Теми статей
Обрати теми

Вакцинація чи відсторонення від роботи: хто та на що має право

Брусенцова Яна, директор Департаменту видань для публічно-правової сфери, головний редактор видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», юрист
Останній місяць, точно можна сказати, проходив під гаслом, змістом якого було порушення прав когось із суб’єктів: деякі, наприклад вчителі, говорили про те, що їх права порушуються примушенням до вакцинування, батьки дітей говорили, що їх права будуть порушені, якщо не змусити вчителів вакцинуватися, ну і так далі. Можу сказати, протягом декількох місяців було направлено безліч запитів до різних міністерств, які складалися в тому числі й пересічними громадянами, з приводу обов’язковості вакцинування та законності питання відсторонення від роботи, у разі якщо особа не захоче піддавати себе таким медичним процедурам. Я також вирішила трохи уваги приділити цій темі, окільки органи місцевого самоврядування є засновниками закладів освіти, отже мають володіти повною інформацією з цих питань.

Почати хочу з одного запиту (можна ознайомитися за посиланням: dostup.pravda.com.ua/request/oboviazkova_vaktsinatsiia_vid_ko_8#incoming-343588), який підготувала одна громадянка до профільних міністерств і в якому вона, зокрема, просила надати наступну інформацію (наступні документи):

1. Який нормативний документ має вищу юридичну силу: наказ МОЗ чи Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України?

2. Чи правомірно примушувати педагогічних працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби?

3. Чи можуть педагогічні працівники бути відсторонені від роботи, позбавлені премій та надбавок у разі відмови від вакцинації від коронавірусної хвороби COVID-19? Якщо так, то відповідно до якого документа?

А також я, як керівник освітньої установи, попереджена про те, що у разі малого відсотка вакцинованих працівників у моїй установі мені не будуть виплачувати надбавки. Чи правомірно це?

Адже відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно, зокрема, від стану здоров’я, не допускається.

Крім того, Конституція, Кодекс законів про працю України, закони України мають вищу юридичну силу, ніж наказ МОЗ (зокрема, від 04.10.2021 № 2153, при прийнятті якого було порушено процедуру: не було погоджень з усіма структурами, недостатній час перебування на обговоренні).

Нижче наведу відповідь на цей запит. Отже...

Відповідь була надана Директоратом громадського здоров’я та профілактики захворюваності Міністерства охорони здоров’я України (лист від 26.10.2021 № 26-04/17/3071/ЗПІ-21//3254), який розглянув у межах компетенції запит на публічну інформацію від 18.10.2021, що надійшов листом Міністерства юстиції України від 22.10.2021 № 97713111-Ю-5075 до МОЗ України від 25.10.2021 № 17/3071/ЗПІ-21.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, зокрема гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Міністерство охорони здоров’я України розробило та затвердило наказ від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за № 1306/36928. Цей наказ набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування.

Наказом затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням (в разі відсутності абсолютних медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень), передбачивши включення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для працівників:

1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних підрозділів.

2. Місцевих державних адміністрацій.

3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Вказаний перелік може бути розширено в залежності від епідемічної ситуації, пов’язаної з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1096 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236.

Відповідно до пункту 416 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 працівниками та державними службовцями, обов’язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я від 04 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти СOVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти СOVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СOVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СOVID-19, виданий закладом охорони здоров’я;

3) взяття до відома, що:

— на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

— відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов’язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

— строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Далі хочу навести ще одну відповідь на запит вже іншого громадянина. Як розумієте, питання стосувалися законності вакцинування, відсторонення від роботи тощо (можна ознайомитися за посиланням: dostup.pravda.com.ua/request/zakon_pro_poriadok_vidstoronienn#incoming-343586).

Тут вже відповідь була надана Міністерством економіки України (лист від 27.10.2021 № 4712-06/51885-09), наведу витяг із нього.

Отже...

Міністерство економіки України розглянуло Ваш запит на надання інформації від 22.10.2020 щодо питання застосування норм законодавства про працю та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» громадяни України зобов’язані, зокрема, піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.10.2021 № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.2021 за № 1306/36928, який набере чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням.

<...>

Слід зауважити, що зазначені профілактичні щеплення проводяться в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11.10.2019 № 2070).

Статтею 43 Конституції України гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, одним із ключових обов’язків роботодавця за трудовою угодою є забезпечення працівника відповідною роботою та створення належних умов для її виконання.

Разом з цим, законодавством про працю у вичерпних випадках передбачено можливість, а у певних і обов’язок, роботодавця здійснювати відсторонення працівника від роботи, тобто тимчасове увільнення працівника від виконання ним трудових обов’язків, передбачених умовами трудового договору.

Так, згідно зі статтею 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі