Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей: особливості надання
Чинним законодавством для працівників, які мають дітей, передбачено надання спеціальної — додаткової відпустки. Порядок надання такої відпустки має ряд істотних особливостей. Про них і йтиметься в цій публікації.
Тетяна ОНИЩЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Порядок надання відпусток регламентовано
Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).Перш ніж перейти до розгляду додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, визначимо, до якого виду відпусток вона належить.
Згідно зі
ст. 4 Закону № 504 установлено такі види відпусток:1) щорічні відпустки:
— основна відпустка;
— додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
— додаткова відпустка за особливий характер праці;
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
3) творча відпустка;
4) соціальні відпустки:
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
—
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;5) відпустки без збереження заробітної плати.
Отже, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, є однією із соціальних відпусток і не належить до щорічних відпусток.
Наведемо положення
ст. 19 Закону № 504, що стосуються порядку надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей:«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».
Визначимо коло працівників, які мають право на додаткову відпустку на дітей.
Хто має право на додаткову відпустку на дітей?
З наведеного вище положення
Закону № 504 випливає, що право на додаткову відпустку мають:— жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років;
— жінка, яка працює і має дитину-інваліда;
— жінка, яка працює і всиновила дитину;
— одинока мати;
— батько, який виховує дитину без матері (у тому числі і у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особа, яка взяла дитину під опіку.
Найбільший інтерес із зазначених осіб викликає надання відпустки одинокій матері. Річ у тім, що дуже важливо визначити, які особи розуміються під одинокою матір’ю для цілей
Закону № 504. Слід зауважити, що для цілей інших законів таке поняття, як «одинока мати», може бути іншим.Поняття «одинока мати» визначено в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Згідно з п. 9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати:— жінку, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
— вдову;
— іншу жінку, яка виховує та утримує дитину одна.
Згідно з цим визначенням для визнання одинокою «іншої жінки» необхідне виконання двох умов: вона сама і виховує дитину, і сама її утримує.
Як зазначено в
листі Мінпраці від 20.04.2005 р. № 36-152, після набрання чинності Законом № 504 таке розуміння одинокої матері не повинне застосовуватися, оскільки п. 5 ч. 12 ст. 10 цього Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Тому участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статусу одинокої.Виходячи з цього Мінпраці робить такий висновок:
до категорії одинокої матері для цілей Закону № 504 належать:— жінка, яка не перебуває в шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
— вдова;
— жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі і
розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено).Отже, розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, також має право на отримання додаткової відпустки на дитину як така, що має статус одинокої матері для цілей
Закону № 504.Для підтвердження статусу одинокої матері розлученій жінці досить надати свідоцтво про розлучення та свідоцтво про народження дитини.
Слід зауважити, що в іншому, пізнішому листі (
від 06.07.2006 р. № 247/13/116-06) Мінпраці дещо розширив відповідь щодо запитання про визначення осіб, які належать до одиноких матерів.«...
Батька тільки тоді може бути визнано таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або
проживає разом з дитиною , або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.Для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути пред’явлена, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, рішення органів опіки та піклування чи суду щодо виховання батьком дитини тощо.
Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той з батьків, який проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Статтею 158 цього Кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини і спілкування з нею того з батьків, який проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування приймає на підставі вивчення умов життя батьків, їх відношення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
...»
Після прочитання витягу з листа Мінпраці залишається не зовсім зрозумілим, які ж документи необхідно надати розлученій жінці, щоб скористатися правом на отримання додаткової відпустки на дитину.
На нашу думку, якщо роботодавець вимагатиме додаткових доказів, розлученій жінці буде досить надати довідку з ЖЕКу про склад осіб, які проживають у квартирі, де прописана дитина, з якої випливатиме, що батько не проживає разом з дитиною.
Як визначити тривалість додаткової відпустки?
У загальному випадку працівник, який підпадає під одну з перелічених вище підстав, має право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю
7 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів.Якщо працівник має право на додаткову відпустку по декількох підставах, то
максимальна тривалість додаткової відпустки складе 14 календарних днів.Разом з тим зауважимо, що згідно з роз’ясненнями фахівців Мінпраці при визначенні кількості підстав для надання додаткової відпустки на дітей необхідно пам’ятати, що
одна й та сама дитина може враховуватися тільки для однієї з підстав.Приклад 1.
Жінка має двох дітей віком до 15 років, причому одна дитина є усиновленою. На перший погляд виходить, що у жінки є дві підстави на отримання додаткової відпустки на дітей. Одна — як жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, друга — як жінка, яка всиновила дитину. Разом з тим, ураховуючи, що одну й ту саму дитину має бути враховано тільки для визначення однієї з підстав, що дають право на додаткову відпустку, жінка повинна вибрати, за якою підставою вона може претендувати на додаткову відпустку. У цьому разі жінка має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 7 календарних днів.Приклад 2.
Жінка має трьох дітей віком до 15 років. Одна — від першого браку (дитину другим чоловіком не всиновлено), двоє інших від другого браку, в якому жінка і перебуває.У цьому випадку у жінки є дві підстави на додаткову відпустку на дітей: щодо першої дитини — як одинока (розлучена) жінка, щодо двох інших дітей — як жінка, яка має двох дітей до 15 років. Отже, така жінка має право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів.
До якого віку дитини можна скористатися правом на додаткову відпустку?
