Відповідь було надано Департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці в листі від 13.07.2022 № 2419/4/4.1-ЗВ-22а.
Отже…
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Кодексу законів про працю України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам, зокрема, за особливий характер праці.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 затверджено Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список).
Згідно з пунктом 58 розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах і яким тривалість щорічної відпустки не визначена іншими нормативно-правовими актами, надаються щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.
Основною умовою для визначення права працівників на відповідну відпустку є безпосередня зайнятість працівників на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах не менш як половину тривалості робочого дня.
Частиною другою статті 8 Закону визначено, що конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Відповідно до пунктів 6 і 7 Порядку застосування Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16, зареєстрованим Міністерством юстиції України 30.01.1998 за № 58/2498, додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій і посад.
Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
Оскільки законодавством не визначено, у який спосіб здійснюється облік на роботах з особливим характером праці, підприємство самостійно приймає рішення щодо ведення такого обліку.
