Загальні норми
Основним законодавчим актом у сфері надання соціальних послуг є Закон України від 17.01.2019 № 2671-VIII «Про соціальні послуги»1.
1 Закон № 2671.
Він і визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Суб’єктами системи надання соціальних послуг Закон № 267, зокрема, визначає:
1) уповноважені органи у сфері надання соціальних послуг;
2) отримувачів соціальних послуг;
3) надавачів соціальних послуг.
Ці суб’єкти взаємодіють між собою, зокрема, щодо:
1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
2) розроблення та виконання програм надання соціальних послуг, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах;
3) організації, фінансування та надання соціальних послуг;
4) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та контролю за дотриманням вимог, встановлених законодавством про соціальні послуги.
Уповноважені органи системи надання соціальних послуг:
| № | Назва | Основні повноваження |
| 1 | центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення | 1) забезпечення формування державної політики у сфері надання соціальних послуг та здійснення управління системою надання соціальних послуг; 2) нормативно-правове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення надання соціальних послуг; 3) організація та координація підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги; 4) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та оприлюднення відповідних результатів; 5) контроль за додержанням вимог Закону; 6) забезпечення створення та функціонування Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг; 7) координація діяльності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та надавачів соціальних послуг щодо реалізації державної політики у сфері надання соціальних послуг; 8) затвердження державних стандартів соціальних послуг |
| 2 | місцеві державні адміністрації | 1) забезпечення реалізації державної політики у сфері надання соціальних послуг на регіональному рівні; 2) узагальнення визначених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад міст обласного значення потреб у соціальних послугах, оприлюднення відповідних результатів; 3) інформування населення регіону про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я; 4) забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на регіональному рівні; 5) здійснення на регіональному рівні моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості та оприлюднення відповідних результатів; 6) координація діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг на регіональному рівні; 7) забезпечення взаємодії надавачів соціальних послуг та органів, установ, закладів, фізичних осіб — підприємців, які в межах своєї компетенції надають на регіональному рівні допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист; 8) організація та забезпечення підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників, які надають соціальні послуги; 9) забезпечення надання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їхніх потреб; 10) здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг; 11) забезпечення дотримання прав отримувачів соціальних послуг; 12) призначення керівників утворених ними надавачів соціальних послуг, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету |
| 3 | виконавчі органи міських рад міст обласного значення, ради територіальних громад | 1) визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах; 2) інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я; 3) здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; 4) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім’ї надання базових соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім’ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору; 5) затвердження, забезпечення фінансування та виконання регіональних програм у частині забезпечення потреб осіб/сімей у соціальних послугах; 6) забезпечення підвищення професійної компетентності/кваліфікації працівників надавачів соціальних послуг, утворених ними; 7) координація діяльності суб’єктів системи надання соціальних послуг на місцевому рівні; 8) забезпечення взаємодії надавачів соціальних послуг та органів, установ, закладів, фізичних осіб — підприємців, які в межах своєї компетенції надають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади допомогу вразливим групам населення та особам/сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, та/або здійснюють їх захист; 9) забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні; 10) здійснення моніторингу надання соціальних послуг, оцінки їх якості, оприлюднення відповідних результатів; 11) здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг; 12) забезпечення дотримання прав отримувачів соціальних послуг; 13) призначення керівників утворених ними надавачів соціальних послуг, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів |
Нагадаю, що:
оримувачі соціальних послуг — особи/сім’ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги;
складні життєві обставини — обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров’я та розвиток особи, функціонування сім’ї, які особа/сім’я не може подолати самостійно.
Закон визначає чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини:
— похилий вік;
— часткова або повна втрата рухової активності, пам’яті;
— невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування;
— психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
— інвалідність;
— бездомність;
— безробіття;
— малозабезпеченість особи;
— поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків;
— ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків із виховання дитини;
— втрата соціальних зв’язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі;
— жорстоке поводження з дитиною;
— насильство за ознакою статі;
— домашнє насильство;
— потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;
— шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.
Механізм виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини, та основні моменти організації надання їм соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб визначає порядок організації надання соціальних послуг, затверджений постановою КМУ від 01.07.2020 № 587.
Надавачі соціальних послуг — юридичні та фізичні особи, фізичні особи — підприємці, включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
Власне, сам Реєстр — це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг. Реєстр складається з трьох розділів:
— надавачі соціальних послуг — юридичні особи та фізичні особи — підприємці;
— надавачі соціальних послуг — фізичні особи;
— отримувачі соціальних послуг.
Надавачі соціальних послуг
Надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.
До надавачів соціальних послуг комунального сектору належать надавачі соціальних послуг, утворені уповноваженими органами, зазначеними у ч. 4 ст. 11 Закону № 2671, діяльність яких фінансується за рахунок коштів відповідного бюджету/бюджетів.
