Теми статей
Обрати теми

Невиконання рішення суду: кримінальна відповідальність голови

Брусенцова Яна, директор Департаменту видань для публічно-правової сфери, головний редактор видань «Місцеве самоврядування» та «Радник старости», юрист
Я часто аналізую судову практику, під час чого знаходжу цікаві справи. Одну з таких хочу вам сьогодні навести. Як на мене, вона заслуговує на вашу особливу увагу, оскільки нею створено певний прецедент, який найближчим часом може набути масштабних розмірів. У цій справі важливими та корисними є обґрунтування суду, які лягли в основу його остаточного рішення і мали негативні наслідки для сільського голови, який свого часу не забезпечив виконання судового рішення про поновлення на посаді раніше звільненого секретаря.

Йтиметься про постанову Верховного Суду (колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду) від 13.07.2021 № 664/2551/18. Вона була винесена за результатами розгляду кримінального провадження за касаційною скаргою захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 на:

— вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26.05.2020;

— ухвалу Херсонського апеляційного суду від 09.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України1.

1 КК.

Зупинюся більше на кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 382 КК, оскільки саме воно є для нас цікавим.

Для початку нагадаю повний зміст ст. 382 КК:

Невиконання судового рішення

1. Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню — карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою, — караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

4. Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26.05.2020 ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді штрафу, зокрема, за ч. 2 ст. 382 КК у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 грн з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.

Згідно з вироком, ОСОБА_1, будучи Козачелагерським сільським головою Олешківського району Херсонської області та службовою особою, достовірно знаючи:

— про наявність постанови Цюрупинського районного суду від 14.11.2017 за № 664/2376/16-а про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради, секретаря виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради з 05.10.2016;

— про необхідність виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, маючи реальну можливість виконати це судове рішення у період часу з 19.12.2017 по 30.01.2019, умисно його не виконував, оскільки ставив це питання на сесію ради 11 та 21 грудня 2017 року замість винесення відповідного розпорядження, тобто проігнорував і не виконав рішення суду, яке набрало законної сили, та не поновив ОСОБА_2 на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області VII скликання, секретаря виконавчого комітету Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області.

Ухвалою від 09.11.2020 Херсонський апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінив у частині призначення покарання. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим до покарання, зокрема, у вигляді штрафу за ч. 2 ст. 382 КК в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, в органах місцевого самоврядування, на строк 3 роки.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник просив скасувати вищевказані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги мотивував тим, що:

— в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 382 КК;

— винуватість ОСОБА_1 в цій частині не доведено поза розумним сумнівом, оскільки до повноважень ОСОБА_1 як голови сільської ради не належало особисте виконання постанови Цюрупинського районного суду від 14.11.2017, а вказане рішення стосувалося конкретного зобов’язального суб’єкта — Козачелагерської сільської ради;

— до відома ОСОБА_1 не було доведено про обов’язок особистого виконання рішення суду, а виконавчі документи про штрафні стягнення були спрямовані на сільську раду.

Мотиви Суду

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 382 КК, полягає в одному з таких альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як:

— невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду

або

— перешкоджання їх виконанню.

За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об’єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь — дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим.

Невиконання судового акта — це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб’єкт був зобов’язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні службовою особою умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за обставин, детально викладених у вироку, колегія суддів касаційного суду вважає правильними й такими, що підтверджуються сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом першої інстанції, з чим обґрунтовано погодився апеляційний суд, у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв’язку.

Доводи захисника в касаційній скарзі про неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 382 КК колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються перевіреними у кримінальному провадженні доказами.

Так, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, не визнав, оскільки вважав, що в його діях відсутній склад злочину, тому що:

відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття секретаря сільської ради здійснюється шляхом обрання відповідною радою;

рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14.11.2017 мало бути виконано не ним, а Козачелагерською сільською радою.

Незважаючи на таку позицію засудженого, суд першої інстанції належним чином проаналізував і об’єктивно оцінив:

— показання свідків у кримінальному провадженні;

— зміст копії постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14.11.2017 про скасування рішення Козачелагерської сільської ради Олешківського району Херсонської області ХVІ позачергової сесії сьомого скликання № 201 від 05.10.2016 про дострокове припинення повноваження секретаря Козачелагерскьої сільської ради ОСОБА_2 та поновленні її на даній посаді;

— акти державного виконавця від 14 та 21 грудня 2017 року, за змістом яких рішення суду про поновлення на посаді секретаря Козачелагерської сільської ради ОСОБА_2 не виконано у зв’язку з перенесенням розгляду даного питання на сесії та із неприйняттям рішення радою з цього питання.

У своєму рішенні суд першої інстанції обґрунтовано послався на функціональні обов’язки сільського голови, відповідно до яких сільський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законом, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів, видає розпорядження у межах своїх повноважень, а також несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Як правильно встановлено судом, в момент набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення Козачелагерської сільської ради про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_2 одночасно припинило своє існування розпорядження сільського голови ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 з посади, і він, будучи обізнаним про втрату законної сили рішенням сільської ради від 05.10.2016, фактично повинен був видати відповідне розпорядження про скасування свого наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади секретаря сільської ради та своїм розпорядженням поновити її на даній посаді, а невиконання даного обов’язку головою сільської ради підтверджує факт невиконання Козачелагерською сільською радою в особі голови ОСОБА_1 постанови суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря такої ради.

При цьому, будучи уповноваженим на організацію роботи сільської ради, додержання виконання актів органів влади, керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, ОСОБА_1 не довів до членів сільської ради, що процедура виконання судового рішення не передбачає розгляд кандидатури незаконного звільненого працівника на виборну посаду за аналогічних підстав, які застосовуються під час його прийняття на роботу, а свідчить про одностайне виконання судового рішення, що не вимагає прояву волевиявлення членів сільської ради або наявності бажання безпосередньо у голови ради щодо поновлення на посаді ОСОБА_2 .

Такий висновок обґрунтовано спростовує позицію сторони захисту щодо вжиття ОСОБА_1 усіх заходів для виконання рішення суду, шляхом винесення на сесію Козачелагерської сільської ради питання про поновлення ОСОБА_2 на посаді, а також твердження засудженого стосовно виключної компетенції сільської ради приймати рішення про обрання та звільнення секретаря сільської ради.

Таким чином, установивши сукупність обставин, що належать до предмета доказування у кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов умотивованого висновку, з яким погоджується і касаційний суд, про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення і відповідно до встановлених фактичних обставин обґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 382 КК (ср. ).

При цьому доводи засудженого та його захисника щодо відсутності складу інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі сторони захисту, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який дійшов вмотивованого висновку про те, що для виконання судового рішення жодних інших рішень будь-яких органів не потрібно, а тому внесення на розгляд сесії Козачелагерської сільської ради питання про виконання рішення суду не ґрунтується на законі і є способом уникнення від відповідальності за невиконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_1 як службова особа — сільський голова є безпосереднім представником сільської ради, у тому числі повинен здійснювати представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні, як керівник та посадова особа в межах наданих йому повноважень, а тому саме він своїм розпорядженням повинен був як головна службова особа Козачелагерської сільської ради забезпечити виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря цієї ради.

Виходячи з наведеного, колегія суддів доходить висновку, що за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 382 КК кваліфіковано правильно.

Підстав вважати, що у кримінальному провадженні було неправильно застосовано Закон України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_1 за зазначеною нормою КК, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Отже, Суд ухвалив:

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 26.05.2020 та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 09.11.2020 щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника — без задоволення.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі