Одразу означу, що Законом № 2259 були внесені зміни до двух законодавчих актів:
1. Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».
2. Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі — Закон про правовий режим воєнного стану).
Не бачу сенсу зупинятися на першому законодавчому акті, це взагалі має бути тема окремої статті, розрахованої на вузьке коло спеціалістів. Тож пропоную одразу перейти до другого, оскільки саме він несе в собі низку кардинальних змін, які стосуються функціонування місцевого самоврядування в період воєнного стану.
Матеріал свій побудую в порядку розгляду статей Закону про правовий режим воєнного стану, до якого внесені зміни Законом № 2259.
Отже…
Щодо статті четвертої
Частину третю було викладено в такій редакції:
«3. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.
Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова».
| Коментар Враховуючи зміст зазначеної частини, можна говорити про те, що якщо чи то місцева рада, чи то виконавчі органи, чи то сільський, селищний, міський голова, а, можливо, і всі разом, не здійснюють покладені на них повноваження, виникає підстава для ініціювання в межах території їх юрисдикції утворення військової адміністрації населеного пункту (далі — ВА населеного пункту). Залишається під знаком питання така можлива практична ситуація: територіальна громада розташована в зоні бойових дій, відповідно фактичної можливості здійснювати належним чином повноваження як органами місцевого самоврядування, так і її посадовими особами майже немає, який період має тривати така «бездіяльність», для того щоб відповідна обласна державна адміністрація (а нині обласна військова адміністрація) ініціювали перед Президентом України питання утворення ВА населених пунктів. Або, наприклад, місцева рада здійснює свої повноваження, сільський, селищний, міський голова також, більша частина виконавчих органів ради (якими є не тільки виконавчий комітет) в тому числі здійснюють свої повноваження і лише незначна частина таких виконавчих органів ради їх не здійснює, чи буде це підставою, щоб ініціювати створення ВА населених пунктів? І ще, яким чином обласна військова адміністрація має дізнатися про те, що такі повноваження не здійснюються? Чи можуть, наприклад, депутати місцевої ради або посадові особи органів місцевого самоврядування звернутися до обласної військової адміністрації з відповідним зверненням, в якому буде означено, що певні органи місцевого самоврядування чи той же сільський, селищний, міський голова не здійснюють свої повноваження, і відповідно просити ініціювати перед Президентом України питання створення ВА населених пунктів? Якщо так, то якими мають бути тому докази? Ну і ще! Напевно, бажано було би прописати в абзаці третьому зазначеної частини, що не може бути призначено начальником ВА населених пунктів сільського, селищного, міського голови, нездійснення яким своїх повноважень стало підставою для утворення ВА населених пунктів. Ну і ще, на мою думку, дуже важливим було би передбачити, щоб в Указі Президента про утворення ВА населених пунктів зазначалася підстава, тобто це, наприклад, нездійснення повноважень місцевою радою, сільським, селищним, міським головою тощо. Також залишаються незрозумілим, якими можуть бути інші випадки, передбачені законодавством, за настання яких може відбутися утворення ВА населених пунктів. |
В абзаці першому частини п’ятої слова «а також працівників, які уклали з Генеральним штабом Збройних Сил України трудовий договір» замінено словами «а також працівників, які уклали трудовий договір з обласними військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або з Генеральним штабом Збройних Сил України (якщо у відповідній області не утворено обласну військову адміністрацію)».
| Коментар Абзац 1 ч. 5 ст. 4 Закону про правовий режим воєнного стану відтепер має таку редакцію: «Військові адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали трудовий договір з обласними військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або з Генеральним штабом Збройних Сил України (якщо у відповідній області не утворено обласну військову адміністрацію).» Залишається під знаком питання ситуація: якщо фактично працівник буде частиною сформованої ВА населеного пункту відповідно до укладеного, наприклад, трудового договору з обласною військовою адміністрацією, то виходить, що роботодавцем для цього працівника буде саме обласна військова адміністрація, яким же чином тоді мають вибудовуватися трудові відносини між начальником ВА населених пунктів та таким працівником. Адже фактично знову ж таки, наприклад, отримуємо ситуацію, що начальник ВА населених пунктів не зможе застосувати до такого працівника «прямих» заходів впливу, якщо він не буде належним чином здійснювати свої обов’язки. Отже, він кожного разу повинен буде звертатися до начальника обласної військової адміністрації. |
Частину сьому доповнено абзацами п’ятим і шостим такого змісту:
«Структуру і штатний розпис обласних, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів, розташованих в областях, у яких не утворені обласні військові адміністрації, затверджує Головнокомандувач Збройних Сил України за поданням начальника відповідної військової адміністрації.