До надавачів соціальних послуг комунального сектору належать:
1) установи/заклади надання соціальних послуг (стаціонарні, реабілітаційні, тимчасового перебування);
2) інші установи/заклади соціальної підтримки (обслуговування), у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
Соціальні послуги можуть надаватися у центрах зайнятості, закладах охорони здоров’я, освіти, культури тощо.
До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи — підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності.
До працівників надавачів соціальних послуг комунального та недержавного секторів належать фахівці та професіонали (соціальні працівники, фахівці із соціальної роботи, соціальні менеджери та інші) та соціальні робітники.
Кваліфікаційні вимоги до працівників надавачів соціальних послуг визначені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 80 «Соціальні послуги».
Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до Закону № 2671 без здійснення підприємницької діяльності, проходять підготовку та перепідготовку у порядку підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2020 № 430.
До надання соціальних послуг можуть також залучатися волонтери.
Алгоритм розвитку соціальних послуг
Органи місцевого самоврядування є відповідальними за забезпечення надання базових соціальних послуг з урахуванням потреб мешканців громади.
Поняття соціальних послуг визначено в Законі № 2671 і, як ми вже зазначали, включає дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків. Тож, як бачимо, соціальні послуги не є тотожним поняттям із соціальною допомогою (виплатами) чи адміністративними послугами соціального характеру.
Соціальні послуги є необхідними для всіх мешканців громади, тому що їх своєчасне надання сприятиме попередженню виникнення проблемних ситуацій. Наприклад, благополучні сім’ї можуть потребувати підтримки у вихованні дітей, зокрема, через надання необхідних консультацій. Мешканці громади, які належать до вразливих категорій населення (наприклад, малозабезпечені сім’ї або такі, в яких один із членів сім’ї має тяжке захворювання), можуть потребувати консультування, інших видів послуг, щоб своєчасно отримувати підтримку, вирішувати проблемні питання та попереджувати виникнення кризових ситуацій. Особи чи сім’ї, які вже не можуть самостійно вирішити складні життєві обставини, потребують комплексної соціальної підтримки.
Тож за класифікацією і змістом надання соціальні послуги бувають:
— прості — не передбачають надання постійної або комплексної допомоги (їх прикладом є консультування чи представництво інтересів),
— комплексні — передбачають систематичну допомогу, наприклад, соціальний супровід чи соціальна інтеграція тощо;
— спеціалізовані — надаються певним категоріям осіб (наприклад, особам, які постраждали від торгівлі людьми, чи ВІЛ-інфікованим особам),
— допоміжні — надаються у натуральному вигляді, зокрема, продукти харчування, предмети і засоби особистої гігієни, одяг, взуття та технічні послуги (транспортні послуги, переклад жестовою мовою тощо).
Суб’єктами виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають у складних життєвих обставинах, є
— структурні підрозділи уповноважених органів системи надання соціальних послуг — органи соціального захисту населення;
— надавачі соціальних послуг — центри соціальних служб, центри надання соціальних послуг, територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг), інші установи/заклади надання соціальних послуг, у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, служби у справах дітей;
— соціальні менеджери, фахівці із соціальної роботи або інші уповноважені посадові особи виконавчих органів сільських, селищних, міських рад;
— заклади освіти, охорони здоров’я, уповноважені підрозділи органів Національної поліції, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
— підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності.
Виявлення осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводиться суб’єктами у процесі виконання ними службових/посадових обов’язків (вжиття заходів реагування на отримані особисті заяви/звернення, телефонні, письмові, електронні, усні повідомлення про таких осіб/такі сім’ї, матеріали в засобах масової інформації).
Ще раз звертаємо увагу на те, що виявлення таких осіб та сімей можуть здійснювати лише визначені вище суб’єкти, а не, наприклад, старости. Староста або інша особа може поінформувати відповідного суб’єкта про особу чи сім’ю, що потенційно може потрапити під дію складних життєвих обставин! І лише соціальний менеджер чи фахівець із соціальної роботи у разі виявлення ним особи/сім’ї, яка належить до вразливих категорій населення або перебуває під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, проводить оцінювання потреб особи/сім’ї у соціальних послугах. І вже якщо за результатами оцінювання потреб підтверджується перебування особи/сім’ї у складних життєвих обставинах або належність до вразливих категорій населення, оформлюється відповідна заява про надання соціальних послуг і пакет документів.
А виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, проводиться, взагалі, згідно з окремим Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою КМУ від 01.06.2020 № 585.
Визначення потреб
Першим етапом розвитку соціальних послуг у громаді є визначення потреб населення територіальної громади у соціальних послугах. З метою планування організації та надання соціальних послуг органи соціального захисту населення визначають потреби населення територіальної громади у соціальних послугах у порядку, затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2014 № 28.
Основними завданнями визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці у соціальних послугах є:
— виявлення та аналіз потреби осіб, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, або соціальної групи у соціальних послугах;
— визначення пріоритетів щодо організації надання соціальних послуг;
— розробка програм розвитку системи надання соціальних послуг.
Визначення потреб населення у соціальних послугах здійснюється шляхом:
— визначення потенційних отримувачів соціальних послуг;
— визначення індивідуальних потреб осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, або соціальної групи у соціальних послугах;
— визначення суб’єктів, що надають соціальні послуги.
