У зв’язку з оголошенням воєнного стану на території України працівник змінив місце проживання і мав би повідомити роботодавця про причини своєї відсутності. Відповідні норми навіть рекомендують це зробити в письмовій формі із застосуванням відповідно до ст. 29 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) засобів електронного зв’язку та отримати від роботодавця повідомлення, що пояснення прийняті. Усних же форм повідомлення про відсутність на роботі бажано не використовувати, оскільки при розгляді будь-якого питання щодо дисциплінарного порушення працівника, зокрема й відсутності на роботі з поважних причин, до уваги беруться письмові пояснення працівника.
У цій ситуації в роботодавця відсутні письмові пояснення працівника щодо місця його перебування. Усні повідомлення немає можливості застосувати для прийняття управлінських рішень. Тож роботодавець має право табелювати відсутність працівника як такого, що відсутній з нез’ясованих причин. Відповідно в такому разі заробітна плата працівникові не нараховується.
В умовах воєнного стану та збройної агресії відсутність на роботі з причини порятунку життя та здоров’я власного або своїх дітей не може бути визнана як безпідставний невихід на роботу чи прогул. Тож у разі надання працівником письмових пояснень причини відсутності на роботі роботодавець визнає як поважні та має змінити позначки в табелюванні з «НЗ» на «І», тобто «інші причини неявки».
Щодо оплати праці в такому випадку потрібно зазначити, що вони в разі відсутності працівника з інших, хоча і поважних причин, можуть бути зазначені в колективному, трудовому договорі або в локальному акті роботодавця.
Щодо загальних питань оплати праці під час відсутності працівника в установі, то потрібно з’ясовувати, чи оголошувався працівникам простій або надавалася можливість виконання роботи дистанційно. Оплата праці, якщо не йдеться про оголошення простою, проводиться працівникам за виконану роботу.