Структуру і штатний розпис районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів, розташованих в областях, у яких утворені обласні військові адміністрації, затверджують начальники відповідних обласних військових адміністрацій».
| Коментар Маємо ситуацію, що в разі якщо є утворена обласна військова адміністрація, то структура та штат ВА населених пунктів затверджуються без будь-яких подань того ж самого начальника ВА населених пунктів. Хоча, як на мене, то це було би доречним, враховуючи той обсяг повноважень ВА населених пунктів, який передбачений ст. 15 Закону про правовий режим воєнного стану. Більшою частиною з них є повноваження саме органів місцевого самоврядування. Щоб забезпечувати належний рівень їх виконання, має початково бути сформовано структуру та штат ВА населених пунктів, які б змогли забезпечити життєдіяльність територій, які тимчасово опиняться під юрисдикцією ВА. Тож дізнатися про бачення таких структури та штату начальником ВА населених пунктів було би точно не зайвим. |
Частину восьму викладено в такій редакції:
«8. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування».
| Коментар Зазначеною статтею відводиться чіткий період для здійснення своїх повноважень ВА населених пунктів. Після його завершення мають відновитися повноваження органів місцевого самоврядування. Щоправда, тут є особливості, на які варто було би звернути увагу. Вони окреслені в ст. 10 зазначеного законодавчого акта, і я ще до них дійду. |
Щодо статті дев’ятої
Статтю 9 було доповнено частинами четвертою — десятою.
Зміст частини четвертої такий:
«4. У період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення, з обов’язковим інформуванням начальника відповідної обласної військової адміністрації протягом 24 годин, щодо:
1) звільнення земельних ділянок комунальної власності від незаконно розміщених тимчасових споруд, у тому числі тих, що були встановлені, але не введені в експлуатацію у встановленому законодавством порядку;
2) обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій. Обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок бойових дій, здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
3) демонтажу будівель і споруд, які за результатами обстеження, визначеного пунктом 2 цієї частини, визнані аварійно небезпечними і такими, що становлять загрозу життю людей (крім об’єктів оборонного і спеціального призначення, об’єктів культурної спадщини та об’єктів, на які поширюється дія Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»). Розпорядження про демонтаж таких будівель і споруд вносяться до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».
| Коментар Необхідно виокремити декілька важливих моментів: — такі повноваження можуть лише мати ті сільські, селищні, міські голови, де на території громад не ведуться бойові дії та не створено ВА населених пунктів; — це є вичерпний перелік рішень, які може прийняти сільський, селищний, міський голова; — рішення мають прийматися виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану; — про прийняті рішення обов’язково інформується начальник відповідної обласної військової адміністрації протягом 24 годин; — прийняття окреслених рішенням є правом, а не обов’язком сільського, селищного, міського голови. |
Зміст частини п’ятої такий:
«5. У період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова територіальної громади, на території якої не ведуться бойові дії та не прийнято рішення про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), виключно для здійснення заходів правового режиму воєнного стану може прийняти рішення щодо:
1) передачі коштів з відповідного місцевого бюджету на потреби Збройних Сил України та/або для забезпечення заходів правового режиму воєнного стану;
2) створення установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення на посади і звільнення з посад керівників таких установ, залучення фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
3) боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями;
4) поводження з небезпечними відходами».
