Тривалість робочого часу. Норми
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»1, яким введені обмеження в застосуванні норми законодавства про працю в частині відносин, урегульованих цим Законом. Ці обмеження працюють саме у період дії воєнного стану.
1 Далі - Закон № 2136.
Мирний час:
1. Нормальна тривалість робочого часу.
Нормальна тривалість робочого часу не повинна перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50 Кодексу законів про працю України2).
2 Далі — КЗпП.
2. Скорочена тривалість робочого часу.
Відповідно до ст. 51 КЗпП скорочений робочий час установлюють:
1) 36 годин на тиждень — для працівників:
— віком від 16 до 18 років;
— зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці;
2) 24 години на тиждень — для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул);
3) для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, — не більше половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку (для працівників віком від 16 до 18 років — 18 годин на тиждень, від 15 до 16 років — 12 годин на тиждень);
4) окремим категоріям працівників (учителям та їх асистентам, вихователям, науково-педагогічним працівникам, працівникам закладів соцзахисту населення, медпрацівникам) — профільними нормативно-правовими актами.
3. Робочий тиждень.
Для працівників установлюють п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (ст. 52 КЗпП). Але при недоцільності п’ятиденки за характером виробництва та умовами праці установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою (ч. 3 ст. 52 КЗпП).
Частинами 1 і 2 ст. 73 КЗпП установлені святкові та неробочі дні.
4. Святкові та неробочі дні.
У ці дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови, роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених ст. 71 КЗпП.
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників у загальному випадку скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні (ч. 1 ст. 53 КЗпП).
У випадку коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого (ч. 3 ст. 67 КЗпП).
5. Щотижневий безперервний відпочинок.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години (ст. 70 КЗпП).
6. Початок і закінчення роботи.
Час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності згідно із законодавством (ст. 57 КЗпП).
7. Граничні норми застосування надурочних робіт.
Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (ч. 1 ст. 65 КЗпП).
Воєнний стан
1. Нормальна тривалість робочого часу.
Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) (ч. 1 ст. 6 Закону № 2136).
2. Скорочена тривалість робочого часу.
Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 2 ст. 6 Закону № 2136).
3. Робочий тиждень.
П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється роботодавцем (ч. 2 ст. 6 Закону № 2136).
4. Святкові та неробочі дні.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої — п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки» (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136).
5. Щотижневий безперервний відпочинок.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин (ч. 5 ст. 6 Закону № 2136).
6. Початок і закінчення роботи.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2136).
7. Граничні норми застосування надурочних робіт.
У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин першої та другої статті 6 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136).
Як бачимо, збільшення норми робочого часу є не обов’язком роботодавця, а його правом.
Зміна істотних умов праці
Частиною 3 ст. 32 КЗпП допускається зміна істотних умов праці у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Раніше, до 24 березня (до набрання чинності Законом № 2136), про зміну істотних умов праці роботодавець був зобов’язаний повідомляти працівника не пізніше ніж за 2 місяці, а також погоджувати таку зміну з профспілковим комітетом і трудовим колективом. Після 24 березня 2022 року вимога про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовується. Крім того, з 19.07.2022 (дата набрання чинності змінами до Закону № 2136) передбачається, що повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч. 3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Тобто достатньо у переддень видати відповідний наказ і довести його до відома працівників.
Тобто в загальному випадку роботодавець має право з власної ініціативи змінити істотні умови праці працівників хоч з наступного дня після видання наказу та ознайомлення з ним працівників.
При цьому, як і раніше, обов’язково (!) не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці працівник повинен бути ознайомлений із наказом про зміну умов праці та письмово засвідчити своє погодження/відмову працювати в нових умовах.
Проте всі інші вимоги щодо зміни істотних умов праці залишилися!
