Компенсація відпустки при звільненні — гарантоване право працівників, яке стосується будь-якої професійної спрямованості! Якщо казати про звільнення, то трудове законодавство зобов’язує роботодавця повністю розрахуватися із працівником, якщо той звільняється.
Роботодавець має нарахувати й виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки і також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону України від 15.11.96 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки).
До щорічних відпусток належать (ст. 4 Закону про відпустки):
— основна;
— додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
— додаткова відпустка за особливий характер праці, зокрема, за ненормований робочий день, за роботу за комп’ютером;
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (до інших додаткових щорічних відпусток відносять, наприклад, додаткову оплачувану відпустку за вислугу років, що надають державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування).
Компенсації також підлягають щорічні відпустки та додаткова відпустка «на дітей».
Ні КЗпП, ні Закон про відпустки не містять норми щодо підстави звільнення, за яких правомірно позбавити працівника права на щорічну відпустку, і, відповідно, на компенсацію за неї при звільненні. Компенсувати невикористану відпустку роботодавець має незалежно від підстави звільнення.
Виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки можливо і без звільнення, якщо цього бажає працівник (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки). Щоб замінити частину щорічної відпустки грошима, потрібно дотримання двох умов:
— працівник має використати за відповідний робочий рік щонайменше 24 к. д. відпустки;
— робочий рік, за дні відпустки якого працівник хоче отримати компенсацію, має закінчитися.
Тривалість щорічної основної відпустки за один робочий рік не може бути меншою 24 календарних днів (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки). Деякі категорії працівників мають право на збільшену тривалість щорічної основної відпустки. Так, тривалість щорічної основної відпустки працівників з інвалідністю I і II груп становить 30 к. д., а працівників з інвалідністю III групи — 26 к. д. (ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки).
За бажанням працівника роботодавець може компенсувати дні таких невикористаних відпусток:
— щорічна основна відпустка;
— додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
— додаткова відпустка за особливий характер праці;
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (сюди відноситься і відпустка за стаж служби посадовим особам місцевого самоврядування).
Роботодавець не має права відмовити працівнику у законному бажанні отримати компенсацію за частину щорічної відпустки. Ця норма імперативна і не залежить від бажання роботодавця.
Як і в мирний час, під час воєнного стану роботодавець виплачує працівнику компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Особливості нарахування компенсації зараз за невикористану відпустку полягають у тім, що з 24.03.2022 на період дії воєнного стану скасували святкові й неробочі дні (ч. 6 ст. 6 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). Це вплинуло на кількість святкових і неробочих днів у 2022 році.
І ще один момент. 19 липня 2022 року виключили ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки, що передбачала право працівника перерахувати компенсацію за невикористану щорічну відпустку, якщо його звільняють за переведенням до іншої установи. Тепер при звільненні працівника на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП роботодавець завжди виплачує працівнику компенсацію за невикористану щорічну відпустку.
