Загальні норми та типи декларацій
Ми вже писали про те, що Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/211, набрав чинності ще 1 грудня 2021 року.
1 Порядок № 449.
Порядок № 449 визначає процедуру заповнення та подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування2, декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування3, передбачених ст. 45 Закону України від 14.11.2014 № 1700 «Про запобігання корупції»4.
2 Реєстр.
3 Декларація.
4 Закон № 1700.
Загалом, декларація складається з вісімнадцяти розділів, у яких суб’єкт декларування зазначає інформацію про себе, членів своєї сім’ї, інших осіб та об’єкти декларування, визначені ч. 1 ст. 46 Закону № 1700. Як і раніше, декларація заповнюється та подається особисто суб’єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті в Реєстрі.
Декларація подається незалежно від того, перебуває суб’єкт декларування в Україні чи за її межами.
Суб’єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення з Порядком № 449 шляхом проставлення відповідної позначки.
Після заповнення всіх необхідних розділів декларації суб’єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації.
Перед підписанням декларації суб’єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, зазначених у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної позначки.
Перед безпосереднім заповненням розділів декларації (крім розділу 1 «Вид декларації та звітний період», розділу 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування») суб’єкт декларування має обрати одну з позначок «Наявна інформація для декларування у цьому розділі» або «Відсутня інформація для декларування у цьому розділі». Обрання однієї із цих позначок є обов’язковим.
Ще раз нагадаю про зміни в типах декларацій. Суб’єкти декларування подають такі декларації:
| Тип деклараціїї | Підстави виникнення обов”язку подання |
| щорічна декларація | декларація, яка подається щороку (відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону) |
| декларація, яка подається після припинення діяльності чи після звільнення (відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року | |
| Зверніть увагу! Суб’єкт декларування, поновлений на роботі за рішенням суду після завершення періоду декларування, до 01 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося поновлення, подає щорічну декларацію за рік, у якому відбулося поновлення. Якщо така особа поновлена на роботі до завершення періоду декларування, щорічна декларація подається за минулий рік. Щорічна декларація за час вимушеного прогулу не подається. Якщо особа, яка припинила здійснення діяльності, до завершення визначеного Законом № 1700 строку подання щорічної декларації знову починає здійснення діяльності, вона подає щорічну декларацію як особа, яка продовжує здійснювати діяльність. Щорічна декларація (після звільнення) у такому випадку не подається | |
| декларація при звільненні | декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону — не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду |
| Втрата статусу суб’єкта декларування у зв’язку із внесенням змін до закону або статусу юридичної особи публічного права не вважається припиненням діяльності та не зобов’язує особу подавати декларацію будь-якого виду. Важливо! Декларація при звільненні не подається в таких випадках: — особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді; — особа, яка припинила здійснення діяльності, протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності | |
| декларація кандидата на посаду | декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року |
| Декларація кандидата на посаду подається до призначення або обрання особи на відповідну посаду, якщо інше не передбачено законом. Якщо особа подала щорічну декларацію за минулий рік, декларація кандидата на посаду за цей період не подається. У декларації кандидата на посаду не зазначаються відомості про видатки та інші правочини, вчинені суб’єктом декларування у звітному періоді | |
Заповнення декларацій
Щодо розділу 1 «Вид декларації та звітний період».
Форма декларації передбачає, що особа, подаючи декларацію, обирає один із її видів залежно від обов’язку, який у неї виник згідно зі ст. 45 Закону № 1700: щорічна, при звільненні, кандидата на посаду, — та вказує період, за який вона подається.
Обираючи вид декларації «щорічна», суб’єкт декларування додатково зазначає відомості про те, продовжує він здійснювати діяльність чи припинив її здійснення, та подає декларацію в році, наступному за припиненням діяльності (після звільнення). Для цього потрібно обрати відповідну позначку: «я продовжую виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування», або «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)»;
Якщо є привід подати виправлену «щорічну» декларацію, то суб’єкту декларування надається можливість змінити відповідну позначку «я продовжую виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування» або «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)». А ось звітний період може змінюватись лише при поданні виправленої декларації «при звільненні».
У розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування»:
1) зазначаються відомості про суб’єкта декларування для ідентифікації його особи в Україні, за її межами, а також про місце його роботи або проходження служби (або місце майбутньої роботи чи проходження служби для кандидатів) і посаду, у зв’язку з якою виник обов’язок подати декларацію, або посаду, на яку претендує кандидат;
2) для ідентифікації особи в Україні суб’єкт декларування зазначає такі відомості:
— прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);
— дату народження;
— реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
— реквізити паспорта громадянина України;
— унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
— зареєстроване місце проживання;
— місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб’єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію.
Якщо у звітному періоді суб’єкт декларування змінив прізвище, ім’я або по батькові, він додатково зазначає попередні прізвище, ім’я та по батькові.
Декілька слів про інформацію щодо місць реєстрації, фактичного проживання та поштової адреси, на яку суб’єкту декларування НАЗК може бути надіслано кореспонденцію.
Відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання зазначаються станом на кінець звітного періоду, а для адреси для листування — на дату подання декларації.
Якщо зареєстроване та місце фактичного проживання суб’єкта декларування на кінець звітного періоду збігаються, після заповнення відомостей про зареєстроване місце проживання необхідно обрати позначку «збігається з місцем фактичного проживання».
Якщо адреси зареєстрованого та фактичного місця проживання не збігаються, слід зазначити окремо відомості про зареєстроване місце проживання та заповнити блоки полів «Місце фактичного проживання або поштова адреса, на яку суб’єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію». При цьому додатково обрати такі позначки:
— «це адреса місця фактичного проживання» — у разі, якщо зазначена адреса є адресою місця фактичного проживання;
— «це адреса для листування» — у разі, якщо зазначена адреса є адресою для листування з Національним агентством і при цьому не є адресою місця фактичного проживання.
Якщо адреса місця фактичного проживання збігається з адресою для листування з Національним агентством, обирається позначка «це адреса місця фактичного проживання». Додатково обирати позначку «це адреса для листування» не потрібно;
Обрання однієї із зазначених позначок є обов’язковим.
3) за наявності документів для ідентифікації особи за межами України суб’єкт декларування у блоці полів «Для ідентифікації за межами України» обирає позначку «Дані наявні» та зазначає такі відомості:
— прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) (латиницею);
— країна, в якій видано документ, що посвідчує особу;
— тип документа, що посвідчує особу;
— реквізити документа, що посвідчує особу;
— ідентифікаційний номер (за наявності).
Суб’єкт декларування зазначає відомості про варіанти написання прізвища, імені, по батькові (за наявності), крім української мови, зазначені в документах (паспортах, посвідці на проживання, інших наявних у суб’єкта декларування документах).
За наявності документів, що посвідчують особу, виданих у різних державах, у тому числі в Україні, зазначаються всі варіанти написання прізвища, імені, по батькові (за наявності) (крім української мови) з посиланням на документи кожної з держав, незважаючи на однаковий варіант їх написання.
За наявності декількох документів, виданих в одній державі, у яких варіанти написання прізвища, імені, по батькові (за наявності) збігаються, у блоці полів щодо документа, що посвідчує особу, зазначаються відомості про один з документів, пріоритет з яких має паспорт або посвідка на проживання.
За відсутності документів для ідентифікації особи за межами України слід обрати позначку «Дані відсутні»;
4) при зазначенні відомостей про місце роботи або проходження служби (або місце майбутньої роботи чи проходження служби для кандидатів) і займану посаду, або посаду, на яку претендує кандидат, слід вказати:
— код органу, установи, організації, підприємства в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, у якому суб’єкт декларування працював (проходив службу) на кінець звітного періоду (або місця майбутньої роботи чи проходження служби для кандидатів на посаду);
— найменування органу, установи, організації, підприємства;
— займану посаду або посаду, на яку претендує кандидат, тип та категорію посади (якщо така є) суб’єкта декларування;
— належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також належність до національних публічних діячів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
У декларації зазначаються відомості про місце роботи (проходження служби) і посаду, у зв’язку з якою виник обов’язок подати декларацію за певний звітний період.
