1 З постановою можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101634683
Суть справи
Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради (далі — КУ «Одесреклама») подала касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 11 грудня 2020 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 6 квітня 2021 року у справі за позовом до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — ОСББ).
Велика Палата розглянула усі матеріали та з’ясувала, що ОСББ є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного житлового будинку (далі — житловий комплекс) на вулиці Гагарінське плато Приморського району міста Одеси відповідно до Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».
8 грудня 2014 року ОСББ відповідно до акта приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс прийняло житловий комплекс на баланс та обслуговування. Разом із житловим комплексом на баланс об’єднання перейшли і металево-пластикові конструкції, які розташовані на даху та на фасаді, над в’їздом у паркінг житлового комплексу.
29 травня 2019 року Управління реклами Одеської міської ради видало направлення на проведення їх демонтажу. Посадові особи КУ «Одесреклама» 31 травня 2019 року здійснили демонтаж вищезазначеної конструкції, стан якої посадові особи КУ «Одесреклама» визнали незадовільним, про що йдеться в акті проведення демонтажу від 31 травня 2019 року.
ОСББ вказало, що посадові особи КУ «Одесреклама», здійснюючи заходи демонтажу, пошкодили конструкцію та, здійснюючи заходи державного контролю, перевищили свої повноваження і безпідставно перейняли на себе функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства України про рекламу, яким є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
Оцінка суду
Вивчивши нормативну базу, яка стосується питання, що розглядалося, Велика Палата зазначає таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, у порядку, встановленому цими органами, на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (робочий орган) (пункт 5 Типових правил).
Згідно з пунктом 6.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 квітня 2008 року № 434 (далі — Правила № 434), розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі відповідного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Правил № 434 робочий орган, зокрема, надає фізичним та юридичним особам обов’язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів; видає направлення на здійснення їх демонтажу.
Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Правил № 434 КУ «Одесреклама», зокрема, на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів. Положеннями пункту 13 цих Правил також закріплено, що демонтаж рекламних засобів здійснюється КУ «Одесреклама» за направленням робочого органу.
З аналізу наведених норм убачається, що рішення про демонтаж рекламних конструкцій на підставі локальних нормативно-правових актів приймається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а у випадку невиконання такого рішення особами, винними в порушенні норм рекламного законодавства, демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів здійснюється відповідними комунальними підприємствами та установами, підпорядкованими виконавчим органам.
Приймаючи рішення про задоволення позову та стягнення матеріальної шкоди, суди дійшли висновку, що Управління реклами Одеської міської ради та КУ «Одесреклама» вийшли за межі визначених законом повноважень, оскільки питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкцій має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
Дійсно, в абзаці другому пункту 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, зазначено, що в разі невиконання вимоги усунути порушення у визначений строк орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667 (ср. ), вбачається, що вирішення питання щодо демонтажу рекламних конструкцій, встановлених з порушенням передбаченого законодавством порядку розміщення реклами, до повноважень, наданих законодавством Держпродспоживслужбі та відповідно її територіальному органу — Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області, не віднесено.
З аналізу вказаних вище законодавчих приписів убачається, що Правилами № 434 чітко передбачені повноваження робочих органів (до яких належить відповідач) здійснювати контроль за додержанням цих Правил (у тому числі контроль щодо самовільного розміщення реклами) та звертатися до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк, а видача відповідних приписів про демонтаж самовільно розміщених конструкцій є формою реалізації повноважень з контролю за дотриманням законодавства щодо порядку розміщення реклами, які належать до компетенції місцевого самоврядування.
Отже, доходить думки Велика Палата, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що примусовий демонтаж самовільно розміщених конструкцій належить до сфери виключної компетенції та функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства України про рекламу, не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Щодо відповідності демонтованої конструкції ознакам рекламної конструкції, то за визначенням, наданим у статті 1 Закону України «Про рекламу», рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама — реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях — рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Суди з’ясували (і це не заперечувалося жодною зі сторін), що спірна конструкція розміщувалася над в’їздом у паркінг житлового комплексу, в якому створено ОСББ. Однак доводів про те, що спірна конструкція є вивіскою або ж невід’ємною складовою, конструктивним елементом будівлі, на якій вона розміщена, позивач не навів, а суд таких обставин не встановив.
Висновок про те, що за відсутності індивідуалізації, закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг така конструкція не містить інформації, яка б формувала та підтримувала обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуги), суперечить визначенню реклами, наведеному вище.
Оцінка суду
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач не довів відповідно до норм статей 76, 77, 78 ГПК України наявність усіх елементів складу правопорушення для застосування такої відповідальності, як відшкодування шкоди, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Висновки судів попередніх інстанцій про протиправність поведінки КУ «Одесреклама» є помилковими, не ґрунтуються на правових приписах та суперечать установленим обставинам справи.