| Коментар Знову ж таки, як і зі змістом попередньої частини, зважати необхідно на важливі моменти. Вони залишаються такими ж, крім того, що про прийняття таких рішень немає необхідності інформувати начальника відповідної обласної військової адміністрації. |
Зміст частини шостої такий:
«6. У разі наявності фактів порушення сільським, селищним, міським головою відповідної територіальної громади під час реалізації повноважень, передбачених частинами четвертою і п’ятою цієї статті, Конституції чи законів України начальник обласної військової адміністрації за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України порушує перед Президентом України питання про утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів)».
| Коментар Залишається під знаком питання, що мається на увазі під фактами порушення, скільки має бути таких фактів та хто може їх надавати. Тож майте це на увазі! У будь-якому випадку сільським, селищним та міським головам треба більш прискіпливо ставитися до здійснення своїх повноважень. |
Зміст частини сьомої такий:
«7. Рішення, прийняті сільським, селищним, міським головою у порядку, встановленому частинами четвертою і п’ятою цієї статті, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими рішеннями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності, та невідкладно доводяться до відома жителів відповідних територіальних громад».
| Коментар Необхідно зауважити на двох можливих моментах: 1. Відповідно до п. 20 ч. 4 ст. 42 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон про місцеве самоврядування) сільський, селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень. 2. Розпорядження, прийняті сільським, селищним, міським головою у порядку, встановленому частинами четвертою і п’ятою ст. 9 Закону № 2259, невідкладно доводяться до відома жителів відповідних територіальних громад (спосіб такого доведення не визначено, тож бажано його, на мою думку, окремо прописувати в самому розпорядженні, враховуючи насамперед технічні та інші можливості, наявні на момент видання розпорядження). |
Зміст частини восьмої такий:
«8. Договори, укладені під час дії воєнного стану сільським, селищним, міським головою від імені ради з питань, визначених частинами четвертою і п’ятою цієї статті (якщо вони належать до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради), не потребують затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою, якщо строк дії таких договорів не перевищує один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану. У разі якщо строк дії таких договорів перевищує один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану, сільська, селищна, міська рада протягом 30 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану приймає рішення про затвердження таких договорів та строк їх дії».
| Коментар Слід зазначити, що навряд чи сільському, селищному, міському голові доведеться укладати будь-які договори саме від імені ради і саме з питань, визначених частинами четвертою і п’ятою цієї статті (якщо вони належать до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради). Чому? По-перше, тому, що ті повноваження, які наведені в ч. 1 ст. 9 Закону № 2259, — це повноваження виконавчих органів ради. По-друге, саме ч. 5 ст. 9 Закону № 2259 наводить той перелік повноважень, який може здійснювати сільський, селищний, міський голова, хоча за фактом (за мирних часів) вони належать до виключної компетенції місцевої ради. Але й тут у разі відсутності належного фінансування, наявності прийнятих місцевою радою відповідних програм навряд чи можна буде укладати договори. |
Зміст частини дев’ятої такий:
«9. У разі затвердження сільським, селищним, міським головою тимчасової структури виконавчих органів сільської, селищної, міської ради для працівників, посади яких не включені до тимчасової структури, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду.
Рішення про затвердження тимчасової структури виконавчих органів сільської, селищної, міської ради втрачає чинність не пізніше ніж через 30 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо ним не встановлено більш ранній строк втрати чинності.
У період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п’ятою, шостою статті 10 цього Закону».
