Теми статей
Обрати теми

Прояви ейджизму у сфері культури в ОТГ: проблемні питання сьогодення1

Гаврашенко Аліна, менеджер проєкту «Культура проти «ейджизму»: дослідження культурних послуг для осіб похилого віку в ОТГ
Місяць тому підійшла до завершення різдвяно-новорічна низка святкових заходів. Здебільшого саме на свята за столом збирається уся родина: теплі розмови, святковий настрій, щирі усмішки рідних — найголовніші ознаки успішно проведеного дозвілля для людини. З особливим нетерпінням на свята чекають дідусі та бабусі: приїзд дітей на свята, онуків на канікули, приготування святкових страв — ця святкова метушня неабияк розбавляє буденне життя. Але що відбувається з людьми похилого віку, коли зимові свята завершуються та рідні діти та онуки роз’їжджаються? Доведено, що з досягненням похилого віку у житті більшості людей з’являються прояви тривожності, депресії, фрустрації, астенії та вегетативних порушень, а позитивні емоції відходять на другий план. Але ж саме в такому віці вкрай важливо мати позитивні емоції, скажете ви і будете абсолютно праві. Треба тільки розібратися, у яких сферах їх можна отримати та які є перешкоди на шляху до цього. Про це і йтиметься далі у матеріалі.

1 Матеріал підготовлено за результатами проєкту «Культура проти «ейджизму»: дослідження культурних послуг для осіб похилого віку в ОТГ». Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою автора статті.

Сфера, яку я досліджую та якій віддана усією душею вже більше 10 років, — це сфера культури. Впевнена, що це одна з найважливіших сфер життя людини, хоч її досить часто недооцінюють. Саме сфера культури вносить в наше життя яскраві фарби, незабутні емоції та враження. Якщо протягом життя людина більшість свого часу віддає роботі та родині, то з досягненням поважного віку, на пенсії, настає саме той час, коли, здавалося б, можна зануритися у нові враження: подорожі та відвідування цікавих заходів, пошук нових захоплень, набуття нових вмінь та навичок, час для себе. На жаль, українські пенсіонери дуже рідко можуть дозволити собі такий формат відпочинку на пенсії, більшість людей навіть у пенсійному віці продовжують працювати, а ті, хто не працюють, — мають земельні ділянки, які також потребують постійної уваги та кропіткої праці. Звідси беруться депресії, розлади, негативний настрій. Виходить, що в певній мірі саме ейджизм грає ключову роль у даній ситуації, але як допомогти особам поважного віку в Україні жити на позитивній хвилі? Чи, може, я описала неправдиву, негативну картину, а насправді у нашій державі все добре? Як проявляється ейджизм у культурній сфері України для осіб похилого віку та чи є він взагалі? Ми вирішили дослідити сферу культури у розрізі надання культурних послуг для осіб похилого віку в ОТГ саме для того, щоб отримати відповіді на ці та інші важливі запитання.

Протягом червня — жовтня 2020 року за підтримки Українського культурного фонду в Харківській, Миколаївській, Хмельницькій, Івано-Франківській та Запорізькій областях громадською організацією «Інститут соціальної політики регіону» (м. Харків) був реалізований культурно-мистецький проєкт під назвою «Культура проти «ейджизму»: дослідження культурних послуг для осіб похилого віку в ОТГ». Понад 20 фокус-групових інтерв’ю з більш ніж 200 респондентами, понад 350 анкет з актуальною інформацією, майже 50 годин аудіо- та відеозаписів першоджерел ми отримали в п’ятнадцяти громадах з п’ятьох областей України. Результатом проєкту став аналітичний звіт, в якому ми розкриваємо підсумки нашого дослідження.

Досвід участі у такому масштабному проєкті для мене став новим, але дуже цінним, а спілкування з цільовою аудиторією проєкту залишиться у пам’яті назавжди. Тож давайте повернемось до головного питання: як проявляється ейджизм у культурній сфері України для осіб похилого віку та чи є він взагалі? Для мене це питання дуже болюче, і відповідь на нього не може бути простою. І для того, щоб відповісти на нього, я хочу звернути вашу увагу на ті проблемні питання, з якими ми зіткнулися під час дослідження.

