Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань із питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки в разі виникнення аварії.
Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 (далі — Типове положення), встановлює порядок навчання та перевірки знань із питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності.
Навчання та перевірка знань із питань охорони праці проводяться роботодавцем з урахуванням специфіки виробництва та вимог актів, що діють виключно в межах цього підприємства.
Навчання з питань охорони праці може проводитись як традиційними методами, так і з використанням сучасних видів навчання — модульного, дистанційного тощо, а також із використанням технічних засобів навчання: аудіовізуальних, комп’ютерних навчально-контрольних систем, комп’ютерних тренажерів.
Навчання закінчується перевіркою знань із питань охорони праці, яка проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їх функціональних обов’язків.
Перед перевіркою знань із питань охорони праці на підприємстві для працівників організується навчання: лекції, семінари та консультації.
Перевірка знань працівників із питань охорони праці проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов’язків.
Перевірка знань працівників із питань охорони праці на підприємстві здійснюється комісією з перевірки знань із питань охорони праці підприємства, склад якої затверджується наказом (розпорядженням) роботодавця. Головою комісії призначається керівник підприємства або його заступник, до службових обов’язків яких входить організація роботи з охорони праці, а в разі потреби - створення комісій в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівник відповідного підрозділу чи його заступник.
Формою перевірки знань із питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменатори, модульні тести тощо), залік або іспит — за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування.
Тестування, залік або іспит можуть проводитися у формі дистанційної перевірки знань.
Особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань із питань охорони праці, форма якого наведена в додатку 2 до пункту 3.13 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 (далі — Типове положення). У посвідченні зазначаються посада, місце роботи працівника чи посадової особи та перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці і з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань. Цей перелік нормативно-правових актів з охорони праці складається для конкретного підприємства, яке є замовником навчання.
Таким чином, при працевлаштуванні на інше підприємство працівники проходять навчання та перевірку знань із питань охорони праці як новоприйняті працівники в порядку, передбаченому Типовим положенням, незалежно від строку дії посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці, що було видане на попередньому місці роботи.
Посадові особи та інші працівники, безпосередньо зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512, та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 № 263/121 і зареєстрованому Міністерством юстиції України 25.01.95 за № 18/554, проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.
Спеціальне навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і навчальним центром.
Навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов’язків працівників і затверджуються наказом (розпорядженням) роботодавця.
У навчальних програмах можуть враховуватись як загальні питання з охорони праці, так і питання спеціального навчання.
Зміст та тривалість навчання на підприємстві Типовим положенням не визначено. Отже, роботодавець може розробити та затвердити навчальні програми з огляду на необхідність урахування досвіду працівників у певній галузі, їх навичок, умінь, попереднього навчання з питань охорони праці, виробничі небезпеки і створювані ними виробничі та професійні ризики на робочих місцях, для виконання робіт на яких планується залучати працівника тощо.
Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань із питань охорони праці.
Особи, які суміщують професії, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці як за їхніми основними професіями, так і за професіями, що суміщуються.
Типовим положенням передбачено певну варіативність у виборі методів навчання з охорони праці та принципів формування комісії з перевірки знань із питань охорони праці.
У разі якщо роботодавець організовує навчання з охорони праці на підприємстві, участь представника Держпраці в комісії з перевірки знань із питань охорони праці Типовим положенням не передбачена.
Із метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих працівників пройти стажування протягом не менше 2 — 15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.
Стажування або дублювання проводиться зазвичай під час професійної підготовки на право виконання робіт підвищеної небезпеки.
Працівники, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням безаварійної роботи об’єктів підвищеної небезпеки або з виконанням окремих робіт підвищеної небезпеки (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об’єкти, порушення технологічних режимів яких являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов’язковим проходженням у цей період протиаварійних і протипожежних тренувань відповідно до плану ліквідації аварій.
Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця. У наказі (розпорядженні) визначається тривалість стажування (дублювання) та зазначаються прізвище та ініціали працівника, відповідального за проведення стажування (дублювання).
Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації працівника.
Роботодавцю надається право своїм наказом (розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.
Тобто необхідність проходження стажування (дублювання) працівника визначає роботодавець з урахуванням професійної компетенції кожного працівника окремо.
Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, які розробляються на підприємстві відповідно до функціональних обов’язків працівника і затверджуються роботодавцем (керівником структурного підрозділу).
Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов’язками цих працівників.
Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань із питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів, у протилежному випадку, якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим наказом (розпорядженням) може бути продовжено на строк не більше двох змін.
Тобто новоприйняті на підприємство працівники мають пройти первинний інструктаж, стажування (дублювання), навчання з охорони праці з перевіркою знань після нього.
Черговість проведення стажування та навчання з охорони праці Типовим положенням не визначено. На розсуд роботодавця можуть бути застосовані різні варіанти підготовки працівників до самостійної роботи:
1) первинний інструктаж на робочому місці → навчання з охорони праці → стажування (дублювання) → перевірка знань з охорони праці;
2) первинний інструктаж на робочому місці → одночасне навчання з охорони праці та стажування (дублювання) → перевірка знань з охорони праці;
3) первинний інструктаж на робочому місці → стажування (дублювання) → навчання з охорони праці → перевірка знань з охорони праці тощо.