| Коментар Щодо цієї частини також варто звернути увагу на декілька моментів. По-перше, звертаю увагу, що в абзаці першому зазначається не пряме повноваження сільського, селищного, міського голови затверджувати тимчасову структуру виконавчих органів ради. У ньому лише зазначаються, в такому собі «відсилаючому форматі», умови поводження з працівниками органів місцевого самоврядування в частині трудових відносин (посади яких перебувають у так званій основній структурі органів місцевого самоврядування) у разі затвердження тимчасової структури таких органів. На мою думку, для того щоб ця норма була працюючою, необхідно було, наприклад, у ч. 4 ст. 9 Закону № 2259 передбачити пряме повноваження для сільського, селищного, міського голови саме затверджувати тимчасову структуру. Тож станом на сьогодні є сумнівною можливість використовувати означену норму. По-друге, складається не зовсім однозначна ситуація з правом сільського, селищного, міського голови призначати на посади в органах місцевого місцевого самоврядування керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, оминаючи механізм конкурсного відбору (саме про це йдеться в ч. 5 ст. 10 Закону № 2259, до якої відсилає ч. 9 ст. 9 цього ж Закону, уточнюючи, що сільський, селищний, міський голова може призначати в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 10 Закону № 2259, а вона, у свою чергу, деталізує вже такий порядок — тобто без конкурсного відбору). Треба зважати, що в абзаці третьому зазначається, що сільський, селищний, міський голова саме може, а не зобов’язаний здійснювати такі призначення (власне як і звільнення). Загалом він може цього і не здійснювати. Отже, маємо ситуацію, коли законодавець усю відповідальність щодо прийняття рішення про призначення, зокрема, поклав на одну особу — сільського, селищного, міського голову, оскільки конкурсна комісія, яка залучається до цього процесу за загальними правилами, тут не задіюється. Зважаючи на те, що сільському, селищному, міському голові надається саме право приймати наведені рішення, а не обов’язок, можна говорити про те, що в разі, якщо голова не буде користуватися цим правом (з різних причин), то має задіюватись загальна процедура призначення на посади (проведення того ж самого конкурсу за всіма правилами). І ще одне — треба зважати, що таке право сільського, селищного, міського голови стосується саме призначення на посади, тобто йдеться про ті категорії посад, на які відповідно до ст. 10 Закону України від 07.06.2001 № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» саме призначаються, а не обираються, затверджуються. Тому призначити старосту, заступника голови не передбачається можливим. У цих моментах я точно була би обачною. |
Зміст частини десятої такий:
«10. У період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».
| Коментар Тут усе ще складніше, якщо, зокрема, говорити про вимоги Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі — Закон про доступ до публічної інформації). Отже, передбачається, що в період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги п. 3 ч. 1 (у частині оприлюднення проектів актів), ч. 4 ст. 15 Закону про доступ до публічної інформації. Нагадаю, що: 1. Відповідно до ч. 3 ч. 1 ст. 15 зазначеного законодавчого акта розпорядники інформації (якими є в тому числі органи місцевого самоврядування) зобов’язані оприлюднювати, зокрема, перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення. Оскільки в Законі № 2259 уточнюється, що п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про доступ до публічної інформації не застосовується в частині оприлюднення проектів актів, можна говорити, що сталася щонайменше технічна помилка і законодавець замість пункту 2 означеної статті зазначив пункт третій. Адже саме в п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону про доступ до публічної інформації йдеться про те, що розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати «нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності». Отже, фактично, на мою думку, було би складно застосовувати ч. 10 ст. 9 Закону № 2259. Але… У цій же ч. 10 ст. 9 Закону № 2259 є згадування і про ч. 4 ст. 15 Закону про доступ до публічної інформації, яка також на період дії воєнного стану «ставиться на паузу». Тут нагадаю зміст зазначеної норми. Передбачається, що «проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття». На мою думку, ця частина, так би мовити, «поглинає» за фактом п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону про доступ до публічної інформації. Отже, варто застосовувати саме її, незважаючи на технічно помилково зазначений законодавцем п. 3 ч. 1 ст. 15 вказаного законодавчого акта. 2. Таким чином, органи місцевого самоврядування відтепер можуть точно не дотримуватися десятиденного строку, який їм за загальними правилами відводиться для того, щоб оприлюднити проекти рішень органів місцевого самоврядування. Водночас виникає запитання: а чи мають узагалі вони їх оприлюднювати в будь-який інший строк? Тут варто згадати про ч. 11 ст. 59 Закону про місцеве самоврядування. Передбачається, що: «11. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки». Отже, маючи розуміння, що відтепер немає необхідності в тому числі дотримуватися і положень ч. 11 ст. 59 Закону про місцеве самоврядування в частині строків, передбачених Законом про доступ до публічної інформації, я, наприклад, поки що не маю розуміння того, а чи треба їх оприлюднювати невідкладно (чи можна відносити період воєнного стану до надзвичайних ситуацій чи інших невідкладних випадків). Із цим ще треба розбиратися. |
Щодо статті десятої
Статтю 10 викладено в такій редакції:
«Стаття 10. Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану
1. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
2. У разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування:
1) начальник військової адміністрації:
— крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови;
— може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду);
2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації.