Одним із перших кроків взаємодії з цільовою аудиторією проєкту було проведення анкетування серед мешканців громад-учасників. Люди відповідали на питання в форматі анкетування у гугл-формі. Такий спосіб проведення опитування був важливим для нас, адже ми прагнули побачити, на скільки великою буде залученість осіб похилого віку до участі в опитуванні. Як результат, близько 11 % респондентів мали вік 60+. І це є вагомим показником того, що особи похилого віку в Україні майже не мають повноцінного доступу до мережі Інтернет. Причини таких показників різні: нестача знань у користуванні сучасними гаджетами та комп’ютером, брак коштів для придбання комп’ютера та комплектуючих, відсутність зацікавленості у користуванні комп’ютером, брак вільного часу, але одна з найважливіших серед них — це відсутність якісного інтернет-покриття у всіх куточках України. Люди з найбільш віддалених громад скаржаться на відсутність навіть телефонного зв’язку.

Наступним вагомим кроком проєкту стало проведення фокус-груп з особами пенсійного віку в громадах. Разом з усією командою проєкту ми подорожували областями та проводили зустрічі з представниками ОТГ. Спілкування у фокус-групах показало нам реалії того, як живуть українські пенсіонери. Люди вразили нас своєю щирістю та відкритістю.

Старшим людям потрібна увага — чайок, пряничок, поспілкуватися, поспівати. А що в селі робити? Ми пережили роки занепаду в культурі, забуття, а потім усвідомлення, що культура важлива, і почали відновлювати і зберігати все, що було і є…

Цитуючи одну з учасниць фокус-групи у Хмельницькій області, можна зробити висновок, що увага до осіб похилого віку дуже важлива. Зазвичай, її не вистачає у віддалених населених пунктах, де чисельність населення є дуже низькою. Одним з ключових факторів створення ОТГ було саме об’єднання територій, створення нових громад, які будуть спроможні забезпечити населення усіма необхідними послугами для комфортного життя. На практиці така ситуація утворилась не усюди, і люди мають безліч проблемних питань, таких як: відсутність комфортних умов у закладах культури (опалення приміщень, ремонту закладів), відсутність фінансової підтримки культурних ініціатив з боку осіб похилого віку, брак коштів на придбання апаратури, костюмів, нестача кваліфікованих спеціалістів у галузі культури на місцях.

От у нас є Федосійович, йому лише можна низько вклонитися. Але молоді немає. Баян для народного співу дуже потрібен, а молодих музикантів немає. Потрібно забезпечення центрів дозвілля спеціалістами-музикантами.

Ще нам потрібно відреставрувати клуб, особливо фасад. Стеля сиплеться людям на голову — слід відремонтувати. Тривалий час не було ремонту клубу, на фасаді навіть грибок росте.

Ось такі відповіді та подібні їм ми зазвичай отримували у ході дискусій, питаючи про реальний стан сфери культури у громадах.

Під час наших поїздок по громадах ми мали змогу відчути на собі також реальний стан інфраструктури у новостворених ОТГ: до одних громад ми могли з легкістю дістатися за пів години, а до інших доводилося добиратися складними та тривалими маршрутами. Так, один з наших координаторів у Миколаївській області був змушений їхати автостопом декілька годин і спізнився на зустріч, бо транспорт у громаду не ходив зовсім, координаторові з Івано-Франківської області також було несолодко, бо деякі громади розташовувалися майже в горах, і доїхати туди також вкрай складно. Сучасний стан українських доріг також давав про себе знати зовсім не у позитивному вигляді. Обговорюючи питання налагодження інфраструктури у громадах, люди поважного віку також висловлювали свої негативні враження.

Наступне питання стало для нас відкриттям. Однією з проблем, якої ми не передбачували, стало питання відключення аналогового телебачення на території України. Мені, як активному користувачеві мережі Інтернет, така проблема не знайома, але для осіб похилого віку ця проблема є дуже актуальною. Вона має широкий резонанс, враховуючи те, що не кожен сьогодні може собі дозволити провести кабельне телебачення, а є й такі громади, в яких взагалі відсутні провайдери, люди вкрай незадоволені тим, що не мають можливості дивитися більшість українських телеканалів вдома. Телебачення залишається основним джерелом інформації для осіб похилого віку, особливо у віддалених громадах. І тут варто згадати слова однієї з мешканок Івано-Франківщини:

А от канали телебачення заблокували… Які вже там були чи українські, чи російськомовні — люди-пенсіонери не всі мають змогу перекинутись на Інтернет чи оплачувати додатково за ТБ. І що особливо: російські канали — вільно можна дивитись, а за українські — треба платити.