Для такої категорії осіб
як жінки, які мають двох і більше дітей, граничний вік дитини встановлено в самому Законі № 504 — 15 років.Щодо інших категорій осіб, зазначених у
ст. 19 Закону № 504, то необхідно додатково звернутися до інших законодавчих актів.Згідно зі
ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III та ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-XII дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, що застосовується до неї, вона не одержує права повнолітнього раніше.Отже,
працюючій жінці, у якої є дитина-інвалід, одинокій жінці з дитиною, батькові, який виховує дитину без матері, жінці, яка усиновила дитину, додаткову відпустку встановлено до кінця року, в якому дитині виповнюється 18 років, якщо згідно із законом, що застосовується до неї, вона не одержує права повнолітнього раніше*.* Нагадаємо, що право повнолітнього раніше 18 років можуть одержувати фізичні особи у випадках, зазначених у ст. 34 — 35 Цивільного кодексу України.
Згідно з
п. 2 ст. 243 Сімейного кодексу опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років.З цього випливає, що
особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову відпустку до досягнення дитиною віку 14 років.Для зручності наведемо в таблиці граничний вік дитини, що дає право на отримання додаткової відпустки для певних категорій осіб.
| Категорія осіб | Граничний вік дитини, | Підстава |
| Жінка, яка має двох і більше дітей | 15 років | Ст. 19 Закону № 504 |
| Жінка, яка має дитину-інваліда | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 281 |
| Жінка, яка всиновила дитину | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 281 |
| Одинока мати | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 281 |
| Батько, який виховує дитину без матері (у тому числі і в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) | 18 років | Ст. 1 Закону № 2402 і ст. 2 Закону № 281 |
| Особа, яка взяла дитину під опіку | 14 років | ст. 243 Сімейного кодексу |
Коли надається додаткова відпустка на дітей?
Відповідно до
ст. 20 Закону № 504 додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6,7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, установлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку, установленому статтею 11 цього Закону.Отже, додаткова відпустка на дітей надається незалежно від тривалості щорічної відпустки і понад останню.
Крім того, відповідно до
ст. 20 і ст. 11 Закону № 504 додаткову відпустку на дітей, так само як і щорічну відпустку, на вимогу працівника має бути перенесено на інший період у випадку:1) порушення власником або уповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;
2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом зарплати працівнику за період додаткової відпустки на дітей;
Додаткову відпустку на дітей має бути перенесено на інший період або продовжено у випадку:
1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;
2) виконання працівником державних та громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей період від основної роботи із збереженням заробітної плати;
3) настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
4) збігу додаткової відпустки на дітей з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Щорічну і додаткову відпустки на дітей з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесено на інший період тільки з письмової згоди працівника і за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки, а також додаткової відпустки на дітей, у раніше передбачений період може несприятливо відбитися на нормальній діяльності підприємства, та за умови, що частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використано в поточному робочому році.
Як ми зазначали вище, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, не належить до виду щорічної відпустки. Вона є однією із соціальних відпусток. Тому така відпустка надається один раз у календарному році, а не за відпрацьований рік. Отже,
додаткова відпустка на дітей має надаватися незалежно від кількості відпрацьованих робочих днів у календарному році.Слід зауважити, що відкликати працівника з додаткової відпустки на дітей, роботодавець не має права, оскільки норми
ст. 12 Закону № 504 на цей вид відпустки не поширюються.
Як виплачується компенсація за невикористану відпустку?
Згідно зі
ст. 24 Закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки на його прохання має бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівнику щорічної та додаткової відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні.
З цього випливають такі висновки:
1. Компенсація за невикористану додаткову відпустку на дітей виплачується тільки при звільненні. Якщо працівник не звільняється, то компенсації додаткова відпустка на дітей не підлягає. У цьому випадку компенсація виплачується тільки за частину щорічної відпустки.
2. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошову компенсацію за невикористані ним дні додаткової відпустки на дітей, на відміну від компенсації за щорічну відпустку, не може бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Отже, у цьому випадку компенсацію за таку відпустку працівнику має бути видано на руки.
Крім того, слід зазначити: якщо працівник з будь-яких причин не використав право на додаткову відпустку на дітей у році досягнення дитиною певного віку або ж за декілька попередніх років, він має право використати його, а у разі звільнення, незалежно від обставин,
йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані відпустки. Чинним законодавством не встановлено строк давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей (див. лист Мінпраці від 25.08.2005 р. № 36-455 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 77).Розглянемо докладніше порядок визначення кількості днів додаткової відпустки на дітей, яка підлягає компенсації при звільненні.
З цього питання висловився Мінпраці в
листі від 03.03.2007 р. № 58/06/186-07 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 28). Суть роз’яснення зводиться до такого.Роботодавець при звільненні працівника має виплатити компенсацію за невикористані ним дні додаткової відпустки на дітей. При цьому за рік, в якому він звільняється, має бути виплачено компенсацію за всі невикористані працівником дні додаткової відпустки, незалежно від кількості відпрацьованих цього року днів. Наприклад, якщо працівниця, яка має двох дітей до 15 років, звільнилася 5 лютого 2007 року, то за 2007 рік їй в обов’язковому порядку має бути видано компенсацію за невикористану додаткову відпустку на дітей (7 календарних днів), незалежно від того, що у 2007 році працівниця пропрацювала трохи більше місяця.
Якщо працівниця перебувала в трудових відносинах не з початку року, при звільненні їй має бути виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки в тому разі, якщо до прийняття на роботу вона в поточному році ніде не працювала. Якщо ж до прийняття на це місце роботи працівниця вже працювала, то новий роботодавець не надає таку відпустку чи компенсацію за неї при звільненні.
На завершення хотілося б побажати добре провести додаткову відпустку як батькам, так і їх дітям.