3. У разі утворення обласної та/або районної військової адміністрації на період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування, у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області або у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України відповідного рішення:
1) повноваження такої обласної та/або районної ради здійснюють відповідні обласні та районні військові адміністрації;
2) виконавчий апарат такої районної та обласної ради підпорядковується начальнику відповідної військової адміністрації;
3) відповідні районні та обласні ради не здійснюють свої повноваження;
4) комунальні підприємства, установи та організації, засновані на базі майна спільної власності територіальних громад району або області, підпорядковуються відповідній військовій адміністрації;
5) управління об’єктами спільної власності територіальних громад таких району та/або області здійснюється начальником відповідної районної та/або обласної військової адміністрації;
6) призначення осіб на посади та звільнення з посад, які здійснюються начальником районної військової адміністрації, погоджуються з начальником відповідної обласної військової адміністрації;
7) начальник обласної військової адміністрації, начальник районної військової адміністрації за погодженням з начальником відповідної обласної військової адміністрації може увільняти від виконання посадових обов’язків працівників виконавчого апарату такої районної та/або обласної ради (для таких працівників оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).
4. У разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого частиною другою або третьою цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно частиною другою або третьою цієї статті, з дня надбання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.
У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною другою або третьою цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану.
Якщо протягом 30-денного строку після припинення або скасування воєнного стану виникнуть визначені законом підстави для призначення позачергових виборів відповідної місцевої ради, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація продовжують здійснювати повноваження, передбачені частинами другою та третьою цієї статті, до обрання нового складу відповідних органів місцевого самоврядування, якщо Президент України не прийняв рішення про утворення на цій території військово-цивільної адміністрації.
5. У період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб’єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов’язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.
Дія цієї частини не застосовується при призначенні на посади державної служби, за якими спеціальним законом встановлено порядок виконання обов’язків у разі відсутності керівника державного органу (у тому числі у разі припинення його повноважень чи звільнення з посади), крім випадків, якщо встановлений спеціальним законом порядок неможливо застосувати через відсутність осіб, на яких може бути покладено виконання обов’язків керівника державного органу.
6. Особа, яка претендує на зайняття політичної посади, посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівника суб’єкта господарювання державного сектору економіки, посади керівника комунального підприємства, установи, організації, у період дії воєнного стану не подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», та документ про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
7. Особи, призначені у період дії воєнного стану на політичні посади, а також відповідно до абзацу першого частини п’ятої цієї статті на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції», документ про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» протягом трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, у разі якщо такі документи не були подані ними раніше.
Після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п’ятої цієї статті, оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п’ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
8. Спеціальна перевірка, передбачена Законом України «Про запобігання корупції», стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством з питань запобігання корупції, а також перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади», стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), під час дії воєнного стану не проводяться.
Організація проведення спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», а також перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», стосовно осіб, призначених у період дії воєнного стану, здійснюється протягом трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку звільнення такої особи до дня припинення чи скасування воєнного стану або закінчення проведення зазначених перевірок під час дії воєнного стану.
9. У разі неподання державним службовцем або посадовою особою місцевого самоврядування, які призначені відповідно до абзацу першого частини п’ятої цієї статті, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», документа про підтвердження рівня володіння державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у строк, визначений абзацом першим частини сьомої цієї статті, а також неподання особою, яка під час дії воєнного стану призначена на посаду, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посаду з підвищеним корупційним ризиком, документів, передбачених частиною другою статті 57 Закону України «Про запобігання корупції» у строк, визначений абзацом другим частини восьмої цієї статті, такий державний службовець або посадова особа місцевого самоврядування, особа, яка займає посаду, що передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посаду з підвищеним корупційним ризиком, звільняється із займаної посади протягом трьох робочих днів після завершення цього строку.
