Олександре Олександровичу, Ви більше ніж десять років обіймаєте посаду голови територіальної громади, очолюєте Всеукраїнську Асоціацію ОТГ з моменту її заснування, пам’ятаєте додецентралізаційний період, стояли біля витоків усіх перетворень, що відбувалися і продовжуються останніми роками навколо місцевого самоврядування, відчуваєте і можете об’єктивно оцінити теперішній завершальний етап децентралізації. На Вашу думку, чи досягла Україна успіху в цій сфері, чи достатньо було зроблено для нового витка розвитку місцевого самоврядування?
Безумовно, події останніх років змінили місцеве самоврядування, створили підґрунтя для нових можливостей, розвитку та подальших перетворень і водночас додали відповідальності у всіх сферах місцевого самоврядування.
Децентралізація, без сумніву, — успішна реформа, і на початковому етапі вона дала високий результат, органи місцевого самоврядування отримали нові повноваження і достатній об’єктивний фінансовий ресурс для їх виконання.
Станом на теперішній час ці досягнення якоюсь мірою знівельовуються, зокрема через передачу місцевому самоврядуванню делегованих повноважень без закріплення на законодавчому рівні відповідних фінансових ресурсів для їх реалізації.
На Вашу думку, які рішення з боку держави призвели до послаблення фінансової основи місцевого самоврядування?
Як вище уже зазначалося, місцевому самоврядуванню з 2017 року органи державної влади почали передавати додаткові повноваження, не переглядаючи при цьому джерела здійснення таких повноважень. Це вже стало значним тягарем для громад.
Крім того, з минулого року перелік повноважень суттєво доповнився ще й повноваженнями, які раніше здійснювалися за рахунок бюджетних коштів районних бюджетів, що також добавило видатків, і знову ж таки з місцевих бюджетів.
А можете навести приклади таких повноважень органів державної влади, які як бонус отримали органи місцевого самоврядування, та інших рішень на рівні держави, які призвели до додаткового фінансового навантаження для місцевого самоврядування?
Повертаючись до повноважень саме державних органів влади, як приклад, окремі з них, які до децентралізації здійснювалися такими органами і по своїй суті і змісту є державними (йдеться, зокрема, про пільги з послуг зв’язку, інші передбачені законодавством пільги), на законодавчому рівні були фактично віднесені до власних повноважень, оскільки видатки на їх здійснення відповідно до бюджетного законодавства формуються за рахунок місцевих податків та зборів.
У період пандемії на законодавчому рівні відмінялися нарахування та сплата місцевих податків, була вилучена інфраструктурна субвенція, причому без передбачення жодних компенсацій у державному бюджеті бюджетам територіальних громад.
Із фонду COVID-2019, який був утворений у державному бюджеті минулого року і ресурсна база якого була сформована в тому числі і за рахунок інфраструктурної субвенції, громади загалом не отримали фінансової підтримки з боку держави під час боротьби з пандемією, в той час як із бюджетів територіальних громад цілеспрямовано виділялися значні кошти на охорону здоров’я, яка передусім є функцією держави, галузі освітньої та соціальних сфер.
Які кроки, на Ваш погляд, мають бути першочерговими для того, щоб все-таки зберегти успішність децентралізації в Україні?
Нам треба розібратися з повноваженнями — це першочергове завдання для всіх: і для органів державної влади, і для органів місцевого самоврядування.
Необхідно чітко, на законодавчому рівні, розмежувати власні та делеговані повноваження, переглянути конфігурацію та структуру доходів бюджетів територіальних громад, за рахунок яких здійснюються такі повноваження.
На Вашу думку, як лідера громади та голови Всеукраїнської Асоціації ОТГ, що потрібно змінити в дохідній частині бюджетів територіальних громад?
Зважаючи, що дохідна частина бюджетів територіальних громад з моменту старту децентралізації не переглядалася жодного разу, а видаткові повноваження збільшуються щорічно, слід детально проаналізувати співвідношення доходів і видатків бюджетів територіальних громад, зокрема в частині джерельної бази, за рахунок якої здійснюються такі повноваження.
А на чому б саме зосередили Ви увагу, якщо вже говорити про доходи місцевих бюджетів?
Назрілим на сьогодні є питання сплати та зарахування ПДФО, відповідних змін потребують Податковий та Бюджетний кодекси України.
