Закон України від 15.03.2022 № 2136 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) є частиною законодавства про працю і на посадових осіб місцевого самоврядування він поширюється, як і загальна дія законодавства України про працю, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі — Закон № 2493).
Щодо додаткових відпусток за стаж можна зазначити, що ч. 6 ст. 21 Закону № 2493 передбачено, що посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, додаткові відпустки, зокрема відпустки за вислугу років, під час воєнного стану можуть надаватися посадовим особам місцевого самоврядування, як і раніше, в установленому порядку.
Додаткові та соціальні відпустки відповідно до графіку відпусток за минулі та поточний календарний роки можуть також надаватися у встановленому законодавством порядку. Водночас важливо пам’ятати, що черговість надання відпусток визначається графіками, а конкретний період надання в межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504). Зазначеною нормою Закону № 2136 скасовуються обмеження щодо 15-денного строку надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Але, як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надається виключно з ініціативи працівника! Разом із тим така відпустка надається до припинення/скасування воєнного стану. Норма ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 не містить територіальних обмежень, тож може застосовуватися на всій території України, навіть якщо в певному регіоні не проводяться активні бойові дії. Тож зазначена відпустка може надаватися посадовим особам місцевого самоврядування незалежно від місцезнаходження органу місцевого самоврядування, в якому вони працюють.
На що тут потрібно звернути увагу? На думку Національного агентства з питань державної служби, яку вони висловили у своєму роз’ясненні у разі подання заяви посадовою особою місцевого самоврядування про надання відпустки без збереження заробітної плати. Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 надання цієї відпустки здійснюється за згодою сторін.
З урахуванням норм ст. 25 Закону № 504 надання відпустки без збереження заробітної плати здійснюється роботодавцем в обов’язковому порядку. Відповідно ж до норм ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 протягом періоду дії воєнного стану роботодавець отримує право на прохання працівника надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону № 504 (ср. ).
Наостанок звернемо увагу ще на одну позицію НАДС щодо зарахування часу перебування у відпустці без збереження заробітної плати до стажу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 504 щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Згідно зі ст. 9 цього Закону до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 6), зараховуються час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка, та інші випадки (періоди), передбачені цією статтею.
Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати більше 15 днів не передбачено ст. 9 зазначеного Закону. Разом із тим відповідно до абз. 1 п. 7 постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Отже, на думку НАДС, період перебування у відпустці без збереження заробітної плати більше 15 днів (на підставі ч. 3 ст. 12 Закону № 2136) не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку посадовій особі місцевого самоврядування, але з урахуванням відповідних норм зараховується до стажу служби в органах місцевого самоврядування для надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
