Керівник закладу загальної середньої освіти однієї з об’єднаних територіальних громад звернувся до ГУ Держпраці на телефонну лінію з наступним запитанням:
Чи має він право прийняти на роботу за сумісництвом секретаря сільської ради для проведення викладацької роботи?
ВІДПОВІДЬ:
Ні, для прийняття секретаря сільської ради на роботу за сумісництвом в середню школу правові підстави відсутні.
Розберемося чому.
Відповідно до частини другої ст. 21 КЗпП України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Ця норма закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом. Що таке сумісництво: сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 р. за № 43, далі – Положення № 43).
Секретар сільської ради є працівником, але має спеціальний статус – він є посадовою особою місцевого самоврядування. І Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює певні обмеження для таких посадовців.
Секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової і творчої роботи в позаурочний час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
Такі обмеження встановлено п. 2 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Разом з тим, чинне законодавство визначає, що посадова особа місцевого самоврядування під час проходження служби в органах місцевого самоврядування може займатись іншими оплачуваними видами діяльності (і зазначена ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», і п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII).
Це такі види діяльності, як викладацька, наукова і творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика із спорту.
Усі працівники, включаючи посадових осіб органів місцевого самоврядування, крім основної роботи, мають право виконувати педагогічну роботу з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік.
Така робота не є сумісництвом відповідно до п. 3 Переліку робіт, які не є сумісництвом, наведеного в додатку до Положення № 43.
Виконання такої роботи з погодинною оплатою допускається в робочий час із дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.
Отже, для провадження педагогічної (викладацької) роботи у свій робочий час секретареві сільської ради обов’язково потрібен дозвіл голови сільради. Якщо ж керівник такий дозвіл не надав, то секретар сільради повинен виконувати цю роботу поза межами робочого часу.
У пригоді може стати лист Міністерства соціальної політики України від 15.09.2015 р. № 483/13/155-15.
Прес-служба Головного управління
Коментар редакції
Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон № 2493), від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами України.
На посадових осіб місцевого самоврядування також поширюється дія Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі — Закон № 1700) та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 2493.
З урахуванням зазначеного виходимо з того, що основним, спеціальним Законом, який визначає умови проходження служби в органах місцевого самоврядування, є Закон № 2493.
То чи може посадова особа органу місцевого самоврядування, якою є секретар сільської ради, поєднувати свою роботу з іншою, зокрема проводити викладацьку роботу за сумісництвом?
На жаль, жодним законодавчим актом не визначено поняття «сумісництво», хоча КЗпП згадує про нього в певних моментах. Не передбачено КЗпП і прямого визначення суміщення, яким також оперують при визначенні поєднання роботи.
Визначення сумісництва знаходимо в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженому наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.1993 № 43, яке посилається на п. 5 постанови КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Сумісництвом, за цим документом, вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Але, як бачимо, цей документ передбачений саме для працівників державних підприємств, установ і організацій, і не може бути застосований саме для працівників органів місцевого самоврядування.
Але ж грошей багато не буває, а Закон № 2493 норм, які б регулювали це питання, не містить. Тому давайте звернемось до норм трудового законодавства.
Проаналізувавши норми ст. 105 КЗпП, можна дійти висновку, що суміщення — це виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.
Статтею 21 КЗпП передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Начебто все зрозуміло: трудове законодавство дозволяє укладати декілька трудових договорів. Але ми вже згадували, що на посадових осіб поширюються певні обмеження, зокрема передбачені Законом № 1700 (ср. ).
Стаття 25 Закону № 1700 містить обмеження, які поширюються і на посадових осіб, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Тож за нормою п. 1 ч. 1 цієї статті забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Визначення викладацької діяльності знаходимо в Законі України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту».
За цим Законом викладацька діяльність — діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.
Держава, зокрема, гарантує кадрову автономію закладів освіти, а керівник закладу загальної середньої освіти має право призначати на посаду, переводити на іншу посаду та звільняти з посади працівників закладу освіти
Тож з урахуванням всього зазначеного робимо висновок:
роботодавець, керівник закладу загальної середньої освіти не має законодавчих обмежень щодо прийняття на роботу за сумісництвом;
посадова особа органу місцевого самоврядування, з урахуванням певних заборон, може проводити освітню діяльність на умовах трудового договору.
Отже, маємо таку собі колізію законодавчих норм, особливо якщо співвідносити ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та визначення «викладацька діяльність», яке наведене в Законі України «Про освіту».
Ми читаємо норми буквально, а не лише спираємося на практику, яка складалась роками.