На жаль, подібне довелося чути і в кожній з чотирьох досліджених ОТГ Харківщини, громадах інших регіонів. Тож цей аспект інформаційної політики держави потребує окремої уваги, тим більше, що українські пенсіонери не просто громадяни, але й найактивніша частина електорату.

Окрім вже перелічених питань, досліджуючи дану тему, я звернула увагу ще на одне з проблемних. На мою думку, зменшення рівня соціалізації осіб похилого віку є чи не найважливішою проблемою на сьогоднішній день. Більшість людей похилого віку, що проживають у селах та селищах, особливо в зимовий період, дуже рідко виходять зі свого дому, зачиняються в собі, менше рухаються, мало спілкуються з друзями — і це також дуже сильно впливає на емоційний стан людини.

За результатами проведених фокус-груп у рамках проєкту «Культура проти ейджизму: дослідження культурних послуг для осіб похилого віку в ОТГ» та з метою сприяння вирішенню вищезазначених питань я вирішила створити рекомендації, які можуть стати у пригоді керівництву територіальних громад, та хочу презентувати вам їх ключові напрямки, а саме:

1

сприяти включенню переліку культурних послуг для осіб похилого віку та врахуванню інтересів осіб похилого віку в місцевих програмах розвитку культури (гуманітарної сфери)

2

сприяти соціалізації осіб похилого віку шляхом залучення їх до різного роду активностей (гуртки, освітні заходи, культурні заходи, творчі колективи, події, спортивні заходи, секції, творчі вечори, вечори «Кому за…»)

3

сприяти створенню на базі громад «культурних» осередків, установ, в яких люди похилого віку зможуть отримати спектр культурних послуг та які будуть розташовані у доступній віддаленості для населення, таких як, наприклад:

— курси комп’ютерної грамотності;

— освітні курси, тренінги, воркшопи;

— гуртки (вишивки, лозоплетіння, в’язання, кулінарії, гончарства, ткацтва, танців, співів і тощо);

— перегляд кіно та театральних вистав

4

сприяти створенню комфортних умов у закладах культури, а саме:

— проведенню ремонтів приміщень;

— вчасному підключенню на постійній основі опалення приміщень;

— підключенню високошвидкісного Інтернету;

— забезпеченню закладів культури технікою для роботи в мережі Інтернет, зокрема — комп’ютерами, ноутбуками, WI-FI-роутерами

5

сприяти фінансовій підтримці культурних ініціатив з боку осіб похилого віку, а саме:

— фінансуванню життєдіяльності ініціатив;

— виплаті з/п працівникам або заохочень для них;

— допомога в придбанні костюмів, атрибутики, апаратури, музичних інструментів;

— за необхідності — виділення окремих приміщень для дозвілля осіб похилого віку

6

сприяти підключенню доступного теле- та радіомовлення в усіх куточках громади

7

сприяти створенню комфортної інфраструктури у сфері культури громади для осіб похилого віку, а саме:

— організації руху громадського транспорту з урахуванням маршрутів «культурними» місцями громади;

— з метою комфортного проїзду до закладів культури переглянути існуючий перелік маршрутів, що курсують у громаду, та наповнюваності в них, і на основі цього переформатувати графіки маршрутів;

— будівництву авто- та велодоріг, пішохідних маршрутів з урахуванням інклюзивності та зручності для людей з обмеженими можливостями, встановленню світлофорів на пішохідних переходах зі звуковими підказками

Звісно, огляд проблем, який презентовано у цій статті, не є вичерпним, я описала тільки найважливіші, які потребують першочергової уваги. Одним із завдань проєкту було прагнення дізнатися, чи впливає фактор ейджизму на культурне життя осіб похилого віку? Чи потрібні їм сьогодні так звані заклади культури? Якщо потрібні, то якими вони мають бути? Чого не вистачає їм у сфері культури на сьогодні? В який з періодів незалежної України культура розвивалася більше: сьогодні чи 20 років тому? Нам була важлива думка осіб похилого віку, що живуть не в обласних центрах, а у звичайних невеликих містах, селищах та селах. Вони багато чого пам’ятають, і це є найціннішим сьогодні, у XXI столітті. Окрім цього, дуже важливо підіймати рівень культури населення починаючи саме з маленьких громад, бо не всі громади встигли осучаснитися та забути культурну спадщину, є ще ті, хто бережуть прабабусини рушники і вишиванки, готують домашні страви за старовинними сімейними рецептами та додержуються звичаїв. І це є безцінно важливим на сьогодні.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі