Відповідь було надано Міністерством фінансів України в листі від 11.05.2022 № 05120-02/277-ЗПІ/234
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України (далі — Кодекс).
Статтею 82 Кодексу визначені категорії видатків залежно від їх функціональних призначень. Розмежування видатків між бюджетами визначено у статтях 87, 89 — 91 Кодексу.
Так, згідно зі статтею 87 Кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать, зокрема, видатки на державне управління, судову владу, національну оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення), правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій (крім заходів, визначених пунктом 16 частини першої статті 91 цього Кодексу), забезпечення функціонування установ та закладів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, органів цивільного захисту, які перебувають у державній власності.
Статтею 143 Конституції України, статтями 26, 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон) та статтею 91 Кодексу визначено, що місцеві ради можуть затверджувати програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільові програми з інших питань місцевого самоврядування та інші програми, пов’язані з виконанням власних повноважень, та контролювати їх виконання.
Будь-які заходи програм, що фінансуються з місцевого бюджету, повинні відповідати вимогам Кодексу та нормативно-правових актів, прийнятих на його виконання.
При цьому затвердження місцевих цільових програм, зокрема, на підтримку Збройних Сил України бюджетним законодавством не передбачено.
Водночас відповідно до статті 36 Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи належить вирішення відповідно до законодавства питань, пов’язаних з наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об’єктів, комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг.
Питання застосування складових програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, в тому числі в частині планування видатків місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників бюджетних коштів та бюджетних програм, регламентуються Кодексом та наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2017 № 793 «Про затвердження складових програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів» (ср. ).
Типова програмна класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів (далі — ТПКВК МБ) уніфікована за видатками місцевих бюджетів відповідно до завдань і функцій органів місцевого самоврядування, визначених законодавством, та використовується для формування бюджетних програм головного розпорядника коштів місцевого бюджету, що будуть ним виконуватися в бюджетному періоді відповідно до наданих йому повноважень.
Враховуючи зазначене, видатки на напрями, які висвітлені у зверненні, доцільно здійснювати за кодами ТПКВК МБ, за якими утримуються відповідні заклади та в межах бюджетних призначень таким закладам.
Також повідомляємо, що бюджетна система України ґрунтується на принципах. Так, відповідно до принципу самостійності Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Зокрема, самостійність бюджетів забезпечується правом відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Водночас звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З повагою,
Перший заступник Міністра Денис УЛЮТІН