Якщо особа обіймає дві і більше посад, пов’язаних з обов’язком подати декларацію, і при цьому одна з них належить до посад службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, або посад, пов’язаних з високим рівнем корупційних ризиків, то в розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» зазначається саме посада службової особи, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або посада, пов’язана з високим рівнем корупційних ризиків.
Зверніть увагу! Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (ч. 1 ст. 4 Закону України від 05.11.2021 № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»). Водночас на період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя зазначені вище вимоги не поширюються на осіб, місце проживання яких зареєстроване в житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання (п. 10 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого Закону). У разі наявності у внутрішньо переміщених осіб двох зареєстрованих місць проживання таким особам у блоці полів «Зареєстроване місце проживання» розділу 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації рекомендується зазначити інформацію про задеклароване (зареєстроване) місце проживання в житлі, що розташоване за межами тимчасово окупованих територій.
У розділі 2.2 «Інформація про членів сім’ї суб’єкта декларування»:
1) зазначаються відомості про осіб, які згідно із Законом № 1700 належать до членів сім’ї суб’єкта декларування, незалежно від громадянства та країни їх проживання, які дають змогу їх ідентифікувати в Україні та за її межами.
Членами сім’ї суб’єкта декларування (ст. 1 Закону № 1700, примітка до ст. 46 Закону № 1700) є:
1) особа, яка перебуває у шлюбі із суб’єктом декларування (чоловік / дружина) станом на останній день звітного періоду, – незалежно від спільного проживання із суб’єктом декларування упродовж звітного періоду;
2) діти суб’єкта декларування до досягнення ними повноліття, незалежно від їх спільного проживання із суб’єктом декларування упродовж звітного періоду;
3) будь-які особи, які станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації:
спільно проживали;
були пов’язані спільним побутом;
мали взаємні права та обов’язки із суб’єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали із суб’єктом декларування, але не перебували у шлюбі.
Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування. Наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (користуються) житло, проживають в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо.
Наприклад: у 2021 році суб’єкт декларування сукупно не менше 183 днів проживав, вів спільне господарство, мав взаємні права та обов’язки з особою, з якою не перебував у шлюбі, та батьками, а на останній день звітного періоду проживав окремо від батьків, але проживав, вів спільне господарство, мав взаємні права та обов’язки з особою, з якою не перебував у шлюбі.
За таких обставин у декларації за 2021 рік членами сім’ї суб’єкта декларування мають бути зазначені батьки та особа, з якою він спільно проживав на останній день звітного періоду, був пов’язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов’язки, але не перебував у шлюбі;
2) для ідентифікації члена сім’ї в Україні суб’єкт декларування зазначає такі відомості:
— прізвище, ім’я, по батькові (за наявності);
— дату народження;
— реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);
— реквізити паспорта громадянина України, до його видачі — свідоцтва про народження;
— унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
— зареєстроване місце проживання;
— зв’язок із суб’єктом декларування.
Якщо в декларації зазначається інформація про члена сім’ї суб’єкта декларування, який не є громадянином України, зареєстроване місце проживання зазначається українською та англійською мовами;
3) за наявності документів для ідентифікації особи члена сім’ї за межами України суб’єкт декларування зазначає такі відомості:
— прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) (латиницею);
— громадянство;
— країну, в якій видано документ, що посвідчує особу;
— тип документа, що посвідчує особу;
— реквізити документа, що посвідчує особу;
— ідентифікаційний номер (за наявності).
Відомості, що ідентифікують особу за межами України, зазначаються відповідно до п.п. 3 п. 2 цього розділу.
Декілька рекомендацій від НАЗК5. Якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовив йому в наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому суб’єкту декларування ця інформація не відома, НАЗК рекомендує у відповідних полях форми декларації обирати позначку «Член сім’ї не надав інформацію».
5 Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 № 11 (далі — Роз’яснення, рекомендаціїї НАЗК).
Якщо член сім’ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома суб’єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, із правовстановлюючих документів, відкритих державних реєстрів), то суб’єкт декларування повинен відобразити в декларації всю відому йому інформацію.
