Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Учасники добровольчих формувань територіальної оборони: умови та гарантії служби

Мацокін Андрій, головний редактор всеукраїнського видання «Держслужбовець» і спецвипуску «Юридичні практики»
Місцеве самоврядування Травень, 2022/№ 5/1
Друк
Приводом для написання цієї статті стали запитання, що надходять до редакції «Місцевого самоврядування» від мешканців територіальних громад, які вступили до добровольчих формувань Сил територіальної оборони, щодо соціальних гарантій їх служби та фінансово-матеріального забезпечення. Тож давайте розбиратися.

Загальні норми формування

Для того щоб орієнтуватися в нормах, які забезпечують функціонування добровольчих формувань у системі національного спротиву, розглянемо спочатку основні норми профільного Закону.

Отже, відповідно до Закону України від 16.07.2021 № 1702-IX «Про основи національного спротиву» (далі — Закон № 1702) доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України — громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах протягом останніх п’яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Власне, саме добровольче формування територіальної громади — воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі в підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади. Такі добровольчі формування територіальних громад утворюються з урахуванням ресурсних та людських можливостей відповідних територіальних громад, що відразу наводить на думку про походження джерел їх забезпечення. Незважаючи на територіальне походження добровольчого формування, загальна кількість та місця розташування таких формувань територіальних громад визначаються Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил України за участю відповідних сільських, селищних, міських рад та затверджуються Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Діяльність добровольчих формувань передбачена Положенням, яке затверджується КМУ і про норми якого ми поговоримо нижче. Законом № 1702 же визначено, що діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

Ми вже зазначали, що комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі відповідно до порядку, затвердженого КМУ. До складу таких добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, установленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони. На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі в підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.

У частині забезпечення функціонування добровольчих формувань повноваження органів місцевого самоврядування (обласних та районних рад, сільських, селищних та міських рад) полягають, зокрема у такому:

1. Обласні та районні ради:

1) сприяють підготовці та виконанню завдань національного спротиву в мирний час та в особливий період;

2) забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів належне фінансування заходів територіальної оборони місцевого значення;

3) сприяють створенню добровольчих формувань територіальних громад.

2. Сільські, селищні та міські ради:

1) беруть участь у підготовці та виконанні завдань національного спротиву в мирний час та в особливий період;

2) забезпечують у межах відповідних видатків місцевих бюджетів належне фінансування заходів національного спротиву місцевого значення та підготовки громадян України до національного спротиву;

3) сприяють створенню добровольчих формувань.

Власне, фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву, як передбачає Закон № 1702, здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел. А от видатки на здійснення та забезпечення заходів з організації, підготовки, підтримання та ведення руху опору належать до таємних видатків Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим напрямом на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

З урахуванням наведених норм, можна дійти висновку, що формування, забезпечення підготовки і, власне, сама діяльність добровольчих формувань є прерогативою територіальних громад та їх органів місцевого самоврядування. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення добровольчих формувань як частини системи національного спротиву можуть здійснюватися за рахунок державних, місцевих та інших коштів.

Слід зазначити також, що відповідно до норм Закону № 1702 керівники та інші посадові особи центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів військового управління, військових частин, підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форми власності несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання вимог цього Закону відповідно до закону. Особи, визнані винними в порушенні законодавства України з питань національного спротиву, несуть відповідальність відповідно до закону.

Утворення формувань та гарантії служби

Нормами Закону № 1702, серед іншого, передбачені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у національному спротиві. Цим Законом, зокрема, визначено, що:

соціальний і правовий захист військовослужбовців, які беруть участь у заходах підготовки та виконанні завдань територіальної оборони, здійснюється згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони також поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основний порядок утворення та діяльності добровольчих формувань територіальних громад, набуття та припинення членства в них визначають норми відповідного Положення, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449 (далі — Положення № 1449). Норми цього Положення також підтверджують попередній висновок щодо суб’єкта утворення та забезпечення діяльності добровольчих формувань.

