Особливостей чи нюансів здійснення роботодавцем розрахунку з працівником при звільненні в умовах правового режиму воєнного стану немає. Відповідно до законодавчих норм роботодавцю слід провести повний розрахунок. Водночас важливо пам’ятати, що певні виплати при звільненні мають відмінності залежно від підстави звільнення.
Виплачуються розрахункові при звільненні у день звільнення (ст. 47 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП).
Як правило, виплата розрахункових при звільненні має такі складові:
— заробітна плата;
— вихідна допомога при звільненні — за умови, що в тому чи іншому випадку звільнення вона передбачена;
— компенсація за невикористані дні відпусток;
— інші виплати — приміром, додаткові гарантії, передбачені колективним договором.
У день звільнення роботодавець має, зокрема, виплатити працівнику зарплату. Розраховується вона пропорційно відпрацьованому часу до дня звільнення.
Вихідна допомога — це гарантована державою компенсація працівнику, якого звільняє роботодавець з власної ініціативи.
Підстави та розмір вихідної допомоги при звільненні закріплені у ст. 44 КЗпП. Ця ж стаття визначає перелік ситуацій, у разі настання яких виплачують таку допомогу, та мінімальний розмір виплат. Трудове законодавство встановлює мінімальний розмір виплат при звільненні. Проте за певних умов роботодавець може встановлювати у колективному договорі більші розміри.
Випадки звільнення, в яких виплачують вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку:
звільнення у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією (далі — організація), а також через відмову від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП);
звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням організації, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП);
звільнення у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);
звільнення у зв’язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП);
звільнення у зв’язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (п. 6 ст. 41 КЗпП).
При звільненні на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП та Закону України від 28.02.91 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — Закон № 796) додатково виплачують вихідну допомогу в розмірі трикратної середньомісячної зарплати:
— чорнобильцям 1, 2 категорій, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії (п. 7 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 796);
— вдові (вдівцю), які не одружилися вдруге, чорнобильця категорій 1—2 чи учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою (ч. 2 ст. 20, ч. 2 ст. 21, ч. 2 ст. 22 Закону № 796);
— дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян категорій 1—3, смерть яких пов’язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт (ч. 3 ст. 20, ч. 3 ст. 21, ч. 4 ст. 22 Закону № 796).
Звільнення з ініціативи працівника внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, про охорону праці, колективного чи трудового договору (ст. 38, 39 КЗпП) передбачає виплати у розмірі тримісячного середнього заробітку.
До відпусток, що компенсують при звільненні, належать:
— щорічна основна;
— щорічні додаткові відпустки;
— додаткова відпустка «на дітей» (ст. 24 Закону України від 15.11.96 № 504/96-ВР «Про відпустки»).
Підстава звільнення ніяк не обмежує право працівника отримати компенсації за дні невикористаної відпустки. Тобто роботодавець має компенсувати усі невикористані дні відпустки, навіть якщо звільняє працівника за прогул чи за розкрадання майна.
Законодавство не встановлює строку давності ані для щорічних відпусток, ані для відпустки «на дітей». Тому роботодавець зобов’язаний сплатити компенсацію за усі роки, коли працівник не скористався правом на ту чи іншу відпустку.
Розрахунок при звільненні за власним бажанням у певних випадках включає такі виплати, як:
— заробітна плата за фактично відпрацьований час;
— вихідна допомога — не менше тримісячного середнього заробітку;
— компенсація за невикористані дні відпустки.
Звільняючись за власним бажанням, працівник має право отримати вихідну допомогу, якщо роботодавець щодо нього порушив законодавство про працю, умови трудового чи колективного договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП). Мінімальний розмір вихідної допомоги — тримісячний середній заробіток.
Розрахунок при звільненні за згодою сторін на підставі п. 1 ст.36 КЗпП складається із:
— заробітної плати;
— компенсації за невикористану відпустку;
— вихідної допомоги, якщо вона передбачена.
У разі звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності та штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП до обов’язкових виплат належать:
— заробітна плата;
— вихідна допомога — не менше середнього місячного заробітку;
— компенсація за невикористані відпустки.
Додатково роботодавець виплачує вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних зарплат за рахунок держбюджету окремим категоріям працівників-чорнобильців.
До виплат при звільненні працівників у разі ліквідації підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП знову-таки належать:
— зарплата;
— вихідна допомога — не менше середнього місячного заробітку;
— компенсація за невикористані відпустки.
Додатково роботодавець також виплачує вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних зарплат за рахунок держбюджету окремим категоріям працівників-чорнобильців.
Однією із причин звільнення може бути невідповідність стану здоров’я, який перешкоджає працівнику продовжувати цю роботу на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП.
Роботодавець виплачує при звільненні працівнику:
— зарплату;
— вихідну допомогу — не менше середнього місячного заробітку;
— компенсацію за невикористані відпустки.
Виплати при звільненні у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
У випадку, якщо суд поновлює звільненого працівника, коли на його місці працює новий працівник, роботодавець скасовує наказ про звільнення попереднього працівника, а нового звільняє на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП (ср. ).
При звільненні роботодавець виплачує працівнику:
— зарплату;
— вихідну допомогу — не менше середнього місячного заробітку;
— компенсацію за невикористані відпустки.
З 19.07.2022 роботодавці отримали право звільнити на підставі п. 6 ст. 41 КЗпП працівника, якщо його неможливо забезпечити роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. У разі такого звільнення працівник отримує:
— зарплату;
— вихідну допомогу — не менше середнього місячного заробітку;
— компенсацію за невикористані відпустки.
