Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі — Закон № 1700) містить обмеження на зайняття, зокрема, підприємницькою діяльністю, вимогу передати в управління іншій особі підприємства та корпоративні права, і заборону входити до складу правління, виконавчих чи контрольних органів; наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
Якщо ми кажемо про те, що особа є саме кінцевим бенефіціаром підприємства, організації тощо, то нас буде цікавити друга вимога, яка стосується саме передачі корпоративних прав.
Перше обмеження стосується сумісництва та суміщення роботи на певній посаді з іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю. У запитанні читача про це не йдеться.
Наступне обмеження стосується заборони входження до складу (якщо інше не передбачено Конституцією або законами України): правління; інших виконавчих чи контрольних органів; наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. І тут йдеться саме про зайняття посади в правлінні, бо відповідно до правової позиції Конституційного Суду України лише «будь-яка робота, яка здійснюється «на постійній основі», виключає її поєднання з певними посадами в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, які передбачають роботу на такій самій постійній основі, зокрема на посадах керівників органів виконавчої влади» (абз. 14 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 04.07.2002 № 14-рп/2002).
Антикорупційна норма, зазначена нами другою, стосується посадової особи як кінцевого бенефіціара і містить умову запобігти виникненню конфлікту інтересів та вимагає протягом 60 днів після призначення (обрання) конкретної особи на посаду передати в управління іншій особі належні підприємства та корпоративні права в порядку, встановленому законом. До речі, перебування господарської організації у процесі припинення не позбавляє особу корпоративних прав, зокрема, права на отримання активів у разі ліквідації та права управління!
Корпоративні права — права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 Господарського кодексу України).
Відповідно до норм Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник — будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Для юридичних осіб — це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння).
Тож зазначені на початку консультації вимоги антикорупційного законодавства забороняють
займатися підприємницькою діяльністю, займати посади в органах управління організаціями, що мають на меті отримання прибутку, проте не обмежують права посадових осіб на володіння корпоративними правами (які вони мають передати в управління іншим особам).
Таким чином, сьогодні будь-яка особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може мати у власності корпоративні права і виступати кінцевим бенефіціаром будь-яких компаній.
Це можна підтвердити, якщо ми пригадаємо процедуру заповнення декларації. Там є розділ, де зазначаються відомості про юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї.
