1 ЦНАП.
Базове про структуру ОМС
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»2 до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання. Тобто ОМС наділені автономністю у виборі власної організаційної структури та штатного розпису. Самостійність кадрової політики в межах територіальної громади закріплюється і в абз. 15 ст. 4 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»3.
2 Закон про місцеве самоврядування.
3 Закон про службу.
Структура та штатний розпис в ОМС є віддзеркаленням його власних і делегованих повноважень, що закріплені на законодавчому рівні. Так, відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону про місцеве самоврядування сільська, селищна, міська рада має право створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів відповідної ради. Наприклад, відповідно до пп. 4 п. «б» ст. 27 Закону про місцеве самоврядування до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить організаційне забезпечення надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через ЦНАП.
Для розуміння суті виконавчих органів та, як наслідок, логіки побудови їх структури слід звернутися до Конституції України4 та Закону про місцеве самоврядування, з яких випливає, що:
4 Конституція.
ОМС — це, зокрема, сільські, селищні, міські ради (місцеві ради) та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ч. 3 ст. 140 Конституції);
місцеві ради є представницькими органами (абз. 6 ст. 1 Закону про місцеве самоврядування), а їх виконавчі комітети є виконавчими органами (ч. 1 ст. 11 Закону про місцеве самоврядування). Крім виконавчих комітетів, ради можуть створювати інші виконавчі органи — відділи, управління тощо. Єдиний виняток, коли ради вправі не створювати виконавчі органи, — якщо кількість жителів громади не перевищує 500 осіб (ч. 3 ст. 11 Закону про місцеве самоврядування);
місцеві ради та їх виконавчі комітети є колегіальними органами, що складаються відповідно з депутатів ради та членів виконавчого комітету, які приймають рішення в межах визначених законами повноважень;
ОМС є юридичними особами (ч. 1 ст. 16 Закону про місцеве самоврядування).
Отже, з викладеного можна підсумувати, що місцеві ради, їхні виконавчі комітети та всі інші виконавчі органи є ОМС і є юридичними особами. Підтвердженням сказаного є законодавче закріплення процедурних питань щодо державної реєстрації місцевих рад та їх виконавчих комітетів і інших виконавчих органів як юридичних осіб (абзаци 2 — 4 ч. 2 ст. 17 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»).
Така юридична конструкція щодо віднесення виконавчих органів місцевих рад до юридичних осіб є логічною та виправданою з огляду на ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, яка вказує на цивільну правоздатність та дієздатність юридичних осіб. Виконавчі органи як юридичні особи можуть діяти від власного імені, що підтверджує їхню самостійність та можливість реалізовувати закріплені законом повноваження. Адже гл. 2 Закону про місцеве самоврядування наділяє повноваженнями у різних сферах саме виконавчі органи місцевих рад. Тобто саме виконавчі органи (юридичні особи) мають владні повноваження, здійснюючи їх шляхом прийняття нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, які є обов’язковими до виконання. Натомість інші структурні утворення в межах місцевої ради не мають можливості реалізовувати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів місцевих рад.
«Подвійний» статус місцевих рад та виконкомів
Тут слід відмітити неоднозначну ситуацію з «подвійним» статусом таких ОМС, як місцеві ради та їх виконавчі комітети. З одного боку, вони є колегіальні та складаються відповідно з:
депутатів, які не працюють на постійній основі (не є найманими працівниками в розумінні трудового законодавства);
членів виконкому — тих, які працюють на постійній основі (є найманими працівниками), та тих, які не працюють на постійній основі.
З іншого — місцеві ради та їх виконавчі комітети є юридичними особами як ОМС згідно із законом.
При цьому виконавчий комітет ради може розглядати і вирішувати будь-які питання, віднесені Законом про місцеве самоврядування до відання виконавчих органів ради (частини 1 та 3 ст. 52 Закону про місцеве самоврядування). Тобто він є виконавчим органом загальної компетенції. Інші виконавчі органи ради є галузевими/функціональними, тобто здійснюють надані їм радою повноваження у певній галузі, сфері, як-от: освіта, культура, житлово-комунальне господарство тощо.
Апарат ради та її виконавчих органів
Також місцеві ради можуть затверджувати апарат ради та її виконавчих органів (п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону про місцеве самоврядування). Законодавство не передбачає обов’язкової наявності статусу юридичної особи для апарату. Наразі в законодавстві нема жодної конкретизації поняття апарату місцевої ради та її виконавчих органів (про виконавчий апарат районної та обласної ради тут не йдеться), крім згадки про посадові оклади керівних працівників і спеціалістів апарату (додаток 50 до постанови КМУ від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»).