Відповідно до Положення № 1449 для виконання завдань територіальної оборони у своїх межах територіальні громади ініціюють утворення добровольчих формувань. Таке добровольче формування утворюється зборами ініціативної групи жителів територіальної громади у присутності командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та уповноважених представників органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Збори вважаються правоможними, якщо в них беруть участь не менш як п’ять осіб, а також командир військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представники органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

За результатами зборів складається протокол зборів ініціативної групи про утворення добровольчого формування територіальної громади (далі — протокол).

Серед інших моментів протокол має містити:

— рішення про утворення добровольчого формування;

— рішення, ухвалене в установленому порядку Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил, щодо утворення добровольчого формування в цій територіальній громаді;

— рішення про затвердження кандидата на посаду командира добровольчого формування.

Командир добровольчого формування є відповідальним за діяльність добровольчого формування. І командир визначає завдання членам добровольчого формування з урахуванням їх спроможностей та за потреби структуру добровольчого формування, хоча сама діяльність добровольчого формування провадиться під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил за територіальним принципом.

Членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони. Контракт укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні, строком на три роки. Форма контракту добровольця територіальної оборони затверджена Міноборони.

Членство в добровольчому формуванні не є військовою службою як такою, оскільки не звільняє від обов’язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Під час мобілізації добровольці територіальної оборони, які за станом здоров’я придатні до військової служби у воєнний час та мають військово-облікову спеціальність, за потреби призиваються для комплектування військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил та інших складових сил оборони за територіальним принципом.

Щодо забезпечення матеріально-технічними засобами та фінансування діяльності добровольчих формувань слід зазначити, що вони здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших джерел, не заборонених законодавством.

Підготовка добровольчих формувань до виконання завдань територіальної оборони здійснюється відповідно до Порядку організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1447 (ср. ).

Законом № 1702 визначено, що на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі — Закон № 2011).

Стаття 3 цього Закону також визначає, що його дія поширюється, зокрема на членів добровольчих формувань територіальних громад, але під час їх участі в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України. Закон № 2011 передбачає, що військовослужбовці, а відповідно і члени добровольчих формувань, користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Важливо зазначити, що час перебування громадян України на військовій службі, а у членів добровольчих формувань — час їх участі в заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Грошове забезпечення. Щодо грошового забезпечення, то тут військовослужбовцям держава гарантує достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

— посадовий оклад, оклад за військовим званням;

— щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

— одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України (наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260), керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

З урахуванням норм Закону № 1702 та Положення № 1449 не зовсім є зрозумілим, хто має гарантувати учасникам добровольчих формувань достатнє матеріальне забезпечення, бо ініціатором утворення є громада, а джерелами фінансування можуть бути кошти різних джерел.

Речове забезпечення. Здійснюється за нормами і в строки, що визначаються, зокрема, Міністерством оборони України (наказ Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232), а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається постановою КМУ від 16.03.2016 № 178.

Умови служби, відпустки, компенсації. Загальна тривалість службового часу військовослужбовців відповідно до норм Закону № 2011 на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період.

Розподіл службового часу визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир (начальник) у порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу. Для військовослужбовців встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов’язків.

Стаття 10-1 Закону № 2011 зазначає, що військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до норм тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років — 35 календарних днів; від 15 до 20 років — 40 календарних днів; понад 20 років — 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

У випадку ж з учасниками добровольчого формування такого розподілу не вийде, бо Закон № 1702 було ухвалено лише у 2021 році. Тож для добровольців маємо відпустку — 30 календарних днів. Закон № 2136, який передбачає відпустку у 24 календарні дні, у цьому випадку не поширює свою дію, оскільки «відпускна» норма виписана спеціальним Законом № 1702, а не трудовим законодавством.

Військовослужбовцям, які захворіли під час щорічної основної відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання на кількість невикористаних днів цієї відпустки. Військовослужбовцям додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Військовослужбовці відповідно до норм Закону № 1702 за певних умов мають право на безоплатний проїзд, зокрема в межах України. На відміну від них, учасники добровольчих формувань можуть мати безкоштовний проїзд у межах територіальної громади, що створила відповідне добровольче формування.

Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

На осіб, які входять до складу добровольчих формувань територіальних громад (яким надано статус учасника бойових дій) та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, надано право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок (зміни до статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» набрали чинності 21.03.2022 відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2121-IX).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі