Відповідно до ч. 2 ст. 106 Земельного кодексу України (у редакції Земельного кодексу України від 17.03.2021) види межових знаків і порядок відновлення меж визначалися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (переважна більшість норм цього Закону набрала чинності 27.05.2021) ст. 106 ЗК викладено в новій редакції та встановлено загальне правило, за яким спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об’єктах не встановлюються. Тобто станом на сьогодні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, не визначаються види межових знаків і порядок відновлення меж.
Тому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021 № 127 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 31.08.2021 № 1142/36764, визнається таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками».
