Питання страхового стажу унормовує Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон № 1105).
Власне, страховий стаж — період, протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця роботодавець або сама особа сплачували страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску (ч. 1 ст. 21 Закону № 1105).
У свою чергу, мінімальний страховий внесок — певна сума коштів (добуток розміру мінімальної зарплати та розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на місяць, за який нараховують зарплату/дохід (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105 та абз. 13 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV)).
Отже, якщо працівник перебував у відпустці без збереження зарплати, то цей період йому не зарахують до страхового стажу, бо йому не нараховували зарплату і, як наслідок, роботодавець не нараховував і не сплачував ЄСВ.