10. Особи, звільнені з посад державної служби та служби в органах місцевого самоврядування у період дії воєнного стану, протягом одного року після припинення чи скасування воєнного стану можуть бути прийняті на рівнозначні або нижчі посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування без проведення конкурсу.
Положення абзацу першого цієї частини не поширюються на державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, призначених відповідно до частини п’ятої цієї статті».
| Коментар Щодо цієї частини. На увагу заслуговує частина друга. Передбачається, що в разі утворення ВА населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що в період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування: 1) начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду); 2) апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації. Що це означає? Що на розсуд Президента України (підстави не уточнюються) через подане ним до Верховної Ради України подання та за результатами прийнятого Парламентом рішення начальник ВА населених пунктів може бути наділений, крім передбачених ч. 4 ст. 15 Закону про правовий режим воєнного стану, повноваженнями місцевої ради, її виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови. Отримаємо ситуацію, коли одна особа здійснюватиме повноваження всіх органів місцевого самоврядування та її посадових осіб. Ще раз звертаю увагу, що йдеться не про ВА населених пунктів загалом, а саме про начальника ВА населених пунктів. Я так розумію, що отримаємо потенційно ситуацію, коли тимчасово ані органи місцевого самоврядування, ані їх посадові особи свої повноваження на цей період здійснювати не будуть. Як це відбуватиметься практично та яким чином це вплине на правове становище у сфері трудових відносин на самих посадових осіб органів місцевого самоврядування, поки що залишається невідомим. Крім іншого, постає для мене щонайменше запитання: яким чином фізично одна особа зможе «замістити» систему місцевого самоврядування? Це один варіант можливих подій. Є й альтернативний. Знову ж таки на розсуд Президента України за його поданням Парламент може прийняти й інше рішення та надати право начальнику ВА населених пунктів затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду). Тут також виникають запитання. Наприклад, яким чином у цій ситуації мають вибудуватися трудові відносини з тими працівниками, посади яких буде, наприклад, включено до тимчасової структури (вони повинні будуть перевестися на посаду в тимчасову структуру)? Адже перебувати одночасно на посаді, у так би мовити основній структурі та тимчасовій, поки що не видається можливим, щоб не порушити п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції». У цій ситуації також залишається під знаком питання, яким чином застосовуватиметься практично п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 2259, яким визначено, що апарат сільської, селищної, міської ради та її виконавчого комітету, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 цієї частини), комунальні підприємства, установи та організації відповідної територіальної громади підпорядковуються начальнику відповідної військової адміністрації. Чому виникає запитання? Тому що не до кінця є зрозумілим уточнення, наведене в дужках. Ідеться, наприклад, про те, що взагалі всі, наприклад, виконавчі органи ради мають підпорядковуватись начальнику ВА населених пунктів: і з основної структури, і з тимчасової? Чи тільки з тимчасової, адже фактично повноваження тих виконавчих органів, які не потраплять до тимчасової структури, будуть «поставлені на паузу»? Якщо тільки з тимчасової, то тут також є певні моменти: вимог до тимчасової структури не визначено на законодавчому рівні і лише виходячи тоді зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 2259 можна припустити, що в такій тимчасовій структурі, ймовірніше, буде (може) перебувати і апарат місцевої ради та її виконавчого комітету, і сам виконавчий комітет. Щодо особливостей призначення на посади в період воєнного стану, не вважаю за потрібне на них зупинятися, оскільки не так давно було підготовлено роз’яснення НАДС, які ми публікували в попередньому номері нашого видання. |
Власне, якщо досить стисло щодо основних змін, то описала всі свої думки. Будемо сподіватися, що певна ясність згодом усе ж таки з’явиться стосовно тих моментів, які станом на сьогодні поки що залишаються не до кінця зрозумілими.