Отже, метою визначення потреб населення громади у соціальних послугах є отримання об’єктивних, достовірних статистичних, кількісних та якісних даних, необхідних для прийняття управлінських рішень щодо розвитку системи соціальних послуг в громаді.
Планування
За результатами визначених потреб плануються заходи щодо організації надання соціальних послуг населенню територіальної громади. Планування надання соціальних послуг у громаді відбувається у межах системи планових документів розвитку громади, які охоплюють різні часові проміжки — довгостроковий (орієнтовно 7 років), середньостроковий (3-5 років) і короткостроковий (1 рік).
Основоположним документом, що визначає пріоритети розвитку територіальної громади, є стратегія її розвитку. У цьому документі на довгострокову перспективу (7 років і більше) окреслюють орієнтири розвитку ключових сфер життєдіяльності громади. Для цього проводять ґрунтовне аналітичне дослідження, визначають сильні та слабкі сторони громади, бачення її розвитку, стратегічні й оперативні цілі та розробляють детальні завдання, виконання яких має забезпечити досягнення визначених цілей.
Середньострокове планування важливе для організації системної і планомірної роботи з метою ефективного вирішення важливих завдань, які, зокрема, зазначені у стратегії. На місцевому рівні середньострокове планування може бути реалізоване у формі цільових програм (терміном на 3-5 років) або ж у формі комплексної програми соціально-економічного розвитку, яку часто складають строком на один рік.
Програма соціально-економічного розвитку громади визначає пріоритети розвитку громади на короткостроковий період. Вона конкретизує завдання та заходи у рамках таких цілей та пріоритетів, відповідальних виконавців та строки виконання заходів, обсяги фінансування, джерела фінансування та індикатори (показники) оцінки результативності виконання заходів Програми. На основі зазначеного документу розробляють проєкт місцевого бюджету на відповідний плановий рік.
Фінансування соціальних послуг
Механізм фінансування соціальних послуг має передбачати можливість застосування різноманітних джерел фінансових ресурсів та варіантів фінансування. Вибудовуючи оптимальну модель фінансування соціальних послуг у громаді, важливо поєднувати можливості їх надання як комунальними структурами, так і суб’єктами недержавного сектору.
Зверніть увагу: соціальні послуги можуть надаватися:
— за рахунок бюджетних коштів;
— з установленням диференційованої плати залежно від доходу отримувача соціальних послуг;
— за рахунок отримувача соціальних послуг або третіх осіб відповідно до законодавства.
Надання та фінансування соціальних послуг можуть відбуватися також у межах співробітництва територіальних громад, зокрема у формі делегування одному із суб’єктів співробітництва іншими суб’єктами співробітництва виконання одного чи кількох завдань із передачею йому відповідних ресурсів.
Впровадження, моніторинг, оцінка якості соціальних послуг
Після визначення потреб населення у соціальних послугах та забезпечення їх фінансування забезпечується надання соціальних послуг відповідно до затверджених державних стандартів соціальних послуг, які затверджені наказами Міністерства соціальної політики України.
Державними стандартами передбачені зміст соціальної послуги, вимоги до її надавача, підстави та умови її надання
Основою для надання соціальної послуги є індивідуальний план її надання, який ґрунтується на результатах визначення індивідуальних потреб отримувача соціальної послуги. Із кожним потенційним отримувачем соціальної послуги та/або його законним представником, та/або уповноваженим представником сім’ї після прийняття рішення про надання соціальної послуги укладається договір про її надання, визначаються місце та строки надання соціальної послуги.
Ефективність надання соціальної послуги визначається під час зовнішнього та внутрішнього оцінювання якості зазначеної соціальної послуги.
Як правило, надавач соціальної послуги проводить опитування отримувачів соціальної послуги та/або їхніх законних представників, та/або уповноважених представників сім’ї з метою отримання відгуків стосовно організації та надання соціальної послуги.
Результати опитувань враховуються під час проведення зовнішнього оцінювання діяльності надавача соціальної послуги і враховуються ним у подальшій роботі з метою підвищення ефективності та якості надання соціальної послуги.
Проведення моніторингу та оцінки якості послуг відбувається відповідно до Порядку проведення моніторингу надання та оцінки якості соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 449, та базується на нормах ст. 11 Закону № 2671 (ср. ).
Інформація, отримана в результаті моніторингу та оцінки якості соціальних послуг, враховується при щорічному визначенні потреб населення у соціальних послугах, а також є підставою для їх вдосконалення.
Таким чином, алгоритм розвитку соціальних послуг у територіальній громаді є круговим процесом: від визначення потреб населення, планування та фінансування соціальних послуг до їх впровадження через мережу надавачів соціальних послуг, моніторинг та оцінку їх якості з метою подальшого вдосконалення соціальних послуг та кращого задоволення потреб населення у соціальних послугах у наступному періоді.
Про інші особливості надання соціальних послуг в громадах та їх суб’єктів ми поговоримо у наступних номерах «Місцевого самоврядування».