Враховуючи, що реалізація повноважень ОМС законом покладається на виконавчі органи місцевої ради, логічно, що апарат виконує керівні та «обслуговуючі» функції (до прикладу, бухгалтерія, канцелярія, юридичне забезпечення тощо). На практиці до апарату включаються сільський, селищний, міський голова, його заступники, старости, працівники управлінь, відділів та інших утворень, що не є виконавчими органами.
Структурні підрозділи апарату ради та її виконавчих органів
З іншого боку, Закон про службу містить згадку про структурні підрозділи саме виконавчих органів (ст. 14). Структурні підрозділи можуть бути наявні й у складі апарату міської ради та її виконавчих органів (постанова КМУ від 09.03.2006 № 268). Тобто йдеться вже про внутрішню структуру виконавчих органів та апарату, які можуть складатися із секторів, відділів, управлінь тощо. Причому структурні підрозділи теоретично теж можуть бути юридичними особами, але вони не є виконавчими органами.
Таким чином, законодавець оперує однаковими назвами різних утворень у структурі ОМС. Окрім виконавчих органів місцевих рад, які можуть бути створені в таких формах, як виконавчий комітет, відділи, управління тощо, у структурі ОМС існують структурні підрозділи у вигляді відділів, управлінь тощо. Саме ця ситуація підсилює плутанину у розумінні суті виконавчих органів та апарату ради.
Отже, у громадах відповідно до закону формуються такі утворення:
сільські, селищні, міські ради як юридичні особи — ОМС, які наділяються законами повноваженнями;
виконавчі органи місцевої ради як юридичні особи — ОМС у формі відділів, управлінь, виконавчих комітетів тощо, які наділяються законами повноваженнями; апарат місцевої ради, щодо якого відсутня вказівка про створення його у статусі юридичної особи (апарат не є ОМС відповідно до Конституції та, відповідно, не наділяється його повноваженнями);
структурні підрозділи виконавчих органів – утворення у формі відділів, управлінь тощо, які існують виключно у складі виконавчих органів (так звана внутрішня структура виконавчих органів) та не мають самостійності щодо реалізації повноважень, тобто вони забезпечують реалізацію повноважень, якими наділений виконавчий орган;
структурні підрозділи апарату ради — утворення у формі відділів, управлінь тощо, які існують виключно у складі апарату ради (так звана внутрішня структура апарату). Вони забезпечують виконання завдань, що покладаються на апарат ради та її виконавчих органів.
ОМС — виконавчий орган — юридична особа
Із зазначеного випливає, що для ідентифікації відповідного утворення місцевої ради як виконавчого органу мають бути наявні дві ознаки:
статус юридичної особи;
наявність повноважень, визначених законом і закріплених у положенні про виконавчий орган, що затверджується місцевої радою.
У назвах виконавчих органів відображається посилання на назву відповідної ради, до прикладу: фінансове управління Умовної міської ради. Тоді як у назвах структурних підрозділів присутня назва виконавчого органу ради, у якому його створено, наприклад відділ з надання адміністративних послуг виконавчого комітету Умовної міської ради або управління співу Департаменту культури Умовної міської ради.
При цьому оклади посадових осіб виконавчих органів ради можуть визначатися ОМС з урахуванням додатка 51 до постанови КМУ від 09.06.2006 № 268. Натомість оклади посадових осіб апарату ради та її виконавчих органів передбачені додатком 50 згаданої постанови.
Моделі структур ОМС
Враховуючи вказані нечіткості у законодавстві, а також те, що створення та «адміністрування» юридичних осіб є дорожчим та складнішим, ніж апарату, громади по-різному підходять до формування структур ОМС. Наявні такі типові ситуації (з незначними варіаціями), коли громади:
1) створюють одну юридичну особу — місцеву раду без жодного виконавчого органу — юридичної особи (властиво для малих громад).
Виконком як юридична особа не створюється. Всі структурні одиниці (відділи) є в складі апарату ради та виконкому або безпосередньо в складі юридичної особи — місцевої ради. Всі працівники як наймані оформлені у місцевій раді. Приклад є типовим донедавна, поки законодавець не встановив додаткових вимог щодо формування певних утворень як виконавчих органів (юридичних осіб), а не структурних підрозділів виконавчих органів, наприклад, фінансовий орган у місцевій раді повинен бути утворений як виконавчий орган (юридична особа);
2) створюють дві юридичні особи — місцеву раду та виконком місцевої ради.
Оскільки виконком є виконавчим органом загальної компетенції, то в його структурі створюються найрізноманітніші структурні підрозділи, а всі працівники оформляються як наймані в складі виконавчого комітету. Також може виокремлюватися апарат ради та її виконкому, але працівники теж обліковуються у виконкомі;
3) створюють декілька юридичних осіб — місцеву раду, виконком місцевої ради (непоодинокими є випадки, коли виконком як юридична особа не створюється) та інші виконавчі органи місцевої ради, які наділяються своїми галузевими/функціональними повноваженнями (зазвичай характерно для міст обласного значення).
Працівники обліковуються як наймані в складі виконавчих органів. Також виокремлюється апарат ради та її виконкому. Працівники апарату обліковуються як наймані у виконавчому комітеті місцевої ради. Наявні випадки, коли апарат створюється як юридична особа.
Якщо все вищевикладене зіставити з повноваженнями у сфері надання адміністративних послуг, то для невеликих за чисельністю населення громад типовою є структура, коли на структурні утворення, що не є виконавчими органами, місцеві ради покладають повноваження, визначені гл. 2 Закону про місцеве самоврядування.
| Наведу для прикладу структуру та Положення про відділ організації надання адміністративних послуг однієї сільської ради (назву її умовно «Х» сільська рада). Цей відділ є структурним підрозділом апарату ради, проте на нього покладаються повноваження виконавчих органів, а саме: — у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб (абз. 7 ст. 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Так, вказаним законодавчим актом визначено, що орган реєстрації — це виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної місцевої ради; — у сфері реєстрації актів цивільного стану, за винятком виконавчих органів міських рад у містах обласного значення (пп. 5 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону про місцеве самоврядування). Органами державної реєстрації актів цивільного стану є виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»); — з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (підпункти 7, 8 п. «б» ч. 1 ст. 38 Закону про місцеве самоврядування в Україні). Суб’єктами державної реєстрації є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад — у разі державної реєстрації юридичних осіб, крім визначених законом випадків, та фізичних осіб — підприємців (абз. 6 п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Суб’єктами державної реєстрації речових прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Оскільки утворення в складі апарату ради (приклад «Х» громади) не є виконавчими органами через відсутність усіх ознак цих органів, то під час взаємодії з третіми особами можуть виникати непорозуміння, пов’язані з реалізацією повноважень виконавчих органів. Йдеться про те, що структурні підрозділи апарату не можуть реалізовувати повноваження виконавчих органів. Один із прикладів — лист до Мін’юсту України, який був підготовлений нашою організацією, та відповідь на нього (лист Мін’юсту наведено в кінці цього матеріалу). |
Також постає питання стосовно належних сторін у судовому розгляді при здійснення судочинства в адміністративних судах. Адже стороною у спорі згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України має бути суб’єкт владних повноважень, тобто орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Тобто такі утворення, як структурні підрозділи апарату ради, не є ОМС. Також спірним питанням є їхнє віднесення до суб’єктів владних повноважень у розумінні коментованої статті, оскільки законодавство не наділяє такі утворення відповідними функціями чи повноваженнями, що відносяться до відання виконавчих органів.
Окрім того, виникають спірні та неоднозначні ситуації із залученням старости до здійснення окремих вищевказаних завдань, наприклад, з реєстрації місця проживання чи актів цивільного стану тощо, якщо староста не є найманим працівником виконавчого органу, на який відповідно до закону покладено вказані повноваження, а оформлений як найманий працівник у місцевій раді (юридичній особі). Так, Закон про місцеве самоврядування розмежовує поняття «староста» та «виконавчий орган» (ст. 5). З іншого боку, відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги» за рішенням місцевої ради окремі завдання адміністратора, пов’язані з наданням адміністративних послуг, може здійснювати староста (ч. 6 ст. 13). Однак коментований закон не конкретизує, які саме послуги може надавати староста. Тому вказану норму слід тлумачити у комплексному взаємозв’язку з іншими законодавчими актами.
Враховуючи все вищезазначене, для усунення плутанини і непорозумінь серед громад й інших сторін та з метою формування єдиного підходу до реалізації повноважень ОМС відповідно до законодавства необхідним та актуальним станом на сьогодні є потреба визначитися:
1) чи повинна сільська, селищна, міська рада при створенні своїх виконавчих органів в обов’язковому порядку визначати їх статус як юридичних осіб із тим, щоб вони були правомочними здійснювати повноваження, якими законодавство наділяє виконавчі органи місцевих рад;
2) чи може сільська, селищна, міська рада наділяти структурні підрозділи апарату ради визначеними законодавством повноваженнями виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, закріплюючи ці повноваження у положеннях про такі структурні підрозділи;
3) чи обов’язково виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради має бути зареєстрований як юридична особа;
4) чи може (і якщо може, то в яких випадках) староста виконувати завдання, які випливають з повноважень виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, як-от: у таких сферах, як реєстрація місця проживання фізичних осіб та реєстрація актів цивільного стану.
У Міністерстві юстиції України розглянуто лист громадської організації «Івано-Франківський регіональний центр» від 06 жовтня 2020 року № 25 щодо надання роз’яснення законодавства України з окремих питань, пов’язаних з правовим статусом та організаційними засадами діяльності органів місцевого самоврядування, і в межах компетенції повідомляється. Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Мін’юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, надає роз’яснення з питань, пов’язаних із діяльністю Мін’юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мін’юсту, а також стосовно актів, які ним видаються. Порушені у Вашому листі питання не стосуються зазначеного. При цьому головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, серед іншого, державну політику у сфері розвитку місцевого самоврядування, є Міністерство розвитку громад та територій України згідно з Положенням про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 рок № 197 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 850.) Разом з тим повідомляємо, що організаційні та правові засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», згідно з яким виконавчі органи сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад входять до системи органів державної реєстрації актів цивільного стану та проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті (стаття 6 цього Закону). Такі повноваження делеговані виконавчим органам сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад (підпункт 5 пункту «б)» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі — Закон).
Згідно з абзацом чотирнадцятим статті 1 Закону делегованими є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад. З урахуванням положень частин третьої, четвертої статті 143 Конституції України та частини другої статті 16 Закону, згідно з якими органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними їм, Міністерство юстиції здійснює відповідно до законодавства державний контроль за виконанням виконавчими органами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад делегованих повноважень з питань державної реєстрації актів цивільного стану (підпункт 832 пункту 4 Положення). Згідно із Законом система місцевого самоврядування включає територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, старосту та органи самоорганізації населення. Частиною першою статті 10 Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади (представницькі органи місцевого самоврядування) та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (частина третя статті 10 Закону). Відповідно до абзацу одинадцятого статті 1 Закону виконавчі органи рад — це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, що передбачено статтею 11 Закону. Водночас у сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово (частина третя статті 11 Закону). Частиною першою статті 16 Закону визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад (частина третя статті 52 Закону). Водночас згідно з частиною першою статті 54 Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Згідно з частиною другою цієї статті Закону відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради (пункти 5, 6 частини першої статті 26 Закону). Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою (частина четверта статті 54 Закону). Таким чином, Законом передбачена можливість розмежування сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою повноважень між її виконавчим комітетом, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою, а також можливість сільським головою здійснювати одноособово повноваження виконавчих органів ради у сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради у разі не утворення виконавчого органу ради. Разом з тим згідно з частиною третьою статті 51 Закону виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради — голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Відповідно до частини першої, абзацу восьмого частини другої статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги»* центр надання адміністративних послуг — це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг. Центри надання адміністративних послуг можуть утворюватися при виконавчому органі міської міста районного значення, селищної, сільської ради у разі прийняття відповідною радою такого рішення. Адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг (абзац перший частини другої статті 13 зазначеного Закону). З огляду на вищезазначене, сільська, селищна, міська рада своїм рішенням або голова відповідної ради своїм розпорядженням (пункт 20 частини четвертої статті 42 Закону) може уповноважити будь-який виконавчий орган (структурний підрозділ) ради та посадову особу місцевого самоврядування на здійснення державної реєстрації актів цивільного стану. У свою чергу, установчим документом органу місцевого самоврядування повинно бути визначено посадових осіб, які виступають від його імені, і для виконання функцій, визначених законом, зокрема з питань державної реєстрації актів цивільного стану, використовують печатку такого органу з дотриманням вимог Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5.
* Звертаю увагу, що відповідь була підготовлена до внесення в листопаді змін до Закону України «Про адміністративні послуги». Але на суть позиції Мін’юсту це не впливає, хоча й погодитися з нею важко.
Листи Мін’юсту не встановлюють норм права, а мають лише інформаційний, рекомендаційний характер.
Перший заступник Міністра Євгеній ГОРОВЕЦЬ