Якщо члену сім’ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, із правовстановлюючих документів, відкритих державних реєстрів), то у відповідних полях декларації рекомендується обрати позначки «Не відомо».
Обрання позначки «Член сім’ї не надав інформацію» є підставою для проведення Національним агентством повної перевірки декларації відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 513 Закону № 1700.
У розділі 3 «Об’єкти нерухомості»:
1) зазначаються відомості про об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та/або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право;
2) якщо в суб’єкта декларування чи членів його сім’ї наявні об’єкти для декларування в цьому розділі, суб’єкт декларування зазначає дані про:
— вид об’єкта;
— характеристику об’єкта: загальну площу (м2), реєстраційний номер (кадастровий номер для земельної ділянки);
— дату набуття права;
— місцезнаходження об’єкта;
— вартість на дату набуття права або вартість за останньою грошовою оцінкою;
— права на цей об’єкт;
— особу, якій належить об’єкт (суб’єкт декларування та/або член його сім’ї, третя особа).
Якщо власником (співвласником) об’єкта є фізична особа, яка не є членом сім’ї, або юридична особа, про таку особу зазначається відповідна інформація, що передбачена формою заповнення декларації.
У цьому розділі «Об’єкти нерухомості» декларації необхідно зазначити відомості про об’єкт нерухомості, який використовувався суб’єктом декларування та членами його сім’ї для проживання на кінець звітного періоду або не менше половини днів звітного періоду, незалежно від того, чи зазначалися відомості про цей об’єкт у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації.
Якщо об’єкт нерухомості, що використовується для проживання на праві користування, є будинком, декларуванню в розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації також підлягають відомості про земельну ділянку, на якій він розташований.
Декларуванню підлягають відомості про земельні ділянки незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. За відсутності кадастрового номера земельної ділянки в полі «Реєстраційний номер (кадастровий номер для земельної ділянки)» слід обрати позначку «Не застосовується».
За Роз’ясненнями НАЗК земельні ділянки, право власності на які набуто до 03.08.2004, підлягають декларуванню, незважаючи на відсутність державної реєстрації прав.
Водночас земельні ділянки, права на які отримані після 03.08.2004, підлягають декларуванню як об’єкти, які перебувають на праві власності, лише в разі здійснення державної реєстрації прав на них. Якщо така реєстрація не здійснювалася, вони підлягають декларуванню як об’єкти, що перебувають у суб’єкта декларування та/або члена його сім’ї на праві користування.
За загальним правилом, у разі декларування відомостей про будинок і про земельну ділянку, на якій він розташований, відомості про них вносяться як про невід’ємні об’єкти.
Водночас є випадки, коли відомості про земельну ділянку не підлягають декларуванню, зокрема:
| 1 | об’єкт нерухомого майна розміщено на земельній ділянці, межі якої не встановлені в натурі (на місцевості) та права щодо якої не визначені у встановленому законом порядку |
| 2 | об’єкт нерухомості, який належить суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї, розташований у багатоквартирному будинку, а земельна ділянка під ним перебуває в комунальній власності чи користуванні ОСББ |
| 3 | об’єкт нерухомості, який на будь-якому праві належить суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї, розташований на земельній ділянці, яка не належить їм на будь-якому праві, на якій розміщено кілька об’єктів, що належать третім особам (не членам сім’ї суб’єкта декларування) (гаражні кооперативи, садівничі товариства, таунхауси тощо) |
Окрему увагу в цьому розділі слід приділити майну (такому як: дачі, будинки, квартири, споруди, гаражі, транспортні засоби), що було споруджене або придбане кооперативом (зокрема житлово-будівельним, дачно-будівельним, гаражно-будівельним, житловим, дачним, гаражним). Таке майно є власністю кооперативу (ст. 384 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України від 10.07.2003 № 1087-IV «Про кооперацію»). Член кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу – і розпорядження майном кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу такого майна особа (член кооперативу) стає його власником. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до вищезазначених законодавчих актів.
Таким чином, якщо суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї належить право володіння, користування, розпорядження майном кооперативу, то відомості про такий об’єкт підлягають відображенню у відповідному розділі декларації із зазначенням відповідного речового права.
У розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва»:
1) зазначаються відомості про об’єкти незавершеного будівництва, зокрема об’єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які:
а) належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України;
б) розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права;
в) повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї;
г) мають інший зв’язок із суб’єктом декларування чи членом його сім’ї.
Такі відомості включають дані про:
— загальну інформацію про об’єкт: вид об’єкта, загальну площу (м2), реєстраційний номер;
— місцезнаходження об’єкта;
— підставу для декларування об’єкта;
— особу, якій належить земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво об’єкта, і права на неї;
— особу, якій належить об’єкт (суб’єкт декларування та/або члени його сім’ї) і права на нього, якщо об’єкт перебуває у спільній власності — про всіх його співвласників.
Якщо власником (співвласником) об’єкта є фізична особа, яка не є членом сім’ї, або юридична особа, інформація про таку особу зазначається відповідно до п. 8 розділу III цього Порядку;
2) якщо об’єкт незавершеного будівництва розташований за межами України, країна, адреса його розташування та поштовий індекс зазначаються англійською й українською мовами.
Якщо будівництво об’єкта нерухомості завершилося у звітному періоді, на об’єкт оформлені документи про право власності та він прийнятий в експлуатацію, такий об’єкт повинен бути задекларований у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації.
Інформація про вартість об’єкта незавершеного будівництва в декларації не зазначається, оскільки декларування такої інформації не вимагає Закон.
Для цілей декларування поняття «об’єкти незавершеного будівництва» НАЗК пропонує розуміти в більш широкому сенсі, ніж це визначено в Цивільному кодексі України, який до моменту завершення будівництва оперує поняттям «матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва».
Тому в полі «Дата набуття права» НАЗК пропонує зазначати дату початку створення об’єкта з будівельних матеріалів. Наприклад, це може бути дата повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозволу на виконання будівельних робіт або інша дата.
Якщо суб’єкт декларування та/або член його сім’ї розпочав, наприклад, перебудову будинку, яка не спричинила (або не спричинить – якщо така перебудова не була завершена на кінець звітного періоду) необхідності реєстрації об’єкта нерухомого майна як нового, то в такому разі в декларації зазначається інформація про той об’єкт, який належить суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї на праві власності.
Але, якщо суб’єкт декларування та/або член його сім’ї розпочав перебудову будинку шляхом його знищення (знесення) або поділу, об’єднання з іншим об’єктом нерухомого майна чи виділення з нього частки, результатом якої стало створення, введення в експлуатацію та державна реєстрація нового об’єкта (об’єктів) нерухомого майна, то в такому разі суб’єкт декларування зазначає інформацію щодо нового (нових) об’єкта (об’єктів) нерухомого майна.
У розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)»:
1) зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 ПМ, що належить суб’єкту декларування та/або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в їх володінні чи користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані про:
— вид об’єкта;
— характеристику об’єкта;
— дату набуття права;
— вартість об’єкта на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою;
— права на цей об’єкт;
— особу, якій належить об’єкт (суб’єкт декларування та/або члени його сім’ї, третя особа).
Якщо власником (співвласником) об’єкта є фізична особа, яка не є членом сім’ї, або юридична особа, інформація про таку особу зазначається відповідно до п. 8 розділу III цього Порядку;
2) якщо право на цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) набуто до подання суб’єктом декларування першої декларації в електронній формі відповідно до Закону, про це зазначається шляхом обрання позначки «Право на майно набуто до подання першої декларації, поданої відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Лише в цьому випадку зазначення даних щодо вартості такого майна та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов’язковим.
Під рухомим майном слід розуміти будь-які матеріальні об’єкти (речі), які можуть бути переміщені без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, антикваріат, твори мистецтва, меблі, зброя, тварини тощо).
Вартість кожної цінної рухомої речі зазначається в декларації окремо, крім випадків, коли такі речі придбані одночасно як набір (наприклад, столовий сервіз, набір меблів, набір ювелірних прикрас тощо). У разі відсутності документального підтвердження систематизації речей за певним критерієм у декларації відображаються відомості про кожен об’єкт окремо.
