може здійснити закупівлю шляхом проведення переговорної процедури закупівлі на підставі абз. 4 п. 2 ч. 2 ст. 40 Закону. Водночас згідно з ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України. Визначення понять «головні розпорядники бюджетних коштів», «розпорядник бюджетних коштів» та «одержувач бюджетних коштів» наведені у пп. 18, 47 та 38 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України. Частиною п’ятою ст. 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань. Одночасно зазначаємо, що листи Мінекономіки не встановлюють норм права, носять виключно рекомендаційний та інформативний характер.
Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України І. Петрашко