Враховуючи той обсяг повноважень, який переданий місцевому самоврядуванню, переважна більшість яких відноситься якраз до делегованих повноважень у сфері охорони здоров’я, освіти, соціального захисту та забезпечення тощо), або взагалі — державних (наприклад, пільги), є гостра необхідність збільшення обсягу відсотка зарахування ПДФО до 80 % для їх належного вирішення.
Я кожного разу наводжу приклад, що до децентралізації на рівні району залишалося 75 % ПДФО, зараз — на значно ширший обсяг повноважень у бюджетах територіальних громад акумулюється всього 60 % ПДФО.
Слід вирішити питання з адмініструванням місцевих податків та зборів, розібратися з проблемами оподаткування туристичного збору.
Змін потребують питання тарифної політики галузі газопостачання в цілому та зростання вартості природного газу; ситуація, що склалася в поточному році, призведе до непомірних видатків бюджетів територіальних громад на закупівлю природного газу для садочків, шкіл, лікарень.
Чи досконалою на сьогодні є трансфертна система в Україні?
На мою думку, трансфертну систему слід переглядати. Це стосується і системи вирівнювання, і додаткових дотацій, і загалом субвенцій.
Насамперед місцевому самоврядуванню слід повернути інфраструктурну субвенцію як справедливий, прозорий і в сучасних умовах найприйнятніший для органів місцевого самоврядування трансферт.
А наскільки, на Вашу думку, органи місцевого самоврядування є залежними від інфраструктурної субвенції?
Всеукраїнська Асоціація ОТГ неодноразово доводила, що на даний час в Україні усі територіальні громади сіл, селищ та міст (йдеться передусім про ті міста, які створені на базі міст районного значення) потребують фінансової підтримки держави, оскільки інфраструктура, яку вони отримують/отримали у свою власність, потребує суттєвих фінансових вливань для приведення її до належного стану з метою раціонального використання в цілях надання ефективних послуг територіальним громадам.
Окрім цього, цю інфраструктуру в жодному разі не можна порівнювати з інфраструктурою, скажімо, міст обласного значення, яка формувалася та оновлювалася десятиліттями.
А що можете сказати про спрямування коштів через ДФРР?
Ідея спрямування розвиткових видатків через ДФРР є слушною, проте не зовсім прийнятною, бо лише ускладнить процес отримання органами місцевого самоврядування коштів, вимагатиме написання проєктів та проходження відповідної процедури відбору, в той час як спрямування коштів бюджетам територіальних громад з державного бюджету у вигляді субвенції є набагато простішим, а основне — прозорішим механізмом.
Тому наявність частки видатків у ДФРР на розвиток інфраструктури територіальних громад з її безпосереднім спрямуванням бюджетам таких громад не повинна виключати наявність у державному бюджеті інфраструктурної субвенції.
А як Ви собі бачите розподіл міжбюджетних трансфертів, субвенцій тощо?
Усі міжбюджетні трансферти, що передбачаються у державному бюджеті, мають розподілятися на основі формульних розрахунків для усіх бюджетів, які мають прямі відносини з державним бюджетом України.
Окрім іншого, у державному бюджеті має бути передбачена субвенція на пільгове перевезення окремих категорій громадян, оскільки це безпосередня державна функція, і вона не може бути передана до виконання органам місцевого самоврядування без забезпечення на законодавчому рівні необхідним фінансовим ресурсом.
Невирішеним на сьогодні залишається питання Дорожнього фонду. Необхідним є перегляд як критеріїв розподілу коштів між напрямами спрямування бюджетних коштів фонду, так і безпосередньо розподілу коштів субвенції на основі чітких формульних розрахунків з глибоко продуманими параметрами, які б враховували специфіку дорожньої галузі (протяжність доріг, їх класифікацію тощо).
Як я собі бачу, то роботи у Вашої Асоціації вистачить! Щонайменше в частині аналізу проєктів нормативно-правових актів, подання своїх пропозицій, ну і врешті-решт надання консультацій та рекомендацій органам місцевого самоврядування, як розподілити фінансові ресурси бюджетів територіальних громад так, щоб і на власні повноваження вистачило, і на делеговані. Будемо сподіватися, що останнє недовго доведеться здійснювати і держава дослухається до місцевого самоврядування.
Так і є, і буде. Також вірю, що нам вдасться досягти успіхів у втіленні своїх ідей та пропозицій. Ми над цим постійно працюємо. І як безпосередній практик, відчуваю, як важко органам місцевого самоврядування нині, і водночас маю велику надію на прагматичний консенсус між органами місцевого самоврядування та органами державної влади.
