Чудове запитання, особливо якщо зважати на наявність сьогодні декількох варіантів відповідей на нього.
Неправильний варіант, коли говорять, що ні. І правильний варіант, коли говорять, що ТАК.
Зараз доведу, оперуючи нормами законодавства, а не фантазіями, логікою чи ще там чимось.
Отже, почну з того, що посвідчення довіреностей саме посадовими особами органів місцевого самоврядування не є нотаріальною дією, отже, шукати «опцію» посвідчення довіреностей в ст. 37 Закону України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» (далі — Закон про нотаріат) безглуздо щонайменше (якраз там наведено перелік саме нотаріальних дій).
Довіреності, які посвідчуються посадовими особами органів місцевого самоврядування, є прирівнюваними до нотаріально посвідчених довіреностей. Про це зазначається в ч. 2 ст. 40 Закону про нотаріат.
Зокрема, в пункті 4 вказаної частини згаданої статті йдеться про те, що:
«4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами».
Також те саме можна знайти в Цивільному кодексі України (далі — ЦК), де зазначається:
«Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених».
Тут важливе дотримання чотирьох правил:
1) посвідчення довіреностей має здійснюватися уповноваженою на те посадовою особою органу місцевого самоврядування (правильніше буде, якщо це зробити рішенням ради, особливо якщо ми говоримо про старосту, по відношенню до якого рада є роботодавцем, а тому може (якщо це відповідає нормам законодавства) довантажувати старосту додатковими повноваженнями);
2) посвідчення довіреностей можливе лише у населених пунктах, де немає нотаріусів (тут увага: не йдеться про види населених пунктів, як це оговорюється для вчинення нотаріальних дій, не йдеться про старостинські округи в цілому, бо вони не є окремими адмінтеродиницями, тож давайте не фантазувати та не креативити, а просто виконувати норму законодавства);
3) посвідчення довіреностей здійснюється неабиякого, а лише тих осіб, які ПРОЖИВАЮТЬ у населених пунктах, де немає нотаріусів (що вважати під особами, які ПРОЖИВАЮТЬ — вже подумайте самі, законодавець не уточнює, на жаль; але тут пам’ятайте про загальну концепцію нашої держави — максимально «відв’язатися» від інституту колишньої «прописки», а нині реєстрації місця проживання (щонайменше, про це постійно анонсує Мінцифри);
4) посвідчення довіреностей відбувається не всіх, а є перелік тих, які не можуть посвідчувати посадові особи місцевого самоврядування (вони наведені все в тому ж п. 4 ч. 2 ст. 40 Закону про нотаріат та ст. 245 ЦК);
5) посвідчені довіреності реєструються посадовими особами в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, форма якого встановлюється Мін’юстом (кожна довіреність реєструється під окремим порядковим номером; номер, під яким зареєстровано довіреність, зазначається в посвідчувальному написі).
